- •Тема 1р
- •Фаховий тип поведінки медичних сестер
- •Типи запитань під час проведення інтерв 'ю з пацієнтом
- •Навички слухати пацієнта
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Вторинна медична допомога
- •Контрольні запитання
- •Переміщення пацієнта до узголів 'я, що опускається за допомогою простирадла (виконує одна медична сестра)
- •Процедура 18
- •Процедура 22
- •Переміщення пацієнта зі звичайного ліжка на каталку і навпаки (виконують три особи)
- •Перевертання пацієнта на бік за допомогою підкладної пелюшки і розміщення в цьому положенні (виконують дві особи)
- •Перевертання пацієнта методом вільного
- •(Виконують дві особи)
- •Перевертання пацієнта на бік
- •(Виконує одна медична сестра)
- •Перевертання пацієнта на живіт (за призначенням лікаря)
- •(Виконує одна медична сестра, пацієнт може допомагати)
- •(Проміжне положення пацієнта між напівлежачим і напівсидячим положеннями)
- •Розміщення хворого з геміплегією в положенні лежачи на спині (виконує одна медична сестра)
- •Переміщення хворого з геміплегією в положення лежачи на животі (виконують одна чи дві особи, пацієнт допомагати не може)
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •Правила для відвідувачів
- •Дезінфекція, передстерилізаційне очищення, стерилізація об'єктів та предметів медичного призначення
- •Профілактика гепатиту та інших внутрішньолікарняних інфекцій під час виконання лікувально-діагностичних втручань
- •Дезінфекція виробів медичного призначення
- •Приготування дезінфекційних розчинів хлорного вапна та хлораміну
- •Передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення
- •Контроль якості передстерилізаційного очищення виробів медичного призначення за допомогою реактиву азопірам
- •З мийним засобом
- •Стерилізація виробів медичного призначення
- •Оброблення рук
- •Знімання використаних гумових рукавичок
- •Прибирання кабінетів (процедурного, перев'язувального, маніпуляційного)
- •Навчальна інструкція санітарно-гігієнічного режиму
- •Послідовність дій у дотриманні санітарно-гігієнічного режиму
- •Практичні завдання
- •Прийом хворих
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
- •За ротовою порожниною
- •Догляд за очима
- •Догляд за вухами
- •Підмивання тяжкохворих
- •Практичні завдання
- •Харчування хворих годування тяжкохворих
- •Парентеральне харчування
- •Практичні завдання
- •Дослідження пульсу
- •Застосування водних ванн
- •Світлолікування
- •Використання пузиря з льодом, примочок
- •Оксигенотерапія
- •Практичні завдання
- •Догляд за пацієнтами
- •Промивання шлунка
- •Промивання (інстиляція) сечового міхура
- •Практичні завдання
- •Облік гостродефіцитних препаратів, наркотичних анальгетиків та отруйних лікарських речовин у відділенні
- •Зовнішнє застосування лікарських речовин
- •Методика сублінгвального (під'язикового) приймання препаратів (порада пацієнтам)
- •Роздавання ліків хворим
- •Взаємодія між лікарськими препаратами та їжею
- •Техніка збирання шприца
- •Техніка підшкірних ін'єкцій
- •Розведення антибіотиків
- •Автогемотерапія
- •Кровопускання
- •Елементи медсестринського процесу у медикаментозній терапії
- •Практичні завдання
- •Дуоденальне зондування
- •Підготовка хворого до іригоскопії
- •Підготовка хворого до рентгенологічного обстеження нирок і сечовивідних шляхів
- •Гастродуоденоскопія
- •Бронхоскопія
- •Підготовка хворого до колоноскопії
- •Підготовка хворого до цистоскопії
- •Підготовка хворого до ректороманоскопії
- •Практичні завдання
- •Встановлення проблем пацієнта і формулювання медсестринського діагнозу (II етап медсестринського процесу)
- •Оцінка ефективності медсестринського процесу (V етап медсестринського процесу)
- •II. Сестринський діагноз (проблеми).
