Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Praktykum_z_ss_Kasevych2005.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Підготовка хворого до ректороманоскопії

Навчальна мета: уміти підготувати хворого до ректоромано-копії; надати необхідного положення хворому під час процедури.

336

— 5-209 337

Виховна мета: усвідомити значення ретельної підготовки хво­рого до процедури.

Початковий обсяг знань: знати показання та протипоказання до ректороманоскопії.

Оснащення:

  1. ректороманоскоп;

  2. вазелін;

  3. кухоль Есмарха;

  4. гумові рукавички.

Показання до проведення ректороманоскопії: виділення з пря­мої кишки гною, слизу, крові; наявність болю в прямій кишці, стійкі закрепи, особливо у людей похилого віку; необхідність взяття шматочка слизової оболонки товстої кишки для гістоло­гічного дослідження напередодні ректальних лікувальних проце­дур (кишковий душ, грязьові тампони).

Протипоказання до проведення ректороманоскопії: тяжкий за­гальний стан хворого; гострі та гнійні процеси в ділянці відхідни­ка, рубцеві звуження прямої кишки.

Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

  1. У разі закрепів підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або оливкової олії і ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до виділення чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.

  2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї кліз­ми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обсте­ження.

Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьо­ве: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упиралися в стіл. Друге мож­ливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи під­нятим тазом.

Дезінфекція ректороманоскопа (див. "Методичні рекомендації щодо дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стериліза­ції гнучких ендоскопів та інструментів до них").

ПУНКЦІЯ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (ЛАПАРОЦЕНТЕЗ)

Навчальна мета: уміти підготувати хворого до процедури; під­готувати інструменти та перев'язувальний матеріал для виконан­ня процедури; допомогти лікареві під час проведення процедури; спостерігати за хворим після процедури.

Виховна мета: усвідомити значення комплексу заходів для профілактики колапсу та пошкодження кишечнику під час вико­нання процедури.

Початковий обсяг знань: знати, з якою метою проводиться ла-пароцентез; методику його виконання та можливі ускладнення.

Оснащення:

  1. перев'язувальний стерильний матеріал;

  2. стерильний троакар зі стилетом;

  3. дренажна гумова трубка завдовжки до 1 м;

  4. стерильний шприц ємкістю 5—10 мл з голкою;

  5. 0,5% розчин новокаїну;

  6. стерильний пінцет, ножиці, затискувач, металевий зонд;

  7. стерильний скальпель, голка, шовк, голкоутримувач;

  8. стерильна пробірка;

  9. клеол або лейкопластир;

  1. стерильні гумові рукавички;

  2. 70% розчин етилового спирту;

  3. йодонат, 0,5% розчин хлоргексидину біглюконату;

  4. клейонка або клейончастий фартух;

  5. ємкість для збирання асцитичної рідини;

  6. простирадло;

  7. крісло;

  8. стерильні гумові рукавички.

Мета лапароцентезу. Пункцію черевної порожнини здійсню­ють для отримання асцитичної рідини з метою діагностики та лі­кування.

Методика виконання лапароцентезу. Хворий сидить у кріслі, опираючись на його спинку. Шкіру передньої черевної стінки знезаражують і пошарово знеболюють. Прокол передньої черев­ної стінки при асциті здійснюють по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м'яза живота. У місці пункції, щоб краще просувався троакар, скальпелем роб­лять розтин шкіри завдовжки 0,5—1 см. Троакаром зі стилетом,

338

22- 339

докладаючи невеликого зусилля, проколюють передню черевну стінку. Потім видаляють з троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина. Рідину випускають повільно з перерва­ми (1 л протягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу.

Після видалення рідини троакар виймають, на місце пункції накладають шви й асептичну пов'язку.

Можливі ускладнення

  1. Кровотеча в черевну порожнину внаслідок пошкодження судин брижі.

  1. Пошкодження органів черевної порожнини.

  2. Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики.

  3. Підшкірна емфізема.

  4. Виділення рідини через пункційний отвір.

Послідовність дій під час виконання процедур

Підготовка хворого

  1. За 2—3 год до пункції хворому зробіть очисну клізму.

  2. Безпосередньо перед пункцією хворий повинен спорожни­ти сечовий міхур.

  3. За призначенням лікаря за 15—20 хв до здійснення пункції хворому підшкірно введіть 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

  4. Посадіть хворого в крісло або на стілець так, щоб він опи­рався на спинку стільця чи крісла.

