Методи опитування
Методи опитування, до яких відносяться бесіда, інтерв'ю і анке-тування, є інструментом соціологічних досліджень, звідки вони і були запозичені педагогами та психологами. Опитування як метод збору інформації займає одне з провідних місць в педагогічних дослідженнях, тому що: 1) вербальна інформація за своїм змістом багатовимірніша, ніж невербальна; 2) ця інформація піддається кількісній обробці; 3) використання опитувального методу потребує економічно невеликих витрат; 4) опитування як універсальний метод придатний для збору інформації у різних сферах педагогічної дійсності. Такі методи вико-ристовують як розвідувальні (на початку дослідження) і як уточнюючі (в його підсумку). Бесіда, інтерв'ю – усне опитування, а анкетування – письмове. Для проведення опитування попереднього вирішення вима-гають такі проблеми: по-перше, об'єм і, по-друге, однорідність вибірки. Опитування буде ненадійним, якщо ним охоплено невелика кількість осіб і якщо вони суттєво різняться за параметрами, що вимірюються. По-третє, завжди існує проблема репрезентативності вибірки, тобто можливості розповсюдження висновків, отриманих при вивченні части-ни (вибірки), на ціле (генеральну сукупність).
Усі види опитування поділяються на ті, що мають певну про-граму (план, опитувальник) і вільні (безпрограмні). Вільні опитування проводяться на початку дослідження, коли необхідно продумати до кінця мету, задачі і гіпотезу, висунути і обґрунтувати наукову проблему.
Поведінку респондента під час відповідей можна представити у вигляді такої умовної схеми:
Для отримання достовірних даних необхідно, щоб респондент: 1) спиряйняв необхідну інформацію; 2) правильно її зрозумів; 3) зга-дав необхідну інформацію, якщо необхідно; 4) обрав або сформулював відповідь; 5) зміг адекватно виразити у словах обрану їм відповідь. Основною умовою достовірності відповідей є бажання респондента давати щирі відповіді.
Опитування проводиться з урахуванням наступних етапів: адап-тація, досягнення поставленої мети, зняття напруги. У процесі адаптації реалізуються два важливих завдання: створення у респондента пози-тивної мотивації для відповіді на питання і налаштування його на дослідження. Етап адаптації складається зі звернення і декількох запитань. Звернення – зав'язка, початок опитування, момент досить відповідальний. Від початку багато в чому залежить достовірність інформації. У зв'язку з цим не рекомендується задавати основні запи-тання відразу, без адаптації. Необхідно підготувати респондента до бесіди психологічно.
На етапі досягнення поставленої мети відбувається збір інфор-мації. В цей період задаються основні запитання.
У процесі опитування може нагромаджуватися і негативна психологічна напруга, у зв'язку з чим перед завершенням необхідно спробувати згладити це враження, зняти стрес. Для цього рекомен-дується в кінці опитування ставити функціонально-психологічні за-питання, які не спрямовані на збір важливої інформації.
За метою розрізняють питання змістовні (основні) і функціональні (неосновні). Змістовні спрямовані на отримання інформації про яви-ща і взаємозв'язки. Функціональні використовуються для оптимізації, впорядкування перебігу опитування. Основні питання спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища. Неосновні – на вияв-лення адресата основного питання (питання-фільтри), перевірку щирості відповідей (контрольні питання).
Розрізняють декілька видів функціональних питань: 1) функціо-нально-психологічні, які використовують для зняття напруги; 2) питання-фільтри, які задаються перед змістовними, щоб визначити, чи відно-ситься респондент до тієї групи людей, для якої призначено питання; 3) контрольні питання, які використовуються для перевірки даних; 4) підтримуючі питання, необхідні для оптимізації проведення опи-тування.
Виділяють прямі і непрямі питання. Прямі питання – це такі, при яких об'єкт інтересу дослідника співпадає із змістом питання (Чи подобається Вам професія педагога?). Непряме питання, коли зміст питання і об'єкт інтересу дослідника розходяться (Чи згодні Ви, що про-фесія педагога одна з кращих?).
Розрізняють також запитання відкриті і закриті. Відкриті запи-тання у вільній анкеті дозволяють будь-яку відповідь. Наприклад, Які заклади ви відвідуєте на дозвіллі? Закриті запитання передбачають вибір однієї відповіді серед декількох наявних варіантів. Такі відпо-віді легше піддавати статистичній обробці.
Наприклад, Як Ви вважаєте, від чого головним чином залежить те, як складається Ваше життя?
А) головним чином від зовнішніх обставин;
Б) деякою мірою від мене, але більше від зовнішніх обставин;
В) як від мене, так і від зовнішніх обставин;
Г) більшою мірою від мене, ніж від зовнішніх обставин;
Д) головним чином від мене.
Закриті запитання можуть бути альтернативними, коли на одне питання є лише дві відповіді: «так», «ні». Наприклад, чи займаєтесь Ви педагогічною діяльністю? Стандартизовані відповіді на закриті за-питання легко піддаються обробці. У цьому полягає їх перевага.
Напівзакриті запитання надають можливість разом з вибором го-тової відповіді дати свій варіант.
Наприклад, Як Ви вважаєте, що найголовніше в житті?
А) успішна діяльність за обраною спеціальністю;
Б) сім’я та виховання дітей;
В) однаково важливі і сім’я, і робота;
Г) інше ______________________________
Під час складання запитань педагог-дослідник повинен уникати ряду типових помилок, які значно знижують цінність отриманих да-них, серед яких варто відзначити такі:
приховані підказки бажаної відповіді;
надто деталізовані запитання;
складне та незрозуміле формулювання запитання;
двозначність запитань;
перевага закритих запитань, які в анкетах знижують можливість якісного аналізу відповідей;
відсутність логічного зв'язку та послідовності запитань.
Процедуру проведення опитування див. додаток И.