- •1. Поняття та система договірного права.
- •2. Поняття і значення договору в підприємницькій діяльності
- •3. Співвідношення понять договору, правочину, зобов’язання.
- •4. Суб’єкт, об’єкт та зміст договору в сфері підприємницького господарювання.
- •5.Зміст господарсько-правового договору (істотні, звичайні та випадкові умови договору).
- •6. Множинність осіб у зобов’язанні. Часткові, солідарні та субсидіарні зобов’язання в договорах.
- •7. Воля та волевивлення в договорі. Форма договорів у підприємницькій діяльності та наслідки недотримання форми договору.
- •8. Умови дійсності правочинів (договорів).
- •10. Попередній договір: поняття, порядок укладання та юридичні наслідки.
- •13. Порядок врегулювання переддоговірних спорів. Судове врегулювання спору.
- •15 Та 17. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними та неукладеними. Поняття недійсного та неукладеного договору (правочину).
- •19. Поняття та значення регресних зобов’язань за законодавством України.
- •21. Припинення зобов’язання виконанням:поняття і загальні умови (щодо суб’єкта, часу, місця, способу)
- •23. Поняття і види неустойки як сзвз
- •24. Завдаток як сзвз
- •25. Порука як сзвз
- •26. Гарантія як сзвз
- •27.Поняття та види застави. Форма договору
- •28.Застава нерухомого майна(іпотека)
- •29.Припинення завершення стягнень на предмет застави
- •30.Притримання сзвз
- •33. Види майнової відповідальності: часткова, солідарна, субсидіарна.
- •40. Поняття та загальна х-ка договору купівлі-продажу.
- •41. Права та обов’зки сторін за договором купівлі-продажу.
- •42. Класифікація договорів купівлі-продажу, та їх загальна характеристика
- •44. Правові наслідки порушення прав покупців (споживачів)
- •46. Поняття та види бірж за законодавством України
- •47. Поняття біржової угоди та їх види ( форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони)
- •48. Загальна характеристика договорів щодо передачі майна у власність.
- •49. Поняття та юридична характеристика договору поставки
- •50. Відповідальність сторін за порушення договору поставки
- •55. Види процедур щодо державних закупівель ( відкриті торги, двоступеневі торги, запит цінових пропозицій, закупівлі в одного постачальника)
- •1. Двоступеневі торги проводяться в порядку, передбаченому
- •56.Поняття та юридична характеристика договору контрактації.
- •59.Поняття та юридична характеристика договору міни
- •62.Правове регулювання бартерного договору. Сторони бартерного договору.
- •63. Поняття, істотні умови та види договору майнового найму(оренди)(Поняття договору майнового найму).
- •66. Відповідальність Сторін
- •67. Доля поліпшень при припиненні договору майнового найму
- •68. Договір оренди державного та комунального майна.
- •69.Сторони в договорі оренди
- •68.Умови договору оренди
- •71. Орендна плата та способи її визначення.
- •72. Припинення договору оренди
- •73. Договір прокату
- •74.Договір лізингу
- •75.Договір безплатним користуванням майном
- •76.Договір підряду
- •78. Права та обов*язки замовника
- •79. Правові наслідки невиконання або неналежного виконання договору підряду
- •80. Договір побутового підряду
- •80. Поняття договору будівельного підряду
- •81.Права та обов*язки сторін за договором будівельного підряду
- •87. Загальна характеристика договору перевезення вантажу
- •90. Поняття, сторони, зміст та форма кредитного договору
- •91. Загальна характеристика договору позики
- •92. Договори банківського рахунку та банківського вкладу та їх загальна хар-ка.
- •93. Правове регулювання страхових відносин в Україні.
- •94. Поняття та зміст договору страхування.
- •95. Поняття та загальна характеристика договору доручення.
- •98. Загальна характеристика договору зберігання.
- •99. Види договорів зберігання за законодавством України.
- •100. Договір про спільну діяльність.
- •101. Поняття та юридична характеристика засновницького договору.
- •106.Припинення зобов'язання виконанням: поняття і загальні умови (щодо суб’єкта, часу, місця, способу).
