Взаємодія між лікарськими препаратами та їжею

А. Препарати, які потрібно приймати натще, за 1 год до або через 2—3 год після вживання їжі: протимікробні (антигельмінти, протитуберкульозні, цефалоспорини, еритроміцини, пеніцилінові, сульфаніламіди); бронходилататори; холінергічні; діуретики; за­лізо, вазодилататори.

Примітка: 1) сульфаніламідні препарати та вазодилататори потрібно запива­ти повною склянкою води; 2) у разі виникнення подразнення слизової оболонки травного тракту (нудота, печія, пронос) слід припинити застосування препарату.

Б. Препарати, які не слід приймати з певними речовинами:

1. Препарати, які не можна запивати кислими фруктовими со­ками або напоями: протимікробні.

2. Препарати, які не можна запивати молоком: анальгетики; залізо; проносні; тетрацикліни.

У разі їх взаємодії може утворитись осад кальцію, у результаті чого знижується абсорбція організмом препарату. Молоко може та­кож підвищувати кислотно-основну рівновагу шлунка, що призве­де до передчасного розчинення таблетки і кишкового подразнення.

Препарати, які необхідно приймати з їжею: анальгетики; анти-аритмічні; антиконвульсанти; антидіабетичні; антигістамінні; гіпо-

242

іб-

243

тензивні; протизапальні (індометацин); протимікробні (метроні-дазол); антинеопластичні; для лікування хвороби Паркінсона; нейролептики; серцеві глікозиди; діуретики; вазодилататори; гіп­нотичні.

Ці препарати приймають безпосередньо перед, під час або зра­зу після вживання їжі, оскільки їжа захищає слизову оболонку шлунка від подразнення лікарськими препаратами.

Примітка. Якщо ви не впевнені щодо способу приймання препарату, про­консультуйтесь з лікарем або використайте фармако-терапевтичиий довідник чи інструкцію до застосування препарату, де зверніть особливу увагу на побічні дії препарату. У разі виникнення будь-яких питань, не вагаючись, звертайтеся до лікаря чи інших колег. Стежте за проявом у пацієнтів можливих негативних реакцій і своєчасно інформуйте інших фахівців.

У розпорядженні системи охорони здоров'я постійно з'явля­ються нові препарати. Перш за все з'ясуйте, до якої групи нале­жить препарат. Знаючи загальну дію препаратів відповідної гру­пи, ви будете почувати себе більш впевнено і безпечно при вико­ристанні того чи іншого нового лікарського препарату.

ДІЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ПРИ ПОВОДЖЕННІ З ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

Перш ніж дати хворому препарат: • — вимийте ретельно руки;

• уважно прочитайте етикетку на упаковці флакона;

• перевірте термін придатності;

• перевірте призначену лікарем дозу;

• простежте, щоб хворий прийняв ліки у вашій присутності.

1. При виконанні ін'єкцій:

• вимийте ретельно руки;

• надягніть гумові рукавички;

• перевірте етикетку на флаконі, ампулі;

• перевірте термін придатності;

• поставте дату і час розгерметизації флакона на етикетці;

• дотримуйтесь правил асептики;

• дотримуйтесь правил особистого захисту; за необхідності за­стосовуйте захисні окуляри або захисний екран.

2. Зберігайте лікарські препарати тільки в упаковці, відпуще­ ній аптекою:

— не переливайте розчини в інший посуд;

• не перекладайте таблетки в іншу упаковку;

• не пишіть етикетки самі й не робіть своїх підписів на упа­ковках із лікарськими засобами;

• зберігайте лікарські препарати на окремих полицях: стериль­ні, внутрішні, зовнішні;

• препарати групи А зберігайте в сейфі.

Загальна інформація для пацієнтів щодо приймання медикаментозних препаратів

1. Точно дотримуйтеся призначених доз.

2. Не давайте призначених вам препаратів іншому пацієнту.

3. Не зберігайте препарат після закінчення терміну придат­ності.

4. Не приймайте ніяких препаратів, попередньо не порадив­шись з лікарем.

