- •8.05080102 – Фізична та біомедична електроніка
- •Лекція №1 Основні поняття про біомедичні електронні системи
- •1.1. Призначення біомедичних електронних систем
- •1.2 . Класифікація бес
- •1.3. Математичне моделювання інформаційного процесу в бес
- •1.4. Загальне формулювання проблеми вибору рішення в бес
- •1.5. Оцінювання якості бес Необхідно визначити шляхи побудови оптимальних бес на основі вибору правил рішень, яким відповідають екстремуми (мінімуми) середніх втрат.
- •Лекція №2 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електрокардіографія
- •2.1. Виникнення та дослідження біопотенціалів
- •2.2. Електроди для реєстрації біомедичних сигналів
- •2.3. Перешкоди і спотворення, що виникають під час реєстрації біомедичних сигналів
- •2.4. Підсилювачі біопотенціалів
- •2.5. Електрокардіографія
- •2.5.1. Електрична активность серця
- •2.5.2. Поняття про вектор (диполь) серця і вектор відведення
- •2.5.3. Електрокардіографічні відведення
- •2.5.4. Техніка реєстрації екг
- •2.5.5. Основні елементи стандартної екг
- •Лекція №3 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електрокардіографія
- •3.1. Електрокардіограф 12-канальний “ ucard-200”
- •3.2. Реанімаційно-хірургічний монітор «um-300»
- •3.3. Векторкардіографія
- •3.4. Добове моніторування екг (за Холтером)
- •3.5. Діагностична система «Кардіовізор»
- •3.7. Система електрокардіографії високого розрізнення
- •3.8. Електрокардіографія плоду
- •3.9. Апаратні рішення в бес для обробки біопотенціалів
- •3.10. Приклад мобільної бес для реєстрації та обробки біопотенціалів серця
- •Лекція №4 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електроенцефалографія
- •4.1. Визначення електроенцефалографії
- •4.2. Реєстрація еег
- •4.3. Основні характеристики еег
- •4.4. Артефакти при реєстрації еег
- •4.5. Основні методи аналізу еег
- •4.6. Застосування аналізу еег для прогнозування епілептичних нападів
- •Лекція №5 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення біомедичних електронних систем для реєстрації та обробки даних про тиск крові
- •5.1. Методи вимірювання артеріального тиску
- •5.2. Бес для вимірювання артеріального тиску
- •Лекція №6 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення біомедичних електронних систем для реєстрації та обробки даних про тони серця
- •6.1. Основи фонокардіографії
- •6.2. Бес для реєстрації та обробки звукових сигналів серця
- •6.3. Приклади мобільних бес для реєстрації та обробки звукових сигналів серця
- •Лекція №7 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки даних про систему зовнішнього дихання
- •7.1. Дихальна система людини
- •7.2. Методи дослідження зовнішнього дихання у людини
- •7.3. Бес для дослідження функції зовнішнього дихання
- •7.3.2. Спіроаналізатори (спірометри)
- •Лекція №8 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки даних про кровоток та об’єм крові
- •8.1. Ультразвукові вимірювачі швидкості кровотоку
- •8.1.1. Вплив кута α на значення доплерівської швидкості
- •8.1.2. Методи доплерографічних досліджень
- •8.1.3. Спектр швидкостей в перетині судини
- •8.1.4. Обчислення діагностичних параметрів
- •8.1.5. Формування кольорового доплерівського зображення
- •8.2. Фотоплетизмографія
- •8.15. Поглинання світла різними тканинами
- •8.16. Змінна складова сигналу фотоплетизмограми
- •8.18. Нормативні точки для кількісного оцінювання пульсової хвилі
- •8.3. Оклюзійна плетизмографія
- •8.4. Оксиметри і пульсоксиметри
- •8.4.1. Принцип дії оксиметрів
- •8.4.2. Принцип дії пульсоксиметрів
- •8.4.3. Пульсоксиметри в неонатальній медицині
- •Лекція №9 (16) Основні методи цифрової обробки та аналізу даних у бес функціональної діагностики
- •9.1. Попередня обробка сигналів
- •9.1.1. Фільтрація в часовій області
- •9.1.1.1. Синхронне усереднення
- •9.1.1.2. Фільтри усереднення зі зсувом (ковзаючого середнього)
- •9.1.2. Фільтрація сигналів в частотній області
- •9.2. Методи та приклади цифрової обробки і аналізу біомедичних сигналів
- •9.2.1. Спектральний аналіз
- •9.2.2. Вейвлет-перетворення
- •9.2.3. Аналіз біомедичних сигналів на основі методу власних векторів
- •Рекомендована література
6.2. Бес для реєстрації та обробки звукових сигналів серця
Автоматизований комп’ютерний комплекс «КАРДІО+» (канал ФОНО) використовується для реєстрації, обробки фонокардіограм та постановки діагнозу.
