52. Приватне та публічне право. Уособлення соціального права.

Визнання приватної власності, а людини з її правами і свободами основною

соціальною цінністю, призвело до визнання поділу права на приватне і публічне і національною наукою. Поділ права на приватне і публічне фактично означає визнання сфер суспільного життя особистості, об’єднань громадян, в які втручання держави заборонено або обмежено законом.

Приватне право це право, яке захищає інтереси особи в її взаємодії (відносинах) з іншими особами або їх об’єднаннями.

Публічне право – це підсистема права яка регулює державні, міждержавні відносини та відносини між державою в особі її органів та іншими суб’єктами.

Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини.

Предмет регулювання публічного права - сфера «державних справ»: сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д.

Ознаки публічного права: 1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою; 2) забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою; 3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права; 4) припускає широку сферу розсуду; 5) містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив; 6) характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів; 7) широко використовує новітні технічні прийоми.

Метод публічного права — імперативний

Галузі права, у яких началом є публічне право: — конституційне, — адміністративне, — кримінальне, — фінансове, — що включає бюджетне і податкове, — адміністративно-процесуальне; - кримінально-процесуальне, — міжнародне публічне, - міжнародне гуманітарне право та ін

Приватне право — підсистема права, що регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають із приводу духовних благ і пов'язані з особистістю 'їх учасників.

Предмет регулювання приватного права -сфера «приватних справ»: сфера статусу вільної особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів і т.д.

Ознаки приватного права:

1) регулює відносини приватних осіб між собою;

2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні й рівності товаровиробників, захисті власників від сваволі держави;

3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав;

4) припускає широке використання договірної форми регулювання;

5) містить норми, які є зверненими до суб'єктивного права та забезпечують судовий захист;

6) характеризується переваженням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідаль-ність за свої обов'язки та дії;

7) зберігає класичну юридичну техніку.

Метод приватного права — диспозитивний

Галузі права, у яких началом є приватне право: — цивільне,

— сімейне,

- авторське,

— житлове,

- трудове,

- цивільне процесуальне,

- міжнародне приватне право та ін.

53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права.

Юридичне право – це міра свободи та обґрунтованості поведінки людей, що задекларована державою відповідно до нормативно-правових актів та інших джерел.

За субординацією у правовому регулюванні юридичне право поділяється на:

1) Матеріальне – сукупність правових норм за допомогою яких здійснюється пряме, безпосереднє регулювання суспільних відносин (цивільне, трудове, банківське, сімейне, податкове право тощо). Норми матеріального права закріплюють форми власності, юридичного положення майна та осіб, які визначають порядок утворення і структуру державних органів, встановлюють правовий статус громадян, підстави і межі відповідальності за правопорушення і так далі.

2) Процесуальне право – це частина системи правових норм, які регулюють процедуру, порядок застосування норм матеріального права в ході розслідування правопорушень та розгляду цивільних, адміністративних та кримінальних справ по суті відповідними органами (судом, адміністративними органами тощо).

Процесуальне право похідне від матеріального, виникає в надрах матеріального і обслуговує його потреби. До процесуального права відносяться такі галузі як цивільно-процесуальне, господарсько-процесуальне, адміністративно-процесуальне, кримінально-процесуальне право тощо.