Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PMK_Istoriya.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
401 Кб
Скачать
☆

71) Скасування панщини в західноукраїнських землях.

Революційні події надали широкого розмаху національно-визвольному руху в Східній Галичині. Враховуючи настрої народних мас, уряд монархії Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати панщину.

З цією метою 16 квітня 1848 р. цісар підписав спеціальний патент, за яким скасування панщини на галицьких землях сталося майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших частинах імперії. Основною реформи був викуп селянських земель державою, який селяни мали відшкодувати протягом 40 років, починаючи з 1858 р. Поміщиків звільняли від усяких обов'язків щодо своїх колишніх підданих - захищати їх у судах, допомогати у важких випадках тощо.

У результаті реформи в Східній Галичині виникло бл. 375 000 вільних селянських господарств. Та при проведенні реформи не було впорядковано права на володіння лісами та випасами. Це згодом викликало нескінченні судові процеси, спричинило руйнування селянських господарств. За поміщиками залишалися деякі феодальні привілеї, зокрема право пропінації, що на довгі роки виступало причиною різних непорозумінь і справедливого незадоволення селянських мас.

Викупні платежі, втрата лісів і пасовищ, інші залишки кріпацтва лягли важким тягарем на плечі західноукраїнської бідноти, яка бунтувала, шукала справедливості в цісаря, а нерідко топила горе в горілці. Навесні та влітку 1849 р. масові виступи, під час яких селяни самочинно повертали захоплені поміщиками громадські землі, ліси і пасовища, охопили понад 100 сіл Східної Галичини.

Шляхта, зі свого боку, насилала на "непокірних" поліцію і війська, які придушували селянські заворушення. А "справедливість" цісарсько-королівського суду полягала в тому, що з 32 000 позовів щодо лісів і пасовищ селяни програли 30 000, ще й 15000000 ринських за судові витрати.

Незважаючи на недоліки, скасування панщини було визначною подією.

Українській селянин нарешті ставав господарем на своїй землі, у ньому поступово пробуджувався потяг до громадського та національного життя.

72) Реформи Марії Терезії та Йосипа II в українських землях

Імператриця Марія Терезія (1740- 1780) зважилася на проведення державних реформ у дусі «просвітницького абсолютизму». Вона створила розвинуту бюрократичну систему, без якої Австрійська імперія не могла б існувати як велика держава. Імператриця прагнула послабити ймовірні відцентрові рухи й зважилася на певні поступки, наприклад, українцям, щоб протиставити їх помітно організованішим у той час галицьким полякам. Були вжиті також заходи для поліпшення рівня початкової освіти. Шляхом реформ і централізації держави пішов син Марії Терезії імператор Йосиф II (1780-1790). Важливим було фактичне, а не на папері, зрівняння в правах греко-католицького духовенства з римо-католицьким. У 1774 р. у Відні було засновано греко-католицьку семінарію для навчання руського духовенства («Барбареум»), У 1783 р. її було переведено до Львова. Після ліквідації ордену єзуїтів 1773 р. було закрито єзуїтську академію у Львові, натомість 1784 р. було відкрито Львівський університет. При ньому з 1784 по 1805 р. діяв Руський інститут («Студіум рутенум»), де навчалися студенти русини. Йосиф II скасував особисту залежність селян, зробив неможливим продаж кріпаків окремо від землі, на якій вони господарювали, скоротив панщину, дозволив кріпакам брати шлюб не питаючись дозволу в пана. Галицькі селяни (українці й поляки) отримали право апеляції до вищих органів влади, яке вже давно мали селяни австрійські та чеські. Утім, унаслідок нововведень тільки заможніші селяни зберегли власні землі, а переважна їх більшість перетворилася на безземельних робітників, які мусили працювати на поміщиків. До того ж нащадки Йосифа II (Леопольд II та Франц І, які владарювали відповідно у 1790-1792 і 1792— 1835 рр.) або відмінили низку законів свого попередника, або ж залишили їх тільки на папері. Лише в 1848 р. було остаточно ліквідовано панщину й скасовано кріпацтво. Своєрідність аграрної реформи Йосифа II полягала в тому, що вона зберегла й навіть зміцнила магнатське землеволодіння, зберегла певною мірою й землеволодіння заможних селян. Це законсервувало феодальні відносини, пригальмувало притік до міст вільних робочих рук.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]