- •107. Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань (мета, форма договору, зміст, значення ). Додатковий характер способів забезпечення виконання зобов’язань в договорах.
69.Сторони в договорі оренди
Суб'єктами оренди (сторонами в договорі оренди) є орендодавці та орендарі.
Орендодавцями (тобто органами та організаціями, що передають майно в оренду) є:
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю;
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
підприємства - щодо окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу зазначених вище орендодавців - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.
Орендарями (тобто юридичними або фізичними особами, яким майно передається в оренду) згідно із Законом України "Про оренду державного та комунального майна" можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.
Особливістю чинного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є те, що він не передбачає створення організації орендарів як майбутнього орендодавця. Відтепер після прийняття рішення про оренду цілісного майнового комплексу члени трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу засновують відповідно до чинного законодавства господарське товариство.
68.Умови договору оренди
Надаючи важливого значення змісту договору оренди майна, законодавець спеціально визначив істотні умови договору, тобто ті, які мають юридичне значення, впливають на формування і суть правовідносин, що виникають з цього договору. Значення визначення істотних умов полягає в тому, що в разі недосягнен-ня сторонами домовленості хоч би за однією з них такий договір не вважається укладеним.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є:
об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації). Оцінка об'єкта оренди здійснюється за Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України .Методика передбачає особливості оцінки вартості цілісного майнового комплексу (при цьому обов'язковим є проведення повної інвентаризації відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158), оцінки вартості будівель, споруд, приміщень, яка проводиться експертним шляхом згідно з Порядком проведення експертної оцінки при передачі в оренду державного майна, що затверджується Фондом державного майна України, та оцінки вартості іншого, окремого індивідуально-визначеного майна, яка проводиться з урахуванням вимог Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554;
термін, на який укладається договір оренди, що визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін;
орендна плата, що є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна затверджені постановою Кабінету Міністрів України. Орендні ставки за використання нерухомого майна також залежать від цільового призначення орендованого майна і коливаються від 1 до 20 відсотків до вартості нерухомого майна, визначеної експертним шляхом. Розмір річної орендної плати у разі оренди окремого індивідуально-визначеного майна встановлюється за згодою сторін, але не менш як 5 відсотків вартості орендованого майна, а у разі коли орендарем є суб'єкт малого підприємництва - не менш як 4 відсотки вартості орендованого майна.
У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Строки внесення орендної плати, як правило, визначаються у договорі, проте зазначена Методика рекомендує в договорі оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства встановлювати, що сплата орендних платежів має проводитися щоквартально в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за IV квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу)
Порядок укладення договору оренди
Стаття 284 Господарського кодексу України та Закон України “Про оренду державного та комунального майна” регламентують процедуру укладення договору оренди, а ст. 761 Цивільного кодексу України встановлює право передачі майна в оренду. Відповідно до цього законодавчого акту фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди майна підприємств, надсилають заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України. У разі надходження до орендодавця заяви щодо оренди нерухомого майна, що перебуває у державній власності, або підприємства, заснованого на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, орендодавець у п’ятиденний термін після дати реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
Якщо підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об’єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, – орендодавець надсилає копії проекту договору оренди та інших отриманих документів також до органу Антимонопольного комітету України.
Орган, уповноважений управляти відповідним майном державної власності, та орган Антимонопольного комітету України розглядають надіслані орендодавцем копії документів і протягом п’ятнадцяти днів надсилають орендодавцеві висновки (дозвіл або відмову) щодо можливості оренди та умов договору оренди. У разі неодержання орендодавцем висновків у встановлений термін укладення договору оренди вважається погодженим із зазначеними органами.
Орендодавець протягом п’яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п’ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.
Закон “Про оренду державного та комунального майна” містить перелік підстав відмови у передачі в оренду об’єктів. Це, зокрема:
– прийняття рішення компетентним органом про приватизацію цих об’єктів;
–включення об’єкта до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням КМУ чи місцевих органів влади;
–відсутність згоди органу Антимонопольного комітету України на оренду;
–відсутність згоди органу, уповноваженого управляти відповідним майном, на виділення структурного підрозділу.