5. Якщо ви приймаєте лікарський препарат постійно, носіть при собі карточку, в якій зазначено назву препарату і його дозу, на випадок екстремальної ситуації.

6. У разі звертання до інших лікарів попереджуйте їх про по­стійне приймання певного препарату.

7. Якщо ви вагітні, попередьте лікаря, який призначає вам ліки.

8. Зберігайте препарати в сухому, темному, прохолодному міс­ці, недоступному для дітей.

УВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ЧЕРЕЗ ПРЯМУ КИШКУ

Навчальна мета: уміти підготувати хворого до введення свіч­ки; увести в пряму кишку свічку на жировій основі.

Виховна мета: усвідомити важливість правильного інформу­вання хворому щодо використання свічки.

Початковий обсяг знань: знати перевагу та недоліки ректаль­ного способу введення ліків; показання до використання свічок.

Оснащення:

1. ректальні свічки на жировій основі;

2. гумові рукавички.

Переваги та недоліки ректального способу введення ліків. Через анастомози між гемороїдальними та клубовими венами, уведе­ні ліки, обминаючи ворітну вену й печінку, потрапляють у кров. Вони не руйнуються в печінці.

244

245

Через відсутність ферментів у прямій кишці ліки не розщеп­люються. Тож лікарські препарати, котрі мають білкову, олійну та полісахаридну основи, не проходять крізь її стінку. Тому рек­тальне введення ліків в основному призначають для місцевої дії.

Треба пам'ятати, що всмоктувальна здатність слизової обо­лонки товстої кишки на 25% нижча, ніж тонкої.

У пряму кишку вводять ліки у вигляді свічок і за допомогою лікарських клізм.

Показання до використання свічок та їх зберігання. Уведен­ня ліків через пряму кишку заміняє в ряді випадків пероральне (у разі порушення акту ковтання, непрохідності стравоходу і шлун­ка, у разі блювання в непритомному стані).

Спеціальними показаннями до ректального введення ліків є запальні та деякі інші захворювання прямої кишки й нижнього відділу ободової сигмоподібної кишки.

Більшість ліків, які вводять у пряму кишку, виготовлені у ви­гляді свічок на жировій основі (найчастіше на олії какао) і відпу­скаються загорнутими у вощаний папір.

Зберігати свічки слід у холодному місці, інакше вони розта­нуть, втратять свою форму і стануть непридатними для введення.

Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка хворого до введення свічки

1. Якщо хворому вперше призначені ректальні свічки, то пояс­ніть йому суть процедури й перший раз допоможіть її виконати.

2. Надягніть знезаражені гумові рукавички.

3. Перед уведенням свічки, якщо у хворого не було випорож­нення кишечнику, поставте очисну клізму. Якщо свічку вводять хворому із гемороєм для здійснення місцевої дії на запалені вено­зні вузли, то клізму не слід ставити, щоб не травмувати їх.

4. Запропонуйте хворому лягти на бік і коліна підігнути до живота.

5. Лівою рукою підніміть сідницю, оголіть відхідник, а пра­вою рукою візьміть заздалегідь розмотану, змочену водою свічку так, щоб утримати її за основу конуса, вкритого папером. Уведіть усю свічку глибоко за зовнішній сфінктер відхідника. При цьому просовуйте свічку за допомогою паперової обгортки.

6. Після процедури запропонуйте хворому деякий час полежати.

Запам'ятайте! Неглибоко введена свічка може бути виштовх­нута назовні скороченням м'язів сфінктера.

ІНГАЛЯЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН

Навчальна мета: уміти виконати інгаляцію лікарської речови­ни за допомогою апарата закритого типу; використати індивіду­альний кишеньковий аерозольний інгалятор; знезаразити мунд­штуки та маски; підтримувати санітарно-гігієнічний та протиепі­демічний режим в інгаляторії.

Виховна мета: уміти пояснити хворому правила користування інгалятором.

Початковий обсяг знань: знати показання до застосування ін­галяцій; протипоказання до застосування інгаляцій; види апара­тів; механізм дії низькодисперсних та високодисперсних аерозо­лів і використання лікарських речовин.