- •1. Дихання
- •2. Харчування та вживання рідини
- •4. Рухова активність
- •5. Сон, відпочинок, комфорт
- •6. Потреба в безпеці
- •7. Здатність спілкування
- •II. Довготермінова
- •II. Довготермінова
- •Контрольні запитання
- •Практичні завдання
Підготовка хворого до ректороманоскопії
Навчальна мета: уміти підготувати хворого до ректоромано-копії; надати необхідного положення хворому під час процедури.
336
— 5-209 337
Виховна мета: усвідомити значення ретельної підготовки хворого до процедури.
Початковий обсяг знань: знати показання та протипоказання до ректороманоскопії.
Оснащення:
ректороманоскоп;
вазелін;
кухоль Есмарха;
гумові рукавички.
Показання до проведення ректороманоскопії: виділення з прямої кишки гною, слизу, крові; наявність болю в прямій кишці, стійкі закрепи, особливо у людей похилого віку; необхідність взяття шматочка слизової оболонки товстої кишки для гістологічного дослідження напередодні ректальних лікувальних процедур (кишковий душ, грязьові тампони).
Протипоказання до проведення ректороманоскопії: тяжкий загальний стан хворого; гострі та гнійні процеси в ділянці відхідника, рубцеві звуження прямої кишки.
Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури
У разі закрепів підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або оливкової олії і ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до виділення чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.
Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї клізми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обстеження.
Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьове: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упиралися в стіл. Друге можливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи піднятим тазом.
Дезінфекція ректороманоскопа (див. "Методичні рекомендації щодо дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації гнучких ендоскопів та інструментів до них").
ПУНКЦІЯ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (ЛАПАРОЦЕНТЕЗ)
Навчальна мета: уміти підготувати хворого до процедури; підготувати інструменти та перев'язувальний матеріал для виконання процедури; допомогти лікареві під час проведення процедури; спостерігати за хворим після процедури.
Виховна мета: усвідомити значення комплексу заходів для профілактики колапсу та пошкодження кишечнику під час виконання процедури.
Початковий обсяг знань: знати, з якою метою проводиться ла-пароцентез; методику його виконання та можливі ускладнення.
Оснащення:
перев'язувальний стерильний матеріал;
стерильний троакар зі стилетом;
дренажна гумова трубка завдовжки до 1 м;
стерильний шприц ємкістю 5—10 мл з голкою;
0,5% розчин новокаїну;
стерильний пінцет, ножиці, затискувач, металевий зонд;
стерильний скальпель, голка, шовк, голкоутримувач;
стерильна пробірка;
клеол або лейкопластир;
стерильні гумові рукавички;
70% розчин етилового спирту;
йодонат, 0,5% розчин хлоргексидину біглюконату;
клейонка або клейончастий фартух;
ємкість для збирання асцитичної рідини;
простирадло;
крісло;
стерильні гумові рукавички.
Мета лапароцентезу. Пункцію черевної порожнини здійснюють для отримання асцитичної рідини з метою діагностики та лікування.
Методика виконання лапароцентезу. Хворий сидить у кріслі, опираючись на його спинку. Шкіру передньої черевної стінки знезаражують і пошарово знеболюють. Прокол передньої черевної стінки при асциті здійснюють по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м'яза живота. У місці пункції, щоб краще просувався троакар, скальпелем роблять розтин шкіри завдовжки 0,5—1 см. Троакаром зі стилетом,
338
22- 339
докладаючи невеликого зусилля, проколюють передню черевну стінку. Потім видаляють з троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина. Рідину випускають повільно з перервами (1 л протягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу.
Після видалення рідини троакар виймають, на місце пункції накладають шви й асептичну пов'язку.
Можливі ускладнення
Кровотеча в черевну порожнину внаслідок пошкодження судин брижі.
Пошкодження органів черевної порожнини.
Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики.
Підшкірна емфізема.
Виділення рідини через пункційний отвір.
Послідовність дій під час виконання процедур
Підготовка хворого
За 2—3 год до пункції хворому зробіть очисну клізму.
Безпосередньо перед пункцією хворий повинен спорожнити сечовий міхур.
За призначенням лікаря за 15—20 хв до здійснення пункції хворому підшкірно введіть 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.
