- •8.05080102 – Фізична та біомедична електроніка
- •Лекція №1 Основні поняття про біомедичні електронні системи
- •1.1. Призначення біомедичних електронних систем
- •1.2 . Класифікація бес
- •1.3. Математичне моделювання інформаційного процесу в бес
- •1.4. Загальне формулювання проблеми вибору рішення в бес
- •1.5. Оцінювання якості бес Необхідно визначити шляхи побудови оптимальних бес на основі вибору правил рішень, яким відповідають екстремуми (мінімуми) середніх втрат.
- •Лекція №2 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електрокардіографія
- •2.1. Виникнення та дослідження біопотенціалів
- •2.2. Електроди для реєстрації біомедичних сигналів
- •2.3. Перешкоди і спотворення, що виникають під час реєстрації біомедичних сигналів
- •2.4. Підсилювачі біопотенціалів
- •2.5. Електрокардіографія
- •2.5.1. Електрична активность серця
- •2.5.2. Поняття про вектор (диполь) серця і вектор відведення
- •2.5.3. Електрокардіографічні відведення
- •2.5.4. Техніка реєстрації екг
- •2.5.5. Основні елементи стандартної екг
- •Лекція №3 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електрокардіографія
- •3.1. Електрокардіограф 12-канальний “ ucard-200”
- •3.2. Реанімаційно-хірургічний монітор «um-300»
- •3.3. Векторкардіографія
- •3.4. Добове моніторування екг (за Холтером)
- •3.5. Діагностична система «Кардіовізор»
- •3.7. Система електрокардіографії високого розрізнення
- •3.8. Електрокардіографія плоду
- •3.9. Апаратні рішення в бес для обробки біопотенціалів
- •3.10. Приклад мобільної бес для реєстрації та обробки біопотенціалів серця
- •Лекція №4 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електроенцефалографія
- •4.1. Визначення електроенцефалографії
- •4.2. Реєстрація еег
- •4.3. Основні характеристики еег
- •4.4. Артефакти при реєстрації еег
- •4.5. Основні методи аналізу еег
- •4.6. Застосування аналізу еег для прогнозування епілептичних нападів
- •Лекція №5 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення біомедичних електронних систем для реєстрації та обробки даних про тиск крові
- •5.1. Методи вимірювання артеріального тиску
- •5.2. Бес для вимірювання артеріального тиску
- •Лекція №6 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення біомедичних електронних систем для реєстрації та обробки даних про тони серця
- •6.1. Основи фонокардіографії
- •6.2. Бес для реєстрації та обробки звукових сигналів серця
- •6.3. Приклади мобільних бес для реєстрації та обробки звукових сигналів серця
- •Лекція №7 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки даних про систему зовнішнього дихання
- •7.1. Дихальна система людини
- •7.2. Методи дослідження зовнішнього дихання у людини
- •7.3. Бес для дослідження функції зовнішнього дихання
- •7.3.2. Спіроаналізатори (спірометри)
- •Лекція №8 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки даних про кровоток та об’єм крові
- •8.1. Ультразвукові вимірювачі швидкості кровотоку
- •8.1.1. Вплив кута α на значення доплерівської швидкості
- •8.1.2. Методи доплерографічних досліджень
- •8.1.3. Спектр швидкостей в перетині судини
- •8.1.4. Обчислення діагностичних параметрів
- •8.1.5. Формування кольорового доплерівського зображення
- •8.2. Фотоплетизмографія
- •8.15. Поглинання світла різними тканинами
- •8.16. Змінна складова сигналу фотоплетизмограми
- •8.18. Нормативні точки для кількісного оцінювання пульсової хвилі
- •8.3. Оклюзійна плетизмографія
- •8.4. Оксиметри і пульсоксиметри
- •8.4.1. Принцип дії оксиметрів
- •8.4.2. Принцип дії пульсоксиметрів
- •8.4.3. Пульсоксиметри в неонатальній медицині
- •Лекція №9 (16) Основні методи цифрової обробки та аналізу даних у бес функціональної діагностики
- •9.1. Попередня обробка сигналів
- •9.1.1. Фільтрація в часовій області
- •9.1.1.1. Синхронне усереднення
- •9.1.1.2. Фільтри усереднення зі зсувом (ковзаючого середнього)
- •9.1.2. Фільтрація сигналів в частотній області
- •9.2. Методи та приклади цифрової обробки і аналізу біомедичних сигналів
- •9.2.1. Спектральний аналіз
- •9.2.2. Вейвлет-перетворення
- •9.2.3. Аналіз біомедичних сигналів на основі методу власних векторів
- •Рекомендована література
9.2.2. Вейвлет-перетворення
Обмеженням спектрального методу аналізу є неможливість визначення точної локалізації конкретної частотної складової кардіосигналу в часі, що є принципово важливим для ранньої діагностики порушень електрофізіологічних властивостей міокарда. На відміну від перетворення Фур'є, вейвлет-перетворення забезпечує двовимірну розгортку, при цьому, масштаб і координата розглядаються як незалежні змінні, що дає можливість аналізу сигналів відразу в двох просторах ─ масштабному і часовому. Результати вейвлет-аналізу біомедичного сигналу містять не тільки інформацію про розподіл енергії сигналу за частотними складовими, але і відомості про часові координати, на яких виявляються ті чи інші частотні складові, або на яких відбуваються швидкі зміни частотних складових сигналу, як, наприклад, у разі наявності пізніх потенціалів передсердь чи шлуночків у ЕКГ.