Оснащення:

1. інгаляційний апарат закритого типу;

2. серветки;

3. камфорна, обліпихова олія;

4. ферменти (хімотрипсин, трипсин);

5. 2% розчин натрію гідрокарбонату;

6. 0,5% розчин новокаїну в ампулах;

7. 10% розчин кальцію хлориду в ампулах;

8. 1% розчин димедролу в ампулах;

9. індивідуальний кишеньковий аерозольний інгалятор;

10. хлорамін;

11. ртутно-кварцова лампа.

Показаннями до застосування інгаляцій є: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, тра­хеї, бронхів, які супроводжуються утворенням густого мокротин­ня, що тяжко відкашлюється, а також бронхіальна астма, хроніч­на пневмонія, пневмосклероз, незадовільний стан після операцій на легенях.

Протипоказані інгаляції в разі схильності до легеневих крово­теч, гіпертонічної хвороби III стадії.

Види апаратів. Апарати відкритого типу використовують для камерної інгаляції. За їх допомогою насичують повітря у примі­щенні препаратами для групового лікування.

Хворі на бронхіальну астму користуються індивідуальним ки­шеньковим аерозольним інгалятором заводського виробництва.

У стаціонарних умовах для проведення аерозольного лікуван­ня часто використовують апарати (інгалятори) закритого типу,

246

247

одні з яких утворюють високодисперсні аерозолі олій, розчинів, лугів, антибіотиків, інші — низькодисперсні аерозолі.

Механізм дії низькодисперснюс і високодисперсних аерозолів та застосування лікарських препаратів. Низькодисперсні аерозолі найчастіше застосовують для теплових вологих і олійних інга­ляцій. Теплові вологі інгаляції — це інгаляції водорозчинних лі­карських засобів, мінеральних вод, зокрема лужних, температу­ри 38-40 °С.

Тепло стимулює приплив крові до слизової оболонки. Такі інгаляції справляють знеболювальну дію, підвищують секрецію, сприяють розрідженню мокротиння і прискоренню його евакуа­ції.

Для олійних інгаляцій використовують різні олії (камфорну, мигдалеву, персикову, соняшникову). Олійні інгаляції зменшують сухість слизових оболонок, їх використовують при гострих запаль­них процесах.

Із високодисперсних аерозольних препаратів найчастіше засто­совують ферменти (трипсин, хімотрипсин). Вони розріджують мок­ротиння, поліпшуючи дренаж бронхів.

Хімотрипсин, трипсин призначають по 5 мг на 5 мл 0,5% роз­чину новокаїну. Оскільки ферменти можуть зумовити алергійну реакцію, перед першою інгаляцією призначають кальцію хлорид або димедрол.

Послідовність дій під час виконання процедур

Інгаляції лікарськими речовинами за допомогою апарата закри­того типу

1. Попередьте хворого, що він повинен приймати процедуру натще або через 3 год після вживання їжі.

2. Перед процедурою запропонуйте хворому очистити ніс, про­полоскати рот, горло, створити умови для вільних рухів грудної клітки (розстібнути комірець сорочки, пояс).

3. Заповніть розпилювач приладу лікарською речовиною і пе­ревірте справність апарата.

4. Посадіть хворого на стілець, який має підлокітники та го-ловоутримувач і який можна опускати й піднімати.

5. Грудну клітку хворого накрийте чистою серветкою.

6. Поясніть хворому, як треба робити вдих і видих. При за­хворюваннях носа і приносових пазух рекомендується вдихати й видихати через ніс. Для цього використовують спеціальну маску.

248

При ураженні ротової порожнини, зіва та нижніх дихальних шля­хів треба дихати через широко відкритий рот. Дихання має бу­ти глибоким і рівним. Під час інгаляції стежте за станом хворого. У разі виникнення будь-яких порушень процедуру припиніть.

7. Тривалість процедури 15—20 хв. Процедури проводять що­дня, курс лікування — 10—20 сеансів. Після інгаляції хворий має відпочити 5—15 хв. Не дозволяється палити до та після процеду­ри, а також виходити з теплого приміщення на холод.