Посадіть хворого в крісло або на стілець так, щоб він опирався на спинку стільця чи крісла.
На коліна покладіть клейонку, а між ніг поставте таз або відро для асцитичної рідини.
Хворого, який перебуває у тяжкому стані, покладіть на правий бік з відома лікаря.
Пункцію слід здійснювати в перев'язувальній або в маніпуля-ційному кабінеті з дотриманням усіх правил асептики.
Методика виконання лапароцентезу та допомога лікареві. Забезпечте все необхідне для проведення лапароцентезу і в разі потреби асистуйте лікареві.
Лікар знезаражує руки так, як для операції.
Шкіру передньої черевної стінки обробляє йодонатом і 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату, потім висушує сухою стерильною серветкою.
Передню черевну стінку пошарово знеболює за допомогою 0,25—0,5% розчину новокаїну. Повторно знезаражує шкіру.
У місці пункції за необхідності розтинає шкіру на 0,5—1 см (по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м'яза живота) за допомогою скальпеля.
Троакаром зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколює передню черевну стінку. Проходження парієтального іистка очеревини часто супроводжується помірною болючістю та відчуттям провалу троакара в порожнину.
Видаляє з троакара стилет; через трубку витікає цівкою асцитична рідина.
За необхідності набирає у стерильну пробірку декілька мілілітрів рідини для біохімічного дослідження.
Потім до троакара прикріплює гумову трубку, кінець якої опускає в таз і повільно (1л протягом 5 хв) з перервами для запобігання розвиткові колапса випускає рідину. Для цього на гумову трубку періодично накладає затискувач.
Для максимального видалення асцитичної рідини живіт здавіть простирадлом, складеним по діагоналі навколо живота, й зав'яжіть за спинкою крісла.
Після відходження рідини лікар видаляє троакар, на місце пункції в разі потреби накладає шви, потім — асептичну пов'язку.
Хворого транспортуйте в палату.
На живіт покладіть пузир з льодом.
Запам'ятайте! Треба уважно стежити за станом хворого після лапароцентезу. Хворий повинен дотримуватися суворого ліжкового режиму. За призначенням лікаря слід здійснювати контроль за артеріальним тиском, спостерігати за шкірою та слизовими оболонками, за загальним станом хворого, за станом пов'язки.
ПУНКЦІЯ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ (ПЛЕВРОЦЕНТЕЗ)
Навчальна мета: уміти підготувати інструменти, лікарські засоби та перев'язувальний матеріал; надати відповідного положення хворому; допомогти лікареві під час процедури; надати допомогу хворому в разі виникнення ускладнення.
Виховна мета: усвідомити значення дій медичної сестри у створенні асептичних умов під час виконання процедури.
Початковий обсяг знань: знати види плевроцентезу; показання та протипоказання до плевроцентезу; порядок виконання процедури.
340
341
Оснащення:
йодонат;
70% розчин етилового спирту;
0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;
стерильні шприци ємкістю 5, 10, 20 мл з голками;
0,5% розчин новокаїну;
стерильні тампони та серветки;
стерильні пелюшки;
голка для пункції плеври завдовжки 10 см і діаметром 1 мм з гумовою трубкою, затискувач;
гепарин у флаконі, 0,9% розчин натрію хлориду;
стерильний шприц Жане або апарат Боброва, гумові трубки;
електровідсмоктувач;
сфігмоманометр, фонендоскоп;
0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах;
кордіамін в ампулах;
стерильний і нестерильний посуд для плевральної рідини;
стерильні гумові рукавички;
лейкопластир;
стерильна губка;
мило;
вода водопровідна.
Види плевроцентезу. Пункцію плевральної порожнини виконують з лікувальною та діагностичною метою. Лікувальний плев-роцентез показаний у випадку накопичення в плевральній порожнині значної кількості рідини, а також за необхідності введення в плевральну порожнину лікарських препаратів.
Діагностичний плевроцентез показаний хворим із плевральним випотом невизначеної етіології.
Показаннями до термінового плевроцентезу є травматичний гемоторакс і пневмоторакс, спонтанний і особливо клапанний пнев-моторакси.