Вейвлет-перетворення є багаторівневим аналізом, ефективним для дослідження сигналів, що містять високочастотні компоненти короткої тривалості і довготривалі низькочастотні компоненти. Дана особливість підходить для задачі виявлення низькоамплітудних високочастотних складових біомедичних сигналів та їх аналізу незалежно від високоамплітудних низькочастотних складових.
Розрізняють неперервне і дискретне вейвлет-перетворення. Обидва підходи мають свої переваги під час аналізу біомедичних сигналів.
Неперервне вейвлет-перетворення (НВП) визначається як:
(9.16)
де <> ─ оператор скалярного добутку;
* ─ оператор комплексного спряження;
ψa, b ─ двопараметричне сімейство функцій:
,
(9.17)
де b ─ параметр, який визначає зсув вздовж вісі часу t;
a ─ масштабний коефіцієнт, який відповідає за розтягування і стиснення материнської вейвлет-функції ψ (t).
Таким
чином, набір вейвлет-функцій є набором
масштабованих (розтягнутих або стиснутих,
в залежності від значення параметра a)
і зміщених (в залежності від значення
параметра
)
копій єдиного прототипу ─ материнської
породжуючої функції
.
Материнські вейвлет-функції являють
собою функції, що обмежені за часом і
місцем розташування на часовій вісі і
мають спектральний образ, певною мірою
локалізований на частотній вісі. Вимоги
до материнських вейвлет-функцій
визначаються можливістю відновлення
вихідного сигналу
за його вейвлет-спектром
.
Реконструкція сигналу виконується за формулою оберненого неперервного вейвлет-перетворення:
,
(9.18)
де Сψ ─ константа, що залежить від обраного вейвлета.
Коефіцієнти неперервного вейвлет-перетворення містять інформацію про енергію окремих компонент біомедичного сигналу і про час їх появи. Це дозволяє одночасно досліджувати повільну і швидку динаміку змін сигналів у часі, а також виявляти діагностично важливі локальні особливості, наприклад, наявність ППП у ЕКГ (рис. 9.15).
Головною перевагою використання вейвлетів є можливість локального аналізу. Вейвлет-аналіз здатен розкрити такі аспекти даних, які не виявляються іншими методами аналізу сигналів, наприклад, точки розриву у сигналі, різкі нелінійності у вищих гармоніках та самоподібність. За допомогою вейвлет-аналізу також можна проводити стиснення та знешумлення сигналу без помітного зниження амплітуди.
Дискретне вейвлет-перетворення оперує з дискретними значеннями масштабного коефіцієнта a і параметра зсуву b, які задаються, як правило, у вигляді степеневих функцій, що дозволяє уникнути надлишкової кількості операцій і розрахованих коефіцієнтів, характерних для НВП.