Запам'ятайте! Треба звертати особливу увагу на гігієнічний стан інгаляторію, стерильність розчинів і апаратів для розпилю­вання, оскільки під час інгаляції хворі видихають у навколишнє середовище і в інгаляційні прилади велику кількість патогенних мікроорганізмів.

Користування індивідуальним кишеньковим аерозольним інга­лятором

1. Поверніть балончик догори дном і зніміть захисний ков­пачок.

1. Балончик з аерозолем добре струсіть.

2. Балончик тримайте рукою, а мундштук затисніть губами.

2. Після повного видиху зробіть глибокий вдих і одночасно натисніть на дно балончика: у цю мить видається доза аерозолю. Кількість доз аерозолю визначає лікар.

3. Затримайте дихання на кілька секунд, потім витягніть мунд­штук з рота і зробіть повільний видих.

3. Після інгаляції захисний ковпачок надягніть на балончик.

Знезараження мундштуків і масок

1. Після використання мундштуки та маски замочіть в 1% роз­чині хлораміну на ЗО хв.

2. Після олійних інгаляцій мундштуки та маски знежирте в миючому розчині.

3. Промийте мундштуки та маски проточною водою і проки­п'ятіть у дистильованій воді протягом ЗО хв.

Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим інгаля­торію

В інгаляторії потрібно двічі на день робити прибирання із за­стосуванням 1% розчину хлораміну, провітрювати та знезара­жувати повітря за допомогою ртутно-кварцової лампи протя­гом ЗО хв.

249

НАКРИВАННЯ СТЕРИЛЬНОГО СТОЛА В МАНІПУЛЯЦІЙНОМУ КАБІНЕТІ

Навчальна мета: уміти дотримуватися правил особистої гігіє­ни; підготувати маніпуляційний кабінет до роботи; продезінфіку­вати маніпуляційний стіл; накрити стерильний стіл.

Виховна мета: усвідомити необхідність суворого дотримання правил асептики в маніпуляційному кабінеті.

Початковий обсяг знань: знати санітарно-протиепідемічний ре­жим маніпуляційного кабінету.

Оснащення:

1. тепла водопровідна вода;

2. мило господарське або туалетне;

3. рушник;

4. 70% розчин етилового спирту;

5. бікс зі стерильними ватними тампонами, серветками;

1. бікс зі стерильними простирадлами, пелюшками, пінцетами, затискувачами;

6. 3% розчин хлораміну;

7. полотняні серветки одноразового використання;

8. маніпуляційний стіл;

10. папір, ручка;

11. відро, швабра, полотнина для миття підлоги;

12. бактерицидна лампа;

13. 3% розчин хлораміну.

Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим маніпуля­ційного кабінету. Маніпуляційний кабінет необхідний для прове­дення венопункцій, ін'єкцій, трансфузій із суворим дотриманням правил асептики.

Це повинна бути світла кімната площею не менш як 15 м², з температурою повітря 22—25 °С, з достатнім освітленням, при-точно-витяжною вентиляцією, з наявністю кондиціонерів, холод­ної та гарячої води.

Обладнання кабінету: шафи для медикаментів, бікси зі сте­рильним матеріалом, одноразові шприци, голки, системи для вве­дення інфузійних розчинів, штативи-стійки, холодильник для збе­рігання термолабільних препаратів, ємкості для промивної води, дезінфекційних розчинів, маніпуляційні столи, робочий стіл для ведення медичної документації, стерильний стіл, ртутно-кварцова лампа.

250

У маніпуляційному кабінеті двічі на день (перед початком і наприкінці робочого дня) проводять вологе прибирання із засто­суванням 3% розчину хлораміну, а в разі потреби проводять по­точне прибирання. Один раз на тиждень проводять генеральне прибирання кабінету з миттям та дезінфекцією стелі, стін, наяв­ного оснащення, підлоги.

Послідовність дій під час виконання процедур

Особиста гігієна маніпуляційної медичної сестри та підготовка

кабінету

1. На руках коротко обріжте нігті, не покривайте їх лаком.