Протипоказанням до проведення плевроцентезу є підвищена кровоточивість. Крім цього, не можна здійснювати пункцію в ділянках наявності піодермії, оперізувального лишаю.
Зручніше здійснити плевроцентез у процедурному кабінеті, де легше дотримуватися правил асептики. Але якщо хворий перебуває в дуже тяжкому стані, пункцію можна проводити в палаті.
Порядок виконання діагностичного плевроцентезу
Ділянку пункції в межах радіуса 10 см знезаражують йодо-іііііом і 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату й ІИсушують шкіру стерильною серветкою.
Обкладають ділянку пункції стерильними пелюшками.
Знеболюють за допомогою 0,5% розчину новокаїну посліді ш по шкіру, підшкірну жирову клітковину.
У всіх випадках при плевроцентезі голку вводять по верхньому краю ребра, щоб уникнути пошкодження нервового судинного пучка.
Здійснюють забір плевральної рідини в шприц, витягують голку і на місце пункції накладають стерильний тампон, зволожений 70% розчином етилового спирту, зверху — стерильну марлеву серветку, яку прикріплюють до шкіри клеолом або лейкопластирем.
При діагностичному плевроцентезі пункцію виконують спеціальною голкою зі шприцом ємкістю 20 мл, в якому міститься розчин гепарину (в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду 1000 ОД гепарину) для запобігання зсіданню плевральної рідини.
Особливості виконання лікувального плевроцентезу. При лікувальному плевроцентезі використовують спеціальну голку з тупим зрізом. До голки герметично приєднують стерильну гумову трубку. На трубку ставлять затискувач, щоб уникнути потрапляння повітря в плевральну порожнину. Після пункції до гумової трубки приєднують шприц Жане або систему для відкачування рідини (апарат Боброва, система трубок, затискувач, відсмок-тувач).
Запам'ятайте! Плевральну пункцію треба проводити із суворим дотриманням правил асептики!
Послідовність дій під час виконання процедури
Положення хворого під час виконання процедури
Якщо хворому потрібно зробити пункцію в другому міжре-бер'ї по середньоключичній лінії, то посадіть його на стілець обличчям до того, хто виконує пункцію.
Якщо пункцію потрібно зробити у п'ятому-шостому міжре-бер'ї по середній пахвовій лінії, то хворого посадіть на стілець, відповідним боком поверніть до лікаря. Руку з хворого боку відведіть за голову. Якщо хворий сидіти не може, то покладіть його на здоровий бік з відведеною за голову рукою.
342
343
3. Якщо пункцію потрібно зробити у восьмому-дев'ятому між-ребер'ї по задній пахвовій або лопатковій лінії, то посадіть хворого на стілець обличчям до його спинки, трохи нахиліть голову, а руки покладіть на груди.
Урахуйте, що при лікувальному плевроцентезі хворому доводиться перебувати у вимушеному положенні значно довше, ніж при діагностичному, тому потурбуйтеся про надання йому необхідних зручностей.
Допомога лікареві під час процедури
Заздалегідь ознайомтесь із порядком виконання плевро-центезу.
Забезпечте всі умови для знезараження рук лікаря і ділянки, де буде виконуваться пункція.
Забезпечте все необхідне для місцевого знеболювання шкіри та підшкірної жирової клітковини.
Потурбуйтеся заздалегідь, щоб до голки для пункції герметично була прикріплена гумова трубка, на яку накладіть затискувач для уникнення потрапляння повітря в плевральну порожнину.
Заздалегідь перевірте роботу системи для евакуації рідини з плевральної порожнини.
Терміново відправте плевральну рідину до лабораторії, щоб запобігти руйнуванню формених і клітинних елементів.
Забезпечте все необхідне для накладання асептичної пов'язки на місце пункції.
Допомога хворому в разі виникнення ускладнень
В окремих випадках при плевроцентезі в результаті подразнення листків плеври може виникнути рідкий, слабкого наповнення пульс, зниження артеріального тиску. Ця реакція припиняється після введення 1 мл 0,1% розчину атропіну підшкірно або внутрішньом'язово.
