8.1.4. Обчислення діагностичних параметрів
Обчислення діагностичних параметрів за виміряними значеннями швидкостей (частот) на спектрограмі (рис. 8.11): А - максимальна систолічна швидкість, В - кінцева діастолічна швидкість, М - середня швидкість кровотоку.
Рис. 8.11. Обчислення діагностичних параметрів за виміряними значеннями швидкостей (частот) на спектрограмі
Систоло-діастолічне відношення ─ відношення максимальної систолічної швидкості кровотоку А до кінцевої діастолічної швидкості В: СД = А/В.
Індекс резистентності - ІР = (А-В)/А.
Пульсаційний індекс - ПІ = (А-В)/М.
Рис. 8.12. Обчислення ступеня стенозу за результатами вимірювання максимальних швидкостей в предстенозній зоні та зоні стенозу
Відсоток стенозу ─ параметр, який використовується для оцінки ступеня звуження судини (артерії). Обчислюється у відсотках на основі вимірювання максимальних швидкостей в судині в зоні, що передує стенозу VПС, і в самій зоні стенозу VС: ВС = (VПС / VС) · 100%.
8.1.5. Формування кольорового доплерівського зображення
На екрані кольорового доплерівського приладу можна спостерігати рух потоків крові в серці в реальному масштабі часу. При цьому потік крові, спрямований до датчика, представлений на екрані монітора червоним кольором, а від датчика - синім.
Рис. 8.12. Формування кольорового доплерівського зображення
8.2. Фотоплетизмографія
Фотоплетизмографія заснована на реєстрації змін інтенсивності світла після його проходження крізь біологічну тканину, що обумовлені змінами її об’єму. У клінічній практиці фотоплетизмографія застосовується для спостереження пульсових хвиль ─ змін об’єму ділянки тіла, обумовлених поштовховими притоками крові у фазі систоли (скороченням м'язів серця та підвищенням артеріального тиску).
У фотоплетизмографії використовують ближнє інфрачервоне випромінювання, яке найменше поглинається біологічними тканинами і кров'ю. Тому інтенсивність такого світла після проходження крізь тканину залежить, в основному, від його розсіювання тканиною, яке змінюється при пульсових змінах об’єму.
Однохвильова фотоплетизмографія використовує світло однієї довжини хвилі ─ між 600 і 700 нм. Поглинання такого світла оксигемоглобіном, який в основному приноситься з припливом артеріальної крові у фазі систоли, та іншими компонентами крові є незначним.
Схема вимірювань припускає, що випромінюючий світлодіод і фотоприймач розміщуються з протилежних сторін пальця або мочки вуха людини (рис. 8.13).
Рис. 8.13. Фотоплетизмографи: а - світло проходить крізь подушечку пальця, відбивається від кістки і приймається фотодатчиком; б - світло проходить крізь вушну раковину і приймається фотодатчиком
У змінній складовій сигналу фотоплетизмограми (рис. 8.14-8.15) можна виділити "хвилі" 1-го, 2-го і 3-го порядку (рис. 8.16). Хвилі 1-го порядку (І) синхронізовані зі скороченнями серця. Саме їх і називають пульсовими хвилями (рис. 8.17). Хвилі 2-го порядку (ІІ) синхронізовані з ритмом дихання людини, їх називають дихальними хвилями. Причина їх появи полягає в тому, що серце знаходиться всередині грудної клітки, де тиск змінюється в процесі дихання (знижується відносно атмосферного при вдиху і підвищується при видиху). Через це в такт з диханням змінюється артеріальний тиск. Хвилі 3-го порядку (III) пов'язують з періодичною активністю центрів нейрогуморального регулювання тонусу кровоносних судин.
Рис. 8.14. Сигнал на виході фотоприймача (постійна (ІП) і змінна (Ізм) складові)
