99. Види договорів зберігання за законодавством України.

Зберігання речі у ломбарді

Зберігання, яке провадиться ломбардами, не є основним видом їх діяльності і здійснюється факультативне до закладних операцій. Зберігання речі в ломбарді має характер двостороннього та сплатного зобов'язання. Характеризуючи оплатність даного зобов'язання, слід зауважити, що ціна послуг щодо зберігання може і не встановлюватись окремо, а включатись до загальної суми ломбардних операцій.

Суб'єктами зберігання речі в ломбарді, з однієї сторони, є ломбард (зберігач) як юридична особа, а з іншої, — фізична особа (поклажодавець). У законі чітко не визначається, однак аналіз відповідних правових норм дає підстави зробити висновок, що об'єктом цього зберігання може бути лише індивідуально визначена рухома річ.

Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформляється видачею поклажодавцю іменної квитанції (ч. 1 ст. 967 ЦК У).

Певною специфікою наділені права й обов'язки сторін за договором. Так, зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання у повній сумі їх оцінки (ч. З ст. 967 ЦКУ), що визначається за домовленістю сторін. У разі, коли поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ, ломбард зобов'язаний впродовж трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігати її. Після цього ломбард має право продати цю річ у порядку, визначеному законом. Із суми виторгу, одержаної ломбардом від продажу речі, вираховується плата за зберігання та інші платежі, що належить зробити зберігачу. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцю.

Зберігання цінностей у банку

Зберігачем за даним договором є виключно банк, правовий статус якого визначається спеціальним законодавством. Крім цього, об'єктом даного виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності (ч. 1 ст. 969 ЦКУ).

Договір укладається у письмовій формі, і засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажедавцеві (ч.3ст. 969 ЦКУ).

Законодавець дозволяє сторонам за загальною згодою уповноважити зберігача (банк) на вчинення правочинів, однак лише з одним із передбачених об'єктів — цінними паперами, прийнятими на зберігання (ч. 2 ст. 969 ЦК У).

Іншою особливістю цього договору є виділення окремих його видів, до яких належать зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, та зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не охороняється банком (статті 970-971 ЦК У).

Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту

Даний договір має публічний характер, оскільки, камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів (ч. 1 ст. 972 ЦКУ).

Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким може виступати лише організація, підприємство транспорту. Поклажодавцем за цим різновидом зберігання може бути лише фізична особа.

Законодавець виділяє два види даного зберігання: зберігання у власне камерах схову та зберігання в автоматичних камерах схову. При цьому законодавець вказує на те, що зберігання речі в автоматичних камерах схову має змішаний характер і до нього слід застосовувати положення про майновий найм (оренду).

Укладення договору та факт прийняття речей на зберігання до камери схову підтверджується видачею поклажодавцю квитанції або номерного жетону (ч. 2 ст. 972 ЦК У).

Дані документи не видаються поклажодавцю у разі зберігання речей в автоматичних камерах схову. Виконання обов'язку зберігача видати річ за цим договором провадиться після пред'явлення зберігачу зазначених документів. Втрата цих документів не унеможливлює видачу поклажодавцю речі, він лише має надати зберігачеві докази належності йому цієї речі (ч. 5 ст. 972 ЦК У).

Важливу роль у даному договорі відіграє строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати річ. Даний строк встановлюється правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо поклажодавець не забрав річ у зазначені строки, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 972 ЦК У).

Ще однією специфікою даного договору є те, що у разі втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, заподіяні поклажодавцю збитки відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої сторонами при переданні її на зберігання (ч. 3 ст. 972 ЦК У).