Зовнішнє застосування лікарських речовин

Навчальна мета: уміти розтерти шкіру; втерти ліки в шкіру в разі корости; присипати шкіру; нанести збовтану суміш на шкіру; застосувати мазь, пластир.

Виховна мета: усвідомити важливість для хворого одержан­ня правильної інформації щодо виконання процедур у домашніх умовах.

Початковий обсяг знань: знати механізм дії ліків при застосу­ванні їх на шкірі.

Оснащення:

1. вода;

2. мило;

3. рушник;

4. стерильні тампони, серветки;

5. бинт марлевий або сітчастий;

6. 70% розчин етилового спирту;

7. 1% розчин саліцилового спирту;

8. 60% розчин гіпосульфіту натрію;

9. 6% розчин хлористоводневої кислоти;

10. присипка;

11. збовтана суміш;

12. мазь;

13. пластир.

Механізм дії ліків у разі застосування їх на шкірі. При застосу­ванні на шкірі лікарська речовина діє насамперед місцево, тобто впливає безпосередньо на місце застосування. Проте оскільки шкі­ра має густу сітку нервів і кровоносних судин, то прикладені до неї ліки, всмоктуючись, справляють не лише місцевий, а й загаль­ний вплив на організм. Отже, такі лікувальні процедури можна ефективно застосовувати не лише в разі захворювань шкіри, але й інших органів та систем організму.

Механізм дії мазі. Мазь на жировій основі затримує випарову­вання води, закупорює вивідні протоки сальних і потових залоз. Під впливом мазі розм'якшується роговий шар, що посилює про­никнення лікарської речовини в шкіру. Отже, ліки, що входять до складу мазі, проникають у шкіру глибше.

Послідовність дій під час виконання процедур

Розтирання шкіри

1. Ретельно вимийте руки водою з милом і витріть їх рушником.

1. Шкіру на місці розтирання також очистіть за допомогою полотнини, теплої води, мила і висушіть рушником.

2. Невелику кількість рідини (70% розчин етилового спирту, камфорний спирт, горілка тощо) налийте на долоню й розітріть шкіру круговими рухами протягом 3—5 хв.

2. Укрийте хворого ковдрою.

Втирання ліків у шкіру під час лікування корости за методом М.П. Дем'яновича

1. Чисто вимитими руками хворий енергійно втирає в шкіру протягом 10 хв 60% розчин гіпосульфіту натрію.

2. Через 15 хв втирання повторює.

3. Після цього, коли тіло стане сухим (приблизно через 15 хв), втирає у шкіру протягом 5 хв 6% розчин хлористоводневої кислоти.

4. Потім ще три рази повторює втирання 6% розчину хлорис­товодневої кислоти з інтервалами по 15 хв.

234

235

5. Хворий миє руки і надягає чисту білизну.

6. Через три дні миється у ванній або під душем і змінює на­тільну й постільну білизну.

Присипка шкіри

1. У разі попрілості спочатку здійсніть туалет шкіри. Обереж­но обробіть ділянку за допомогою стерильної серветки блідо-ро­жевим розчином калію перманганату.

2. Просушіть шкіру стерильною серветкою методом промо­кання.

3. Присипте мінеральними порошками (тальк, окис цинку). У кришці упаковки зробіть маленькі отвори, крізь які посипайте шкіру, або зніміть кришку, а горловину закрийте марлею в 2 ша­ри, крізь яку порошок просійте на шкіру.

4. У разі дерматиту, початкової стадії гострої екземи для змен­шення вираженості запального процесу, болю та свербежу вико­ристовуйте суміш порошків за призначенням лікаря.

Застосування збовтаних сумішей ("бовтанок"). "Бовтанка" — це суміш порошків і рідин (гліцерин, спирт, олія).

1. Перед застосуванням суміш збовтайте.

1. Ватним тампоном або марлевою серветкою суміш нанесіть на шкіру.

2. Не слід застосовувати "бовтанки" на мокнучі поверхні шкі­ри, у разі надмірної сухості шкіри — на волосисті місця.

Застосування пасти. Паста — це суміш окису цинку, тальку, крохмалю з ланоліном або вазеліном, яка проникає крізь поверх­невий роговий шар шкіри і зберігає її еластичність.

1. З банки наберіть пасту за допомогою шпателя і тонким ша­ром змажте ділянку шкіри.

1. Зверху припудріть присипкою.

2. В інших випадках пасту накладіть на складену в кілька ша­рів марлю і прикладіть до ураженої ділянки шкіри.

Застосування мазі

1. За допомогою шпателя нанесіть мазь на стерильну марлеву серветку.

2. Накладіть на відповідну ділянку шкіри.

3. Зафіксуйте зверху пов'язкою.

4. Якщо потрібно, щоб мазь проникла глибше в тканини, то на серветку з маззю накладіть компресний папір.

236

Застосування пластиру

1. Ножицями відріжте шматочок пластиру за розміром трохи більшим, ніж уражена ділянка тіла.