Різке зниження артеріального тиску, яке супроводжується слабкістю, холодним потом, блідістю, ознобом, може бути пов'язане з вагусною реакцією. При цьому спостерігається тахікардія. Таке зниження артеріального тиску спричинене реакцією на біль, вид крові. У такому разі плевроцентез припиняють, підшкірно вводять 2 мл кордіаміну. Хворому надають горизонтального положення з піднятим ножним кінцем тулуба.
СПИННОМОЗКОВА (ЛЮМБАЛЬНА) ПУНКЦІЯ
Навчальна мета: уміти надати необхідного положення хворому під час люмбальної пункції; підготувати все необхідне для пункції й допомогти лікарю під час виконання процедури; спостерігати за станом хворого після процедури.
Виховна мета: усвідомити значення уважного нагляду за хворим після виконання процедури.
Початковий обсяг знань: знати діагностичне та лікувальне значення люмбальної пункції, а також протипоказання до виконання люмбальної пункції.
Оснащення:
1) |
стерильна пелюшка; |
|
2) |
стерильні тампони, серветки; |
|
3) біровська голка з мандреном; |
|
|
4) |
70% розчин етилового спирту; |
|
5) |
йодонат; |
|
6) |
0,5% спиртовий розчин хлоргексидину |
біглюконату; |
7) |
затискувач; |
|
8) |
лейкопластир. |
|
Діагностичне та лікувальне значення люмбальної пункції. Люм-бальну пункцію проводять з діагностичною та лікувальною метою. З діагностичною метою — при черепно-мозкових травмах, запальних процесах, пухлинах головного та спинного мозку, гострих порушеннях мозкового кровообігу. При цьому визначають лі-кворний тиск у центральному каналі спинного мозку. Обов'язковим є цитологічне та біохімічне дослідження (визначення рівня білка, цукру, хлоридів) спинномозкової рідини. При люмбальній пункції можливе введення контрастних речовин для діагностики нервових захворювань.
З лікувальною метою пункцію застосовують для нормалізації тиску спинномозкової рідини при менінгіті, субарахноїдальному крововиливі, епілептичному статусі тощо.
Протипоказанням до проведення люмбальної пункції є: вклинювання мозочка у великий потиличний отвір, кома, шок, колапс, пролежні та гноячкові ураження шкіри в поперековій ділянці.
Послідовність дій під час виконання процедури
Положення хворого під час процедури. Хворого покладіть на бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами, голову
344
345
нахиліть до грудей, щоб збільшити відстань між хребцями для проколу. Під поперек підкладіть валик. У такому положенні утримуйте хворого, поки лікар не закінчить пункцію.
Методика виконання люмбальної пункції та допомога лікареві
Пункцію здійснюють в асептичних умовах.
Лікар, сидячи обличчям до спини хворого, знезаражує шкіру поперекової ділянки йодонатом, потім 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату. Стерильною серветкою насухо витирає шкіру, щоб антисептики не потрапили разом із голкою в центральний канал спинного мозку і не стали причиною антисептичного запалення оболон мозку.
Стерильну серветку лікар підкладає під спину хворого. Голку Біра з мандреном бере стерильною серветкою і вводить між остистими відростками III—IV або IV—V поперекових хребців, після чого витягує мандрен.
Якщо положення голки правильне, то в підставлену пробірку починає надходити краплями (темп крапель залежить від тиску в центральному каналі спинного мозку) спинномозкова рідина (ліквор), яка в нормі безбарвна і прозора, а при запаленні мозкових оболон мутна, при крововиливах має домішки крові.
Для дослідження лікар бере 2—4 мл рідини, яку негайно відправляють до лабораторії.
Видаляє голку, місце пункції обробляє 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату і накладає асептичну пов'язку.
Після пункції на 2 год надайте хворому горизонтального положення.
Протягом доби хворий повинен дотримуватися суворого ліжкового режиму.
Уважно спостерігайте за станом хворого після люмбальної пункції, тому що можуть виникнути ускладнення: колапс, кровотеча, головний біль.
У разі виникнення ускладнення негайно повідомте лікаря.