При багаторівневому дискретному вейвлет-розкладі (ДВР) біомедичного сигналу визначаються коефіцієнти апроксимації сA, які представляють згладжений сигнал для контурного аналізу сигналу, і коефіцієнти деталізації cD, що описують високочастотні флуктуації сигналу. Для аналізу біомедичного сигналу на різних масштабах використовуються деревовидно з'єднані фільтри нижніх і верхніх частот з різними частотами зрізу. Вектори вейвлет-коефіцієнтів отримують за допомогою математичної операції згортки сигналу S, що досліджується, з фільтром нижніх частот для визначення коефіцієнтів апроксимації сА1 і з фільтром верхніх частот для визначення коефіцієнтів деталізації сD1. На наступному кроці розкладаються коефіцієнти апроксимації сА1 на дві частини, з одержанням сА2 та сD2 і т.д. до необхідного рівня розкладання N (рис. 9.16).
Рис. 9.15. Аналіз ЕКГ за допомогою НВП:
а) кардіоцикл з наявністю змодельованих ППП в термінальній частині Р зубця; б) двовимірна скейлограма НВП; в) тривимірна скейлограма НВП
Рис. 9.16. Дерево дискретного вейвлет-розкладання сигналу S до рівня N
Таким чином, в процесі відновлення сигнал S представляють як суму апроксимуючої складової, яка визначається за коефіцієнтами апроксимації N-го рівня вейвлет-розкладання (aN) і всіх деталізуючих складових, що визначаються за коефіцієнтами деталізації рівнів ДВР з 1 по N (dN, dN-1, ... d1) (рис. 9.17):
.
(9.19)
Видалення шуму, компресія і згладжування ЕКГ сигналів за допомогою вейвлет-перетворення базуються на тому, що багаторівневе вейвлет-розкладання кардіосигналу дозволяє відокремити вейвлет-коефіцієнти, що відповідають за шумові складові, і відновити сигнал без завад.
Рис. 9.17. Дискретне вейвлет-розкладання ЕКГ сигналу до 3 рівня
Шумові складові таких біомедичних сигналів, як ЕКГ, відображаються головним чином в деталізуючих коефіцієнтах вейвлет-розкладання, тому при видаленні шуму зазвичай обробляють ці коефіцієнти. Найпростіший спосіб видалення шуму полягає в тому, щоб зробити нульовими значення коефіцієнтів, що менші за деяке порогове значення. Ця процедура називається порогової обробкою (трешолдінгом) коефіцієнтів. Широкого поширення набули такі методи порогової обробки, як жорсткий трешолдінг і м'який трешолдінг.
Під час жорсткої порогової обробки зберігаються незмінними всі коефіцієнти, що більші за значення порога τ або дорівнюють йому за абсолютною величиною, а коефіцієнти менші за значення τ обнуляються. Під час м'якої порогової обробки разом з перетворенням в нуль коефіцієнтів, по модулю менших, ніж τ, відбувається зменшення по модулю решти коефіцієнтів на величину τ.
Для вирішення задачі зниження шумів у ЕКГ сигналі необхідно: оцінити спектральний склад шумової компоненти, вибрати тип порогової обробки (трешолдінга) і критерій розрахунку самого порога. Від вибору порогового рівня фону (оцінки дисперсії шуму) залежить якість зниження шуму у сигналі, що оцінюється у вигляді відношення сигнал/шум. Завдання малих значень порогу τ зберігає шумовий фон в коефіцієнтах деталізації і призводить лише до незначного збільшення відношення сигнал/шум. При великих значеннях порогу τ можна втратити коефіцієнти, які несуть суттєву діагностичну інформацію. Пошук оптимального значення τ0 означає знаходження такого порогу, який при найменшому спотворенні корисного відновленого сигналу забезпечує найбільше значення відношення сигнал/шум.
Якість зниження шумів у біомедичному сигналі (підвищення відношення сигнал / шум) залежить також від способу застосування трешолдінга. Використовують наступні способи порогової обробки:
• загальний трешолдінг, що здійснюється з використанням фіксованого значення порогу τ, єдиного для всіх рівнів і коефіцієнтів деталізації ЕКГ сигналу;
• багаторівневий трешолдінг, що здійснюється з використанням порогу τ, значення якого змінюються від рівня до рівня;
• локальний трешолдінг, що здійснюється з використанням порогу τ, який відрізняється не тільки на різних рівнях розкладання, але також залежить від позиції коефіцієнтів деталізації на даному рівні.