2. Зніміть захисну плівку і накладіть на очищену шкіру, роз­гладжуючи пальцями, щоб пластир закріпився.

3. Через 2—4 дні пластир зніміть.

Застосовують пластир для розсмоктування глибоких обмеже­них ущільнень шкіри.

Запам'ятайте! У разі зовнішнього застосування лікарських речовин медична сестра повинна мити руки перед виконанням процедури кожному хворому.

ЗАКАПУВАННЯ КРАПЕЛЬ У ВУХА, НІС, ОЧІ

Навчальна мета, уміти закапати краплі у вуха,.ніс, очі; закласти мазь в око; засипати порошок в око; продезінфікувати очну піпетку.

Виховна мета: виховання уважності медичної сестри, яка за­капує краплі хворому, особливо в очі.

Початковий обсяг знань: знати маркування очних крапель.

Оснащення:

1. очні піпетки;

2. ватні стерильні тампони;

3. скляна лопаточка для закладання мазі;

4. 30% розчин альбуциду;

5. очна гідрокортизоиова мазь.

Маркування очних крапель. Ліки наливають у стерильний фла­кон або колбочку з розрахунку дводенної потреби і наклеюють за­здалегідь заготовлену етикетку. Крім цього, щоб уникнути помил­ки, на флакон із ліками, які розширюють зіницю, наклеюють чер­вону смужку, на флакон із ліками, які звужують зіницю,— синю.

Запам'ятайте! Уведення в очі хворого на глаукому лише однієї краплі розчину атропіну (який розширює зіницю) замість розчи­ну пілокарпіну (який звужує зіницю) може спричинити втрату зору, який не відновлюється.

Послідовність дій під час виконання процедур

Закапування крапель у вуха

1. Ретельно вимийте руки водою з милом і висушіть руш­ником.

237

2. Перед закапуванням крапель нахиліть голову хворого у бік здорового вуха. Якщо хворий лежить, то поверніть його на бік так, щоб вухо, в яке потрібно закапати краплі, було зверху.

3. За наявності гноєтечі перед закапуванням здійсніть туалет слухового ходу за допомогою теплого 3% розчину пероксиду вод­ню і турундочки, тому що вливання крапель у вухо, в якому є гній у слуховому ході, неефективно.

4. Лівою рукою відтягніть вушну раковину хворого трохи на­зад і вгору для випрямлення зовнішнього слухового ходу, а пра­вою рукою за допомогою піпетки закапайте 5—8 крапель теплого розчину у вухо.

5. Запропонуйте хворому утримати краплі у вусі протягом 10—15 хв, потім нахиліть голову в бік хворого вуха для того, щоб з нього витекли залишки ліків.

6. Здійсніть туалет вушної раковини.

Запам'ятайте! Холодні краплі, уведені у вухо, подразнюють лабіринт і можуть спричинити запаморочення і навіть блювання.

Гноєтеча з вуха є протипоказанням до закапування олійних крапель.

Закапування крапель у ніс

1. Перед процедурою в дітей прочистіть носові ходи від ско­ринок та слизу за допомогою ватної турунди, а дорослий повинен сам прочистити ніс.

2. Хворого посадіть або покладіть на спину, голова при цьому нахилена назад і трохи повернута в бік, протилежний тому, з яко­го будете вводити ліки.

3. За допомогою піпетки по черзі в одну й другу половину но­са, направляючи піпетку до перегородки носа, закапайте 5—в кра­пель.

4. Запропонуйте хворому І і II пальцями руки стиснути кіль­ка разів крила носа для того, щоб ліки розподілилися по всій сли­зовій оболонці носа.

5. Так закапайте краплі спочатку в одну, а потім в другу по­ловину носа.

Запам'ятайте! Усмоктування крапель крізь слизову оболонку носа відбувається дуже енергійно.

Закапування крапель в очі

1. Ретельно вимийте руки водою з милом, висушіть рушни­ком і обробіть 70% розчином етилового спирту.

2. Якщо хворому потрібно закапати краплі в нижню ділян­ку кон'юнктиви, то попросіть його спрямувати погляд угору, паль­цем лівої руки відтягніть повіку трохи вниз і закапайте 1—2 краплі.

3. Після закапування прикладіть стерильний ватний тампон, запропонуйте хворому на деякий час закрити очі, надлишки ліків всмоктуються цим тампоном.

4. Якщо потрібно ввести краплі в ділянку верхньої зони краю рогівки, то відтягніть трохи вверх верхню повіку і попросіть хво­рого спрямувати погляд униз.

5. Дітям і збудженим дорослим закапайте краплі в око з будь-якого зручного положення в той момент, коли хоч трохи вдається відкрити очну щілину.

