- •8.05080102 – Фізична та біомедична електроніка
- •Лекція №1 Основні поняття про біомедичні електронні системи
- •1.1. Призначення біомедичних електронних систем
- •1.2 . Класифікація бес
- •1.3. Математичне моделювання інформаційного процесу в бес
- •1.4. Загальне формулювання проблеми вибору рішення в бес
- •1.5. Оцінювання якості бес Необхідно визначити шляхи побудови оптимальних бес на основі вибору правил рішень, яким відповідають екстремуми (мінімуми) середніх втрат.
- •Лекція №2 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електрокардіографія
- •2.1. Виникнення та дослідження біопотенціалів
- •2.2. Електроди для реєстрації біомедичних сигналів
- •2.3. Перешкоди і спотворення, що виникають під час реєстрації біомедичних сигналів
- •2.4. Підсилювачі біопотенціалів
- •2.5. Електрокардіографія
- •2.5.1. Електрична активность серця
- •2.5.2. Поняття про вектор (диполь) серця і вектор відведення
- •2.5.3. Електрокардіографічні відведення
- •2.5.4. Техніка реєстрації екг
- •2.5.5. Основні елементи стандартної екг
- •Лекція №3 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електрокардіографія
- •3.1. Електрокардіограф 12-канальний “ ucard-200”
- •3.2. Реанімаційно-хірургічний монітор «um-300»
- •3.3. Векторкардіографія
- •3.4. Добове моніторування екг (за Холтером)
- •3.5. Діагностична система «Кардіовізор»
- •3.7. Система електрокардіографії високого розрізнення
- •3.8. Електрокардіографія плоду
- •3.9. Апаратні рішення в бес для обробки біопотенціалів
- •3.10. Приклад мобільної бес для реєстрації та обробки біопотенціалів серця
- •Лекція №4 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки біопотенціалів. Електроенцефалографія
- •4.1. Визначення електроенцефалографії
- •4.2. Реєстрація еег
- •4.3. Основні характеристики еег
- •4.4. Артефакти при реєстрації еег
- •4.5. Основні методи аналізу еег
- •4.6. Застосування аналізу еег для прогнозування епілептичних нападів
- •Лекція №5 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення біомедичних електронних систем для реєстрації та обробки даних про тиск крові
- •5.1. Методи вимірювання артеріального тиску
- •5.2. Бес для вимірювання артеріального тиску
- •Лекція №6 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення біомедичних електронних систем для реєстрації та обробки даних про тони серця
- •6.1. Основи фонокардіографії
- •6.2. Бес для реєстрації та обробки звукових сигналів серця
- •6.3. Приклади мобільних бес для реєстрації та обробки звукових сигналів серця
- •Лекція №7 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки даних про систему зовнішнього дихання
- •7.1. Дихальна система людини
- •7.2. Методи дослідження зовнішнього дихання у людини
- •7.3. Бес для дослідження функції зовнішнього дихання
- •7.3.2. Спіроаналізатори (спірометри)
- •Лекція №8 Методичне, технічне та інформаційно-алгоритмічне забезпечення бес для реєстрації та обробки даних про кровоток та об’єм крові
- •8.1. Ультразвукові вимірювачі швидкості кровотоку
- •8.1.1. Вплив кута α на значення доплерівської швидкості
- •8.1.2. Методи доплерографічних досліджень
- •8.1.3. Спектр швидкостей в перетині судини
- •8.1.4. Обчислення діагностичних параметрів
- •8.1.5. Формування кольорового доплерівського зображення
- •8.2. Фотоплетизмографія
- •8.15. Поглинання світла різними тканинами
- •8.16. Змінна складова сигналу фотоплетизмограми
- •8.18. Нормативні точки для кількісного оцінювання пульсової хвилі
- •8.3. Оклюзійна плетизмографія
- •8.4. Оксиметри і пульсоксиметри
- •8.4.1. Принцип дії оксиметрів
- •8.4.2. Принцип дії пульсоксиметрів
- •8.4.3. Пульсоксиметри в неонатальній медицині
- •Лекція №9 (16) Основні методи цифрової обробки та аналізу даних у бес функціональної діагностики
- •9.1. Попередня обробка сигналів
- •9.1.1. Фільтрація в часовій області
- •9.1.1.1. Синхронне усереднення
- •9.1.1.2. Фільтри усереднення зі зсувом (ковзаючого середнього)
- •9.1.2. Фільтрація сигналів в частотній області
- •9.2. Методи та приклади цифрової обробки і аналізу біомедичних сигналів
- •9.2.1. Спектральний аналіз
- •9.2.2. Вейвлет-перетворення
- •9.2.3. Аналіз біомедичних сигналів на основі методу власних векторів
- •Рекомендована література
8.4. Оксиметри і пульсоксиметри
Оксиметри ─ прилади для неінвазивного (без взяття проби крові) вимірювання насичення крові киснем. Їх дія заснована на специфічних спектрах поглинання молекул гемоглобіну, які переносять кисень з легень до всіх частин тіла і входять до складу еритроцитів ─ червоних кров'яних тілець крові.
