Передмова

Знання методології, технології, методів та форм науково-дослід-ницької діяльності в галузі педагогіки детерміновано зростанням вимог до професійної компетентності майбутніх фахівців педагогічної галузі, зокрема викладачів вищих навчальних закладів.

У сучасних педагогічних дослідженнях до провідних умінь ви-кладача вищої школи, що складають основу його професійної компе-тентності, учені відносять уміння:

• займати чітку й дієву громадянську позицію, переборювати трудності педагогічного фаху в ім’я його соціального значення;

• бачити педагогічну працю в цілому, в єдності її завдань, цілей, способів, умов, результатів, розуміння причинно-наслідкових зв'язків між ними;

• використовувати знання сучасної психолого-педагогічної науки, визначати та впроваджувати технології, які сприяють ефективному формуванню навчально-пізнавальної активності студентів; сприймати позитивні прояви можливостей студентів і, тим самим, сприяти ствер-дженню власної «Я – концепції»;

• управляти своїм емоційним станом, надаючи йому конструк-тивний, а не руйнівний характер;

• оволодівати високими еталонами педагогічної праці, викорис-товувати творчий підхід до організації навчально-виховного процесу;

• визначати особливості свого стилю та використовувати позитивні природні можливості;

• створювати в навчальному середовищі сприятливий психоло-гічний мікроклімат взаємодії, взаємодопомоги, підтримки;

• аналізувати, узагальнювати передовий педагогічний досвід, знайомити зі своїми здобутками викладачів;

• виділяти головні ідеї навчального предмета, оновлювати його за рахунок сучасних досягнень відповідної галузі науки, володіти високою методологічною культурою;

• здійснювати заходи щодо інтеграції знань, будувати навчальний зміст як систему пізнавальних завдань;

• враховувати мотивацію учіння студентів при плануванні навчально-виховного процесу, виявляти стан окремих психічних функ-цій (сприймання, пам’ять, мислення і т. ін.) особистості студентів, їх вихованість, научіння;

• застосовувати ефективні методи, форми і прийоми форму-вання навчально-пізнавальної активності студентів для досягнення високих результатів;

• розкривати перед студентами нові можливості самовдоскона-лення, саморозвитку, враховувати рівень їх пізнавальних здібностей, менталітет, особливості соціокультурного оточення в навчальній праці;

• усвідомлювати роль викладача саме як помічника, посередника, координатора й консультанта у спрямуванні студентів на активне оволодіння майбутнім фахом;

• будувати взаємостосунки зі студентами на довірі, повазі, уникати судійства, виявляти терпимість до помилок студентів у їх пошуку власних рішень;

• переходити від оцінювання окремих педагогічних умінь до оцінювання результативності, ефективності своєї діяльності в цілому;

• займати конструктивну позицію в педагогічному спілкуванні й гнучко її перебудовувати зі зміною ситуації;

• формулювати складні питання практики у вигляді науково-педагогічної проблеми, провести педагогічне дослідження зі змінни-ми факторами та правильно коментувати його результати;

• вислухати студента, впливати на нього не прямо, а опосеред-ковано, створювати умови для розвитку його активності, передбачати типові утруднення в навчальній праці;

• об’єктивно оцінювати вплив соціального середовища (студент-ської групи, інших спільностей) на активність студента, конструктивно його корегувати;

• проникати в особистісну сутність студента (уподобання, нахили, інтереси, потреби, характер, ідеали, морально-ділові якості тощо) для виявлення спрямованості особистості, цілеспрямовано організовувати виховні впливи у процесі оволодіння знаннями.

Підготовка викладачів для системи вищої освіти розпочалася в Україні з відкриттям спеціальності «Педагогіка вищої школи» (1998 р.) у Луганському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка. Сьогодні підготовку магістрів за спеціальністю специфічних категорій 8.18010021 «Педагогіка вищої школи» здійснюють класичні, педа-гогічні, економічні, аграрні, військові та інші вищі навчальні заклади

Сучасний магістр повинен володіти високим рівнем знань у спеціальній галузі конкретної дисципліни (на практиці це означає ознайомлення з новітніми теоріями, інтерпретаціями, методами та технологіями); уміти практично тлумачити та інтерпретувати новітні досягнення в теорії і практиці; бути достатньо компетентним у методах незалежних досліджень; уміти інтерпретувати результати на високому рівні; бути готовим внести оригінальний, хоч і обмежений, внесок у канони дисципліни; демонструвати оригінальність і твор-чість у тому, що стосується знань предмету; володіти розвинутою дослідницькою компетентністю.

Натомість, ця ситуація вимагає більш активного залучення до науково-педагогічних досліджень як викладачів, так і студентів. Не зайве вказати, що успішне володіння випускниками програм підго-товки педагогічних кадрів для вищої школи уміннями й навичками проведення педагогічного дослідження допомагає їм порівняно легко адаптуватися до складної викладацької діяльності, перевести теоретичні знання у площину практичного застосування. У зв’язку з цим, до навчальних планів підготовки викладачів вищих навчальних закладів було введено спеціальні навчальні дисципліни з основ науково-педагогічних досліджень.

Мета посібника – висвітлення теоретичних аспектів технології, організації науково-педагогічних досліджень, тобто теоретичного і практичного підґрунтя для проведення педагогічних досліджень май-бутніми викладачами вищої школи, аспірантами, здобувачами наукових ступенів у галузі педагогічних наук. Оволодіння методологією і мето-дами науково-педагогічного пошуку буде сприяти розвиткові раціо-нального творчого мислення, оптимізації організації науково-педагогічної творчості.

Сподіваємося, що ознайомлення майбутніх викладачів з мате-ріалами цієї книги буде сприяти подоланню стереотипів та шаблонів у підготовці фахівців різних галузей економіки, перебудові стратегій і тактик у вищій освіті.

Автори не претендують на завершеність цього джерела, а усвідом-люють, що проблема організації науково-педагогічних досліджень дискусійна, глибока й динамічна, а тому з вдячністю сприймемо і врахуємо всі зауваження, пропозиції та думки, що допоможуть по-ліпшити й розширити подальші видання посібника.

Ми можемо говорити про науку, наукову думку,

їх появу серед людства – тільки тоді,

коли окрема людина почала роздумувати над

точністю знань і стала шукати шляхи

наукової істини для істини,

як справу свого життя,

коли науковий пошук став самоціллю

В. Вернадський (Наукова думка як планетне явище)