12.Правові традиції. Законодавче,прецедентне і звичайне право.

Історичність правової системи, яка охоплює і світ правових ідей, і світ матеріального буття права, на більш конкретному рівні проявляється у вигляді правових традицій, що у матеріаль- ному аспекті зумовлюють особливості існування якогось право- вого явища чи правової системи у цілому, а в ідеальному — ви- значають особливості пізнання і розуміння права, зокрема, і його цінності для кожного конкретного суспільства або цивілі- зації. Інакше кажучи, правова традиція — це поняття, яке ха- рактеризує специфічність ідеального і матеріального буття пра- ва у контексті уявлення про його історичний розвиток.  Підкрес- лимо, традиція — це не самі правові явища, а категорія, яка пояснює їх своєрідність, особливість з огляду на історію їх ви- никнення і розвитку. Дослідження правових традицій дає мож- ливість побачити, чому у суспільстві або групі суспільств, об'єднаних у цивілізацію, сформувався саме такий образ права, таке суспільне значення права, така правова система, і тим са- мим відображає динаміку історичного буття правової системи, формування і реалізацію правових норм, пізнання права  Законодавче-частина права, яка утворюється законодавчими органами на противагу звичаєвому праву і прецедентному праву та актам, які приймаються органами виконавчої влади.. У широкому розумінні — закон.право включає в себе найважливіші акти англ. права допарлам. періоду, прийняті в різні роки та епохи, акти делегованого законодавства, а також правові акти, які приймаються авт. установами, зокрема англіканською церквою. Єдиних критеріїв, на основі яких той чи ін. статут можна було б віднести до числа конституційних, не існує. Це зумовлено тим, що всі статути Великобританії мають рівну юрид. силу, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування. У США —це писані конституції, кодекси та ін. законодавчі акти.  Прецедент як джерело права в англо-американській сім'ї  Загальна доктрина судового прецеденту як обов'язкового джерела англійського права склалася лише в другій половині XIX століття. Це пояснюється насамперед тим, що тривалий час у правовій свідомості англійського суспільства панувала деклараторна теорія права, яка, визнаючи об'єктивним джерелом права звичаї і традиції країни, не дозволяла відносити судовий прецедент до джерел права.   У англійському праві правило прецеденту розкривається доктриною через такі положення: 1) рішення, прийняті Палатою Лордів є обов’язковими прецедентами для всіх судів; 2) рішення Апеляційного суду є обов’язковим для нижчих судів і для самого Апеляційного суду (крім кримінальних справ); 3) рішення високого суду є обов’язковим для нижчих судів. Інші суди прецеденту не створюють  Якщо прецедентне право – це рішення судів, що є джерелами права, то судовий прецедент – це рішення суду по конкретній справі, яке містить юридичну норму і є обов’язковим при розв’язанні усіх наступних аналогічних справ.  Існує два види прецедентного права:

1) загальне прецедентне право;

2) прецедентне право, що тлумачить діюче законодавство.  Рішення загального прецедентного права є окремим, незалежним від законодавства джерелом права.Рішення прецедентного права, що тлумачить нормативно-правові акти є джерелом права, яке вносить доповнення до діючого права 

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО -система санкціонованих державою правових  звичаїв, які є джерелом права в певній д-ві, місцевості або для певної етнічної чи соціальної групи. Утворюється впродовж певного періоду шляхом постійного дотримання звичаїв нормативного характеру, відображає правову к-ру й правову свідомість народу, а водночас і інтереси панівних верств сусп-ва.

13. Правові системи. Національні, інтегративні  та  міжнародні  правові системи.  Термін «правова система» відображає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов'язаних юридичних засобів і явищ держави..  Правова система — система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході історичного процесу.  Правову систему слід відрізняти від поняття «система права». Система права на відміну від правової системи відображає не всю сукупність правових явищ, а лише внутрішню будову права як сукупність правових норм. Правова система — це більш широке поняття, яке охоплює не лише право, як нормативну систему, його джерела, а й праворозуміння, правоутворення, правозастосування, юридичну науку, юридичну практику тощо. Поняття правової системи дає змогу охопити всі правові явища в їх сукупності, взаємозв'язку та взаємодії.  Отже, правова система — сукупність взаємозв'язаних, узгоджених і взаємодіючих юридичних засобів, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин. Вона:—базується на праві;—формується у зв'язку з правом;—має вторинний характер по відношенню до базисних відношень;—існує у вигляді складного комплексного утворення;  —складається із ряду елементів.До елементів правової системи відносяться наступні статичні елементи:—система права;—система законодавства;—правовіпринципи;  —правова культура;—юридичні установи;—юридична техніка;—юридичні терміни;—правова політика. Остання класифікація, якої дотримується більшість сучасних вчених   Романо-германський тип Для всіх правових систем романо-германської сім'ї загальними є такі джерела права:нормативно-правові акти;міжнародні договори;правові звичаї;судова рактика (судові прецеденти);правова доктрина;загальні принципи права. правових систем:  А) романський підтип правових с-м (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія та ін.);  Б)германський підтип (група) правових систем (ФРГ, Австрія, Швейцарія та ін.);  2. Англо-американський тип правових систем (Англія, Пн.Ірландія, США, Канада…):  А) англійське загальне право;Б) американське право.  3. Змішаний тип правових систем:  А) скандинавські правові системи (група);  Б) латиноамериканська група правових систем (Аргентина, Уругвай, Парагвай).  4. Релігійно-традиційний тип правових систем: Кожна із зазначених груп правових систем Ґрунтується на власних релігійно-філософських системах — іслам, індуїзм, конфуціанство, християнство. Юридичні джерела права співвідносяться з релігійними як форма і зміст. Релігійно-моральна норма має пріоритет над правовою нормою 

А) релігійно-общинна група правових систем;Б) далекосхідно-традиційна група правових систем;В) звичаво-общинна група правових систем.  Національна правова система – конкретно-історична сукупність права (законодавства), юридичної практики і панівної правової ідеології окремої країни (держави). Нац. правова система є елементом конкретного суспільства і відображає його соціально-економічні, політичні, культурні особливості. Міжнародна правова с-ма представляє собою цілісну сукупність правових норм міжнарод. походження, міжнародних органів і організацій, а також міжнар.-правової свідомості, які забезпеч. в процесі юрид. практики врегулювання виходячих за межі нац. границь сусп. відносин, які виникають між субєктами світового співтовариства.