  5. На коліна покладіть клейонку, а між ніг поставте таз або відро для асцитичної рідини.

  6. Хворого, який перебуває у тяжкому стані, покладіть на пра­вий бік з відома лікаря.

Пункцію слід здійснювати в перев'язувальній або в маніпуля-ційному кабінеті з дотриманням усіх правил асептики.

Методика виконання лапароцентезу та допомога лікареві. За­безпечте все необхідне для проведення лапароцентезу і в разі по­треби асистуйте лікареві.

  1. Лікар знезаражує руки так, як для операції.

  2. Шкіру передньої черевної стінки обробляє йодонатом і 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату, потім висушує сухою стерильною серветкою.

  3. Передню черевну стінку пошарово знеболює за допомогою 0,25—0,5% розчину новокаїну. Повторно знезаражує шкіру.

  1. У місці пункції за необхідності розтинає шкіру на 0,5—1 см (по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м'яза живота) за допомогою скальпеля.

  2. Троакаром зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколює передню черевну стінку. Проходження парієтального іистка очеревини часто супроводжується помірною болючістю та відчуттям провалу троакара в порожнину.

  3. Видаляє з троакара стилет; через трубку витікає цівкою ас­цитична рідина.

  4. За необхідності набирає у стерильну пробірку декілька мі­лілітрів рідини для біохімічного дослідження.

  5. Потім до троакара прикріплює гумову трубку, кінець якої опускає в таз і повільно (1л протягом 5 хв) з перервами для за­побігання розвиткові колапса випускає рідину. Для цього на гу­мову трубку періодично накладає затискувач.

  6. Для максимального видалення асцитичної рідини живіт зда­віть простирадлом, складеним по діагоналі навколо живота, й за­в'яжіть за спинкою крісла.

  1. Після відходження рідини лікар видаляє троакар, на місце пункції в разі потреби накладає шви, потім — асептичну пов'язку.

  1. Хворого транспортуйте в палату.

  2. На живіт покладіть пузир з льодом.

Запам'ятайте! Треба уважно стежити за станом хворого після лапароцентезу. Хворий повинен дотримуватися суворого ліжко­вого режиму. За призначенням лікаря слід здійснювати контроль за артеріальним тиском, спостерігати за шкірою та слизовими обо­лонками, за загальним станом хворого, за станом пов'язки.

ПУНКЦІЯ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ (ПЛЕВРОЦЕНТЕЗ)

Навчальна мета: уміти підготувати інструменти, лікарські за­соби та перев'язувальний матеріал; надати відповідного положен­ня хворому; допомогти лікареві під час процедури; надати допо­могу хворому в разі виникнення ускладнення.

Виховна мета: усвідомити значення дій медичної сестри у ство­ренні асептичних умов під час виконання процедури.

Початковий обсяг знань: знати види плевроцентезу; показання та протипоказання до плевроцентезу; порядок виконання процедури.

340

341

Оснащення:

  1. йодонат;

  2. 70% розчин етилового спирту;

  3. 0,5% спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату;

  4. стерильні шприци ємкістю 5, 10, 20 мл з голками;

  5. 0,5% розчин новокаїну;

  6. стерильні тампони та серветки;

  7. стерильні пелюшки;

  8. голка для пункції плеври завдовжки 10 см і діаметром 1 мм з гумовою трубкою, затискувач;

  9. гепарин у флаконі, 0,9% розчин натрію хлориду;

  1. стерильний шприц Жане або апарат Боброва, гумові трубки;

  2. електровідсмоктувач;

  3. сфігмоманометр, фонендоскоп;

  4. 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах;

  5. кордіамін в ампулах;

  6. стерильний і нестерильний посуд для плевральної рі­дини;

  7. стерильні гумові рукавички;

  8. лейкопластир;

  9. стерильна губка;

  10. мило;

  11. вода водопровідна.

Види плевроцентезу. Пункцію плевральної порожнини вико­нують з лікувальною та діагностичною метою. Лікувальний плев-роцентез показаний у випадку накопичення в плевральній порож­нині значної кількості рідини, а також за необхідності введення в плевральну порожнину лікарських препаратів.

Діагностичний плевроцентез показаний хворим із плевраль­ним випотом невизначеної етіології.