2. Не носіть в робочий час годинника, браслетів, обручок, се­режок та інших прикрас.

3. Перед роботою прийміть гігієнічний душ.

4. Надягніть чисту випрасовану білизну та халат, ковпак або

косинку.

5. На ноги надягніть світлі шкарпетки та легке м'яке взуття, виготовлене зі шкіри чи шкірозамінника.

6. Надягніть чотиришарову стерильну марлеву маску, яку за­мінюйте кожні 3 год, оскільки фільтраційна здатність її з часом

знижується.

7. Перед початком роботи руки двічі помийте теплою проточ­ною водою з милом і висушіть рушником, який щоденно замі­нюйте на чистий.

8. Простежте, щоб до початку роботи санітарка здійснила во­логе прибирання процедурного кабінету із застосуванням 3% роз­чину хлораміну, провітрила кабінет і здійснила кварцування про­тягом ЗО хв.

Простежте, щоб для прибирання маніпуляційного кабінету ви­користовувались спеціально виділені промаркіровані відро, шваб­ра, полотнина для миття підлоги.

Знезараження маніпуляційного стола

1. Ретельно вимийте руки теплою водою з милом і висушіть їх рушником. Надягніть гумові рукавички.

2. Одноразовою бавовняною серветкою, змоченою 3% розчи­ном хлораміну, ретельно продезінфікуйте поверхню маніпуляцій­ного стола.

3. Після висихання, приблизно через 10—15 хв, свіжою сер­веткою, змоченою 3% розчином хлораміну, знов продезінфікуйте стіл.

251

4. Помийте руки проточною водою з милом і висушіть руш­ником.

Накривання стерильного стола

1. Перевірте дату стерилізації бікса, відкрийте бікс зі стериль­ними пелюшками, простирадлами, пінцетами та затискувачами.

2. Знезаразьте руки (гумові рукавички) за допомогою 70% роз­чину етилового спирту.

3. За допомогою пінцета, що занурений на 3/4 довжини в дез­інфекційний розчин, візьміть з бікса індикатор стерильності й пе­ревірте якість стерилізації.

4. За допомогою пінцета, який вийміть з дезінфекційного роз­чину, дістаньте з бікса 2 стерильних пінцета.

5. За допомогою двох стерильних пінцетів візьміть з бікса сте­рильне простирадло, розправте його на витягнутих руках і скла­деним у 2 шари накрийте маніпуляційний стіл так, щоб краї про­стирадла звисали на 20—30 см від його панелі з усіх боків.

6. Так само дістаньте з бікса ще одне стерильне простирадло, розправте його і складеним у 4 шари накрийте маніпуляційний стіл поверх вже покладеного.

Простежте, щоб передні краї простирадла на 8—10 см опуска­лися вниз від панелі стола і вільно відгорталися.

Стерильний стіл накрийте так, щоб знизу було 4 стерильних шари простирадла, а зверху — два.

» 7. Покриття на задніх кутах стола затисніть двома стерильни­ми затискувачами так, щоб скріпити верхні та нижні шари.

8. Передній край верхніх шарів захопіть двома затискувачами так, щоб за їх допомогою можна було відгорнути простирадло. Пінцети, за допомогою яких накривали стерильний стіл, не вико­ристовуйте в подальшій роботі.

9. Після накривання до стерильного стола прикріпіть етикет­ку, на якій зазначте дату, час накривання і поставте свій підпис.

Запам'ятайте! До поверхні стерильного стола забороняється торкатися руками, класти на нього робочий стерильний пінцет. Тримайте його на стерильному лотку або на стерильному мі-ні-столику. Пінцет робочий і міні-столик змінюйте кожні 3 год. На міні-столику зазначте дату, час накривання і поставте свій підпис.

Допускається використання стерильного стола протягом 6 год, а стерильного пінцета — протягом 3 год.

252

Стерильну поверхню стола можете використати для тимчасо­вого викладання з пакетів стерильних шприців, систем, запасних стерильних голок, стерильних ниркоподібних лотків.