Склад автоматизованого комплексу «КАРДІО+» канал ФОНО:
– персональний комп’ютер (ПК);
– модуль інтерфейсний (встановлюється в системному блоці);
– блок перетворення сигналів;
– кабель відведень ЕКГ з електродами для кінцівок;
– кабель зв’язку «блок перетворення сигналів – модуль інтерфейсний»;
– п’єзокерамічний датчик для реєстрації ФКГ;
– датчик ПСА-02 ТУ64-1-3635-82 для реєстрації сфігмограми (СГ).
В приладі використаний принцип цифрової обробки сигналів. Сигнал реєструється за допомогою фоно- і сфігмо- датчиків і передається в блок перетворення сигналів. Блок перетворення сигналів підсилює сигнали на всіх каналах, перетворює їх в цифрову форму і передає в комп’ютер. Комп’ютер за допомогою цифрових фільтрів оброблює сигнали і виводить три канали ЕКГ, ФКГ і сфігмограми (СГ) в реальному часі на екран монітора. Після фіксації вводу сигналів формується додатково 5-каналів ФКГ, які розділено по частотам. Дані зберігаються в архіві.
Програмне забезпечення приладу дозволяє автоматично визначити частоту серцевих скорочень, інтервал Q – І тон, роздвоєння І тону, роздвоєння ІІ тону, відношення амплітуд І і ІІ тону на чотирьох каналах ФКГ. Програма встановлює маркери в характерних точках з можливістю корекції їх оператором. Програмне забезпечення дозволяє автоматично вимірювати і обчислювати основні параметри ФКГ сигналів.
Структурно-функціональна схема комплексу «КАРДІО+» (канал ФОНО) наведена на рис. 6.5. Модуль ФОНО забезпечує відображення на екрані компютера ФКГ, II відведення ЕКГ і сфігмограми (сигналу, що відображає пульсові коливання стінки артерії). Смуга прозорості поділена на 6 каналів (А, Н, С1, С2, В1, В2) в діапазоні частот від 20 до 1000 Гц. Частота дискретизації АЦП – 4 кГц. Напруга внутрішніх шумів, приведених до входу, – не більше 0,15 мВ.
Зареєстровані сигнали підсилюються біопідсилювачами, які розташовані в коробці відведень, і подаються в блок перетворення сигналів, де додатково підсилюються, перетворюються в цифрову форму і через інтерфейсний модуль передаються в комп’ютер для подальшої обробки. Підсилювач повинен в більшій мірі підсилити слабші високочастотні коливання, які відповідають серцевим шумам, і в меншій мірі – низькочастотні, які відповідають серцевим тонам. Тому весь спектр розділяється на діапазони низьких, середніх і високих частот. В кожному діапазоні забезпечується необхідне підсилення. Повну картину звуків серця отримують при аналізі ФКГ в кожному діапазоні частот
Мікрофон перетворює звукову енергію в електричні сигнали. Він повинен мати максимальну чутливість, не вносити спотворень в сигнали, які передаються, і бути стійким до зовнішніх шумів.
Принцип дії п’єзоелектричного мікрофону заснований на п’єзоелектричному ефекті – виникненні різниці потенціалів при механічній деформації деяких кристалів (кварцу, сегнетової солі та ін.). Кристал встановлюється і закріплюється в корпусі мікрофону, під дією звукових коливань він піддається деформації.
Рис. 6.5. Функціональна схема комплексу «Кардіо +»
В комплексі «КАРДІО+» використовуються частотні характеристики при записі ФКГ: А – аускультативна (номінальна частота 140 ± 25 Гц), Н – низькочастотна (35 ± 10 Гц), С1 – середньочастотна-1 (70 ± 15 Гц), С2 – середньочастотна-2 (140 ± 25 Гц), В – високочастотна (250 ± 50 Гц) (рис. 6.6).
Рис.6.6 Реєстрація сигналів ЕКГ, СГ и ФКГ в комплексі «Кардіо +»
При спектральному аналізі фонокардіограм досліджуються зміни амплітуди звукових коливань в декількох відносно вузьких діапазонах частот (рис. 6.7).
Рис. 6.7. Результати спектрального аналізу ФКГ в комплексі «Кардіо +»