В альвеолах легень молекули гемоглобіну (Hb) хімічно приєднують до себе кисень, перетворюючись на оксигемоглобін (HbO2). З потоком крові вони потрапляють в різні органи і біологічні тканини тіла, де молекули HbO2 віддають кисень оточуючим клітинам і перетворюються на відновлений гемоглобін Hb. Без постійного надходження кисню клітини швидко втрачають здатність функціонувати і відмирають, особливо реагують на недостачу кисню нервові клітини головного мозку. Тому функції, які виконують в організмі людини молекули гемоглобіну є життєво важливими, а показник насичення крові киснем є надзвичайно важливим в діагностиці.
Зазвичай в крові у значних кількостях присутні лише оксигемоглобін і відновлений гемоглобін. Спектри цих форм гемоглобіну на деяких ділянках помітно відрізняються. Сильне поглинання обома цими формами гемоглобіну фіолетового (380-450 нм), синього (450-480 нм), блакитного (480-510 нм), зеленого (510-550 нм) світла надають крові червоне забарвлення. Значно різне поглинання оксигемоглобіном і відновленим гемоглобіном червоного світла (620-760 нм) зумовлює різні відтінки кольору артеріальної (насиченою киснем) і венозної крові. Ця відмінність і дозволила створити оксиметри, призначені для неінвазивного вимірювання насиченості крові киснем.
Рис. 8.25. Спектри поглинання різних форм гемоглобіну: 1 - відновлений гемоглобін (Hb); 2 - оксигемоглобін (HbО2); 3 - карбоксигемоглобін (HbCO)
8.4.1. Принцип дії оксиметрів
Вибирають 2 різні довжини хвилі: одну, яку називають "опорною" або "референтною", ─ в тій області спектра, де HbO2 і Hb поглинають світло однаково слабо, наприклад, при λ0 = 780 нм; другу, "вимірювальну", ─ у тому спектральному інтервалі, де коефіцієнти поглинання молекул HbO2 і Hb значно відрізняються, наприклад, при λі = 650 нм. Якщо крізь якусь частину тіла, наприклад, крізь мочку вуха або крізь палець пропустити пучок світла, в якому є спектральні складові зазначених довжин хвилі, то при проходженні крізь тіло складова з "вимірювальною" довжиною хвилі поглинається сильніше. І на виході з тіла вона виявляється значно слабкішою, ніж "опорна" спектральна складова. Інтенсивність "вимірювальної" складової до того ж тим менше, чим нижче рівень насичення крові киснем. Вимірювання і порівняння спектральних інтенсивностей складових різних довжин хвиль і дозволяє кількісно визначити насиченість крові киснем.
8.4.2. Принцип дії пульсоксиметрів
Як і оксиметри, пульсоксиметри є спектрофотометричними двохвильовими сенсорами. Світло від двох світлодіодів, випромінюючих світло одинієї довжини хвилі λі = 660 нм та іншої довжини хвилі λ0 = 940 нм, пропускають крізь досліджувану ділянку тіла (також найчастіше палець).
Оксигемоглобін і відновлений гемоглобін по-різному поглинають світло з довжиною хвилі 660 нм. Фотодіод приймає світло на протилежній стороні пальця. Як і у фотоплетизмографа, сигнали на обох довжинах хвилі мають постійну і змінну складові, обумовлені пульсування крові і диханням. Аналізуючи цей сигнал, пульсоксиметр виконує всі завдання, що і фотоплетизмограф, але ще визначає і насичення киснем артеріальної крові.
Оксиметри і пульсоксиметри показують у відсотках співвідношення збагаченого киснем гемоглобіну до кількості всього гемоглобіну крові. Норма сатурації кисню, визначеної пульсоксиметром, дорівнює 95-100%.
Рис. 8.26. Приклади пульсоксиметрів