Показаннями до термінового плевроцентезу є травматичний ге­моторакс і пневмоторакс, спонтанний і особливо клапанний пнев-моторакси.

Протипоказанням до проведення плевроцентезу є підвищена кровоточивість. Крім цього, не можна здійснювати пункцію в ді­лянках наявності піодермії, оперізувального лишаю.

Зручніше здійснити плевроцентез у процедурному кабіне­ті, де легше дотримуватися правил асептики. Але якщо хворий перебуває в дуже тяжкому стані, пункцію можна проводити в палаті.

Порядок виконання діагностичного плевроцентезу

  1. Ділянку пункції в межах радіуса 10 см знезаражують йодо-іііііом і 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату й ІИсушують шкіру стерильною серветкою.

  1. Обкладають ділянку пункції стерильними пелюшками.

  1. Знеболюють за допомогою 0,5% розчину новокаїну послі­ді ш по шкіру, підшкірну жирову клітковину.

  2. У всіх випадках при плевроцентезі голку вводять по верх­ньому краю ребра, щоб уникнути пошкодження нервового судин­ного пучка.

  3. Здійснюють забір плевральної рідини в шприц, витягують голку і на місце пункції накладають стерильний тампон, зволоже­ний 70% розчином етилового спирту, зверху — стерильну марле­ву серветку, яку прикріплюють до шкіри клеолом або лейкоплас­тирем.

  4. При діагностичному плевроцентезі пункцію виконують спе­ціальною голкою зі шприцом ємкістю 20 мл, в якому міститься розчин гепарину (в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду 1000 ОД гепарину) для запобігання зсіданню плевральної рідини.

Особливості виконання лікувального плевроцентезу. При ліку­вальному плевроцентезі використовують спеціальну голку з ту­пим зрізом. До голки герметично приєднують стерильну гумо­ву трубку. На трубку ставлять затискувач, щоб уникнути потрап­ляння повітря в плевральну порожнину. Після пункції до гумової трубки приєднують шприц Жане або систему для відкачуван­ня рідини (апарат Боброва, система трубок, затискувач, відсмок-тувач).

Запам'ятайте! Плевральну пункцію треба проводити із суво­рим дотриманням правил асептики!

Послідовність дій під час виконання процедури

Положення хворого під час виконання процедури

  1. Якщо хворому потрібно зробити пункцію в другому міжре-бер'ї по середньоключичній лінії, то посадіть його на стілець об­личчям до того, хто виконує пункцію.

  2. Якщо пункцію потрібно зробити у п'ятому-шостому міжре-бер'ї по середній пахвовій лінії, то хворого посадіть на стілець, відповідним боком поверніть до лікаря. Руку з хворого боку від­ведіть за голову. Якщо хворий сидіти не може, то покладіть його на здоровий бік з відведеною за голову рукою.

342

343

3. Якщо пункцію потрібно зробити у восьмому-дев'ятому між-ребер'ї по задній пахвовій або лопатковій лінії, то посадіть хворо­го на стілець обличчям до його спинки, трохи нахиліть голову, а руки покладіть на груди.

Урахуйте, що при лікувальному плевроцентезі хворому дово­диться перебувати у вимушеному положенні значно довше, ніж при діагностичному, тому потурбуйтеся про надання йому необ­хідних зручностей.

Допомога лікареві під час процедури

  1. Заздалегідь ознайомтесь із порядком виконання плевро-центезу.

  2. Забезпечте всі умови для знезараження рук лікаря і ділян­ки, де буде виконуваться пункція.

  3. Забезпечте все необхідне для місцевого знеболювання шкі­ри та підшкірної жирової клітковини.

  4. Потурбуйтеся заздалегідь, щоб до голки для пункції гер­метично була прикріплена гумова трубка, на яку накладіть за­тискувач для уникнення потрапляння повітря в плевральну по­рожнину.

  5. Заздалегідь перевірте роботу системи для евакуації рідини з плевральної порожнини.

  6. Терміново відправте плевральну рідину до лабораторії, щоб запобігти руйнуванню формених і клітинних елементів.

  7. Забезпечте все необхідне для накладання асептичної пов'яз­ки на місце пункції.

Допомога хворому в разі виникнення ускладнень

  1. В окремих випадках при плевроцентезі в результаті подраз­нення листків плеври може виникнути рідкий, слабкого напов­нення пульс, зниження артеріального тиску. Ця реакція припиня­ється після введення 1 мл 0,1% розчину атропіну підшкірно або внутрішньом'язово.

