Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Praktykum_z_ss_Kasevych2005.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Дуоденальне зондування

Навчальна мета: уміти ввести дуоденальний зонд у дванадця­типалу кишку; отримати порції жовчі А, В, С; надати допомогу в разі можливого ускладнення.

Виховна мета: усвідомити значення ретельної підготовки хво­рого до дуоденального зондування.

Початковий обсяг знань: знати мету дуоденального зондуван­ня; протипоказання до проведення дуоденального зондування; як підготувати хворого до дуоденального зондування.

Оснащення:

  1. стерильний дуоденальний зонд;

  2. штатив із пробірками;

  3. лоток;

  4. стерильний шприц ємкістю 10 мл;

  5. ентеральні подразники:

33% розчин магнію сульфату — 50 мл;

316

40% розчин глюкози — 50 мл; 40% розчин ксиліту або сорбіту — 50 мл; оливкова або кукурудзяна олія — 50 мл; два сирих жовтки курячих яєць;

  1. пітуїтрин — 5 ОД (парентеральний подразник);

  2. 10% розчин кальцію хлориду в ампулах;

  3. грілка з теплою водою;

  4. валик із ковдри або подушка;

  1. рушник, фартух із пластикату, гумові рукавички;

  2. клейонка;

  3. низький стільчик.

Мета дуоденального зондування: дуоденальне зондування про­водять з діагностичною метою: в отриманих порціях жовчі визна­чають наявність запальних елементів, паразитів, жовчного піску тощо. Крім цього, дуоденальне зондування є лікувальною проце­дурою. Звільнення печінкових ходів і жовчного міхура від жовчі сприяє усуненню застійних явищ у жовчних шляхах, що запобі­гає утворенню конкрементів у жовчному міхурі та подальшому розвиткові запального процесу.

Протипоказаннями до проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, два­надцятипалої кишки, звуження стравоходу, спричинене пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу.

Підготовка хворого до дуоденального зондування

За 2—3 дні до обстеження потрібно вилучити з раціону хворо­го продукти, які призводять до виникнення метеоризму: капус­ту, картоплю, молоко. Напередодні йому дають атропін у краплях (10 крапель 0,1% розчину атропіну сульфату). Дуоденальне зон­дування проводять натще.

Послідовність дій під час виконання процедури

Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

  1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

  2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по­слідовність проведення процедури.

  3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця вели­чина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

317

  1. Хворого посадіть на кушетку.

  1. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою сте­рильний зонд. Правою рукою — на відстані 10—15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.

  2. Уведіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зро­бити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просо­вуйте зонд у глотку. Якщо з'явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

  1. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився.

  1. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій познач­ці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).

  2. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом ЗО хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна пройти че­рез воротар шлунка.

  1. За допомогою повітряного поштовху визначте місце зна­ходження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шпри­ца введіть 10 см3 повітря. Якщо хворий відчує поштовх у право­му підребер'ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипа­лій кишці. Якщо поштовх хворий відчуває в надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтати зонд до другої позначки.

  2. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер'я гарячу грілку.

  3. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стіль­чику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

13.У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зон­да самостійно виділяється рідина жовтуватого кольору. Зовніш­ній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виді­ляється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20—30 хв виділяється близько 15—40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірно 1 мл 0,1% роз-

318

чину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера за-11 п.ної жовчної протоки.

14. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд по­ пу ново за допомогою циліндра шприца введіть один з ентераль- них подразників (50 мл 33% розчину магнію сульфату, підігріто­ го до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40% розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.

Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутріш-ьом'язово.

15. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте онд, і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно- ливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50—60 мл ротягом 20—30 хв.

У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збіль-■уватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі ієї порції може зменшуватися.

  1. Після другої порції з'являється печінкова жовч — пор-ія С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

  2. Після одержання третьої порції витягніть зонд.

  3. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабо-аторії якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, кі руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст відправте о лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

Запам'ятайте!

  1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування при­пніть і повідомте лікаря.

  2. Розчин магнію сульфату не всі хворі сприймають добре: у дних виникає біль у правому підребер'ї, у інших — пронос. У та-ому разі 33% розчин магнію сульфату слід замінити на інший нтеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко-ендується призначати хворим з колітами зі схильністю до про-осів.

  3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо-аторії, додайте в кожну пробірку 5—8 крапель 10% розчину фор-аліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів, о перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий при­ ймає один раз на ніч по 6 крапель 0,1% розчину атропіну сульфа­ ту за призначенням лікаря.

319

Надання допомоги у разі можливого ускладнення. Концентрова­ний (33%) розчин магнію сульфату спричинює не тільки випорож­нення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетатив­ної нервової системи, у результаті чого у хворих може спостерігати­ся слабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повіль­но 10 мл 10% розчину кальцію хлориду, який є антагоністом маг­нію сульфату.

ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО РЕНТГЕНОЛОГІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ШЛУНКА

Навчальна мета: уміти підготувати хворого до рентгенологіч­ного обстеження шлунка.

Виховна мета: усвідомити значення правильної підготовки хворого до рентгенологічного обстеження шлунка.

Початковий обсяг знань: знати значення рентгенологічного об­стеження шлунка.

Оснащення:

  1. кухоль Есмарха;

  2. гумові рукавички;

  3. вода 1—1,5 л;

  4. карболен або відвар ромашки;

  5. зонд шлунковий товстий;

  6. шприц Жане;

  7. 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах;

  8. сульфат барію.

Значення рентгенологічного обстеження шлунка. Рентгеноло­гічне обстеження шлунка дає змогу визначити його форму, ве­личину та рухомість, виявити виразки та інші патологічні утво­рення.

Метою підготовки є звільнення шлунка від вмісту та газів.

Послідовність дій під час підготовки хворого до рентгенологічного обстеження шлунка

1. Поясніть хворому особливості дієти протягом 2—3 днів до обстеження: з раціону хворий повинен вилучити чорний хліб, мо­локо, бобові, овочі, фрукти, тобто ті продукти, що спричинюють метеоризм і дають велику кількість шлаків.

320

2. Уранці, у день обстеження, забороняється палити, прийма- ліки та рідину.

3. Поінформуйте хворого, що обстеження проводять натще, останнє приймання легкої вечері має бути не пізніше 21.00.

  1. Увечері та вранці за 2 год до обстеження поставте хворому очисну клізму. Процедуру виконуйте в гумових рукавичках, на­дягніть фартух.

  2. У разі деяких захворювань шлунка та дванадцятипалої киш­ки рентгенологічному обстеженню заважають накопичені в них рідина та слиз. У такому випадку за призначенням лікаря у хво­рого видаліть шлунковий вміст через зонд, за необхідності про­мийте шлунок. Промивну рідину покажіть лікарю або рентге­нологу.

  3. Іноді за призначенням рентгенолога хворому підшкірно вво­дять 0,5—1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату для усунення спаз­мів і посилення перистальтики шлунка.

  4. У рентгенкабінеті хворий приймає всередину барію суль­фат, розведений теплою перевареною водою.

  5. Хворим з повільною евакуацією (стеноз, атонія) призна­чають повторне обстеження на 2-гу і 3-тю добу для визначен­ня добового залишку контрастної маси в шлунку. У такому ви­падку дуже важливо точно дотримуватися терміну повторного огляду.