6. У випадку різкого блефароспазму хворому, який лежить на спині, після туалету шкіри навколо ока за допомогою стерильно­го ватного тампона, зволоженого розчином фурациліну (1:5000), закапайте декілька крапель у шкірну ямку біля внутрішнього ку­та зовнішньої очної щілини, а потім розкрийте пальцями повіки і забезпечте надходження крапель у кон'юнктивальний мішок.

Запам'ятайте! Кінець піпетки не повинен торкатися вій хво­рого. Використання окремої стерильної піпетки для кожного хво­рого цілком виключає інфікування введених розчинів.

Закладання очної мазі

1. Ретельно вимийте руки й витріть рушником.

2. На кінець стерильної очної скляної лопаточки візьміть не­обхідну кількість мазі.

3. Нижню повіку відтягніть трохи вниз і, тримаючи лопаточку паралельно краю повіки, притуліть її до нижньої перехідної складки.

4. Хворому запропонуйте зімкнути повіки, а лопаточку обереж­но вийміть горизонтальним рухом у напрямку скроні, залишаючи мазь за повікою.

5. Прикладіть стерильний ватний тампон до ока і запропонуй­те хворому зімкнути повіки, щоб мазь рівномірно розподілилася на поверхні очного яблука.

Закладання очної мазі можете здійснити безпосередньо з оч­ного тюбика, рухаючи його у напрямку від внутрішнього до зов­нішнього кута ока і обережно видавлюючи мазь на кон'юнктиву нижньої повіки на її межі з очним яблуком.

Запам'ятайте! Безпосередньо з тюбика мазь можна викорис­товувати лише одному і тому ж хворому.

238

239

Засипання порошку в очі

1. Чисто вимитими руками візьміть стерильну скляну лопа­точку, наберіть на неї подрібненого порошку.

2. Відтягніть трохи нижню повіку і струсіть з лопаточки по­рошок.

3. Прикладіть стерильний ватний тампон до ока і попросіть хворого потримати його деякий час.

Дезінфекція очних піпеток

1. Скляну частину піпетки продезінфікуйте методом кип'ятін­ня в дистильованій воді протягом ЗО хв.

2. Гумову частину піпетки занурте в 3% розчин пероксиду вод­ню на 80 хв.

3. Промийте гумову частину в дистильованій воді двічі й з'єд­найте зі скляною частиною піпетки.

РОЗДАВАННЯ ХВОРИМ ЛІКІВ, ЯКІ ПРИЗНАЧАЮТЬ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Навчальна мета: уміти вибрати лікарські призначення; заго­товити тверді лікарські форми; роздати ліки хворим.

Виховна мета: усвідомити необхідність приймання ліків хво­рим у присутності медичної сестри.

Початковий обсяг знань: знати перевагу та недоліки внутрішньо­го застосування ліків; перевагу та недоліки введення ліків під язик.

Оснащення:

1. ящики з вічками;

2. листи лікарських призначень;

3. мензурки;

4. піпетки;

5. пакетики з пластикату;

6. вода переварена.

Перевага та недоліки внутрішнього застосування ліків. Пере­вага внутрішнього застосування лікарських речовин полягає в то­му, що хворі приймають ліки в нестерильному вигляді та в різ­них формах (порошки, таблетки, краплі, пілюлі, мікстури).

Недоліком внутрішнього застосування ліків є повільне їх всмок­тування, часткове руйнування травним соком, унаслідок чого іноді не можна підтримати потрібну концентрацію препарату в кров'я­ному руслі.

240

Перевага та недоліки введення ліків під язик. У разі введення під язик ліки швидко всмоктуються, не руйнуються під дією фер­ментів і соків, надходять у загальний кровотік, обминаючи печін­ку. Але цей метод можна використовувати лише для введення та­ких ліків, які хворі приймають у невисоких дозах (нітрогліцерин, сустак, валідол, статеві гормони).

Послідовність дій під час виконання процедур

Вибір лікарських призначень і підготування ліків до роздавання

1. Лікар у листі призначень зазначає потрібні хворому препа­рати, визначає індивідуальну дозу, кількість приймань на добу та спосіб уведення, а також ставить свій підпис проти дати призна­чення.

2. Перед роздаванням ліків вимийте руки.

3. У кожне вічко покладіть аркуш паперу, де зазначте номер палати та прізвище хворого.

4. Після обходу лікаря та заповнення ним листів призначень підготуйте ліки, суворо дотримуючись призначень, покладіть їх у відповідне вічко ящика в поліетиленовий пакетик. Туди ж вкладіть папірець з назвою препарату, разовою дозою та кількістю приймань.

5. Рідкі лікарські речовини (настої, відвари, мікстури) налий­те в мензурки.

6. Спиртові настойки накапайте в мензурки й розбавте пере­вареною водою.

7. Якщо хворому призначено приймати лікарські речовини через визначені інтервали протягом доби (антибіотики, сульфа­ніламідні препарати), для кожного пацієнта складіть індивідуаль­ну схему приймання препарату на кожний день і тримайте її під рукою, щоб своєчасно дати ліки.