  2. Різке зниження артеріального тиску, яке супроводжується слабкістю, холодним потом, блідістю, ознобом, може бути пов'я­зане з вагусною реакцією. При цьому спостерігається тахікардія. Таке зниження артеріального тиску спричинене реакцією на біль, вид крові. У такому разі плевроцентез припиняють, підшкірно вводять 2 мл кордіаміну. Хворому надають горизонтального по­ложення з піднятим ножним кінцем тулуба.

СПИННОМОЗКОВА (ЛЮМБАЛЬНА) ПУНКЦІЯ

Навчальна мета: уміти надати необхідного положення хво­рому під час люмбальної пункції; підготувати все необхідне для пункції й допомогти лікарю під час виконання процедури; спо­стерігати за станом хворого після процедури.

Виховна мета: усвідомити значення уважного нагляду за хво­рим після виконання процедури.

Початковий обсяг знань: знати діагностичне та лікувальне зна­чення люмбальної пункції, а також протипоказання до виконання люмбальної пункції.

Оснащення:

1)

стерильна пелюшка;

2)

стерильні тампони, серветки;

3) біровська голка з мандреном;

4)

70% розчин етилового спирту;

5)

йодонат;

6)

0,5% спиртовий розчин хлоргексидину

біглюконату;

7)

затискувач;

8)

лейкопластир.

Діагностичне та лікувальне значення люмбальної пункції. Люм-бальну пункцію проводять з діагностичною та лікувальною ме­тою. З діагностичною метою — при черепно-мозкових травмах, запальних процесах, пухлинах головного та спинного мозку, гост­рих порушеннях мозкового кровообігу. При цьому визначають лі-кворний тиск у центральному каналі спинного мозку. Обов'язко­вим є цитологічне та біохімічне дослідження (визначення рівня білка, цукру, хлоридів) спинномозкової рідини. При люмбальній пункції можливе введення контрастних речовин для діагностики нервових захворювань.

З лікувальною метою пункцію застосовують для нормалізації тиску спинномозкової рідини при менінгіті, субарахноїдальному крововиливі, епілептичному статусі тощо.

Протипоказанням до проведення люмбальної пункції є: вкли­нювання мозочка у великий потиличний отвір, кома, шок, колапс, пролежні та гноячкові ураження шкіри в поперековій ділянці.

Послідовність дій під час виконання процедури

Положення хворого під час процедури. Хворого покладіть на бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами, голову

344

345

нахиліть до грудей, щоб збільшити відстань між хребцями для проколу. Під поперек підкладіть валик. У такому положенні утри­муйте хворого, поки лікар не закінчить пункцію.

Методика виконання люмбальної пункції та допомога лікареві

  1. Пункцію здійснюють в асептичних умовах.

  2. Лікар, сидячи обличчям до спини хворого, знезаражує шкі­ру поперекової ділянки йодонатом, потім 0,5% спиртовим розчи­ном хлоргексидину біглюконату. Стерильною серветкою насухо витирає шкіру, щоб антисептики не потрапили разом із голкою в центральний канал спинного мозку і не стали причиною антисеп­тичного запалення оболон мозку.

  3. Стерильну серветку лікар підкладає під спину хворого. Гол­ку Біра з мандреном бере стерильною серветкою і вводить між остистими відростками III—IV або IV—V поперекових хребців, після чого витягує мандрен.

  4. Якщо положення голки правильне, то в підставлену пробір­ку починає надходити краплями (темп крапель залежить від тис­ку в центральному каналі спинного мозку) спинномозкова рідина (ліквор), яка в нормі безбарвна і прозора, а при запаленні мозко­вих оболон мутна, при крововиливах має домішки крові.

  5. Для дослідження лікар бере 2—4 мл рідини, яку негайно відправляють до лабораторії.

  6. Видаляє голку, місце пункції обробляє 0,5% спиртовим роз­чином хлоргексидину біглюконату і накладає асептичну пов'язку.

  7. Після пункції на 2 год надайте хворому горизонтального положення.

  8. Протягом доби хворий повинен дотримуватися суворого ліж­кового режиму.

  9. Уважно спостерігайте за станом хворого після люмбальної пункції, тому що можуть виникнути ускладнення: колапс, крово­теча, головний біль.

У разі виникнення ускладнення негайно повідомте лікаря.