153) Суспільно-політичне життя України 2010 — 2013 рр.

Головною політичною подією на початку 2010 року стали вибори президента України. В другому турі виборів 7 лютого глава Партії регіонів Віктор Янукович переміг прем'єр-міністра Юлію Тимошенко з відривом у понад 3%. Тимошенко спробувала оскаржити результати виборів і призначити повторне голосування, надавши у Вищий адмінсуд України дев'ять томів матеріалів про фальсифікації. Проте лідер "Батьківщини" програла суд.Почався 2011 рік дійсно гучною подією. 1 січня набули чинності окремі норми нового Податкового кодексу, який установлює й регулює загальнодержавні та місцеві податки й збори, а також їх адміністрування. З 1 квітня податкова "конституція" країни запрацювала у повному об'ємі. Головними нововведеннями стали зменшення податку на прибуток для великих підприємств, введення податкових канікул для новостворених компаній, і поява цілої низки проблем у спрощенців. За новими правилами юрособам заборонялось відносити до витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб, які працюють на єдиному податку, - вони були зобов'язані спочатку заплатити зі своїх грошей податок на прибуток (23%), а вже після цього перераховувати гроші спрощенцю. За таких умов компаніям ставало невигідно працювати з підприємцями на єдиному податку. Оптимальним виходом з ситуації для підприємців, працюючих з юрособами, став перехід на загальну систему оподаткування. Пізніше до Податкового кодексу неодноразово вносились різні зміни та поправки, які в основному торкалися роботи спрощенців.

27 квітня 2012 року стало чорним днем для України – вперше за незалежну історію в країні стався теракт. У п'ятницю, коли люди були розслаблені і налаштовані на майбутні вихідні, у центрі Дніпропетровська вибухнули чотири бетонні урни. Від їхніх уламків постраждала 31 людина, в тому числі 10 підлітків.2013 рік став роком масових вуличних акцій: пікетів, демонстрацій і протестів. Ініціаторами масових зібрань були громадські організації й політичні партії (ВО "Батьківщина", "Удар" Віталія Кличка, ВО "Свобода", Партія регіонів, КПУ).

154) Революція гідності. Прихід до влади президента п. Порошенка.

Революція гідності (також Європейська революція та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму.Терміни Європейська революція або Єврореволюція стосовно означених подій часто використовуються в тому ж контексті, що й термін Євромайдан, але, звичайно, мають дещо інше семантичне навантаження: Євромайдан здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів; Єврореволюція — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди на Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.30 листопада.

У відповідь на побиття студентів, на Михайлівську площу, де перебувала частина побитих з Майдану Незалежності, зібрались тисячі киян та гостей столиці. Вдень на Михайлівській площі виник стихійний мітинг. Подальший розвиток подій отримав назву «Єврореволюція» або «Європейська революція».

1 грудня

В річницю Референдуму про суверенітет 1991 року на майдани і вулиці Києва вийшли, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 млн. протестувальників. Цього ж дня відбулася спроба штурму Адміністрації Президента. Ця подія набула неоднозначних оцінок — опозиція ствержувала, що штурм — справа рук владних провокаторів, а радикальні молодіжні організації позитивно поставилися до цієї події[36]. В організації штурму було звинувачено лідера партії «Братство» Дмитра Корчинського, який після цього був оголошений в розшук. Пізніше відповідальність за штурм Банкової взяли на себе ультраправі.

2 грудня

О 14:00 Партія Регіонів спробувала провести в Донецьку мітинг на свою підтримку, але не змогла зібрати достатню кількість учасників, що свідчить про втрату Партією суспільної підтримки: на мітинг не вдалося зігнати навіть співробітників бюджетних установ[37]. Донецьк вважається традиційною «вотчиною» В. Ф. Януковича та Партії Регіонів.

3 грудня

Відбулось голосування про висловлення недовіри Уряду М. Азарова. За відставку було подано 186 голосів замість необхідних 226[38]. За відповідне рішення з Партії регіонів проголосував 1 депутат, з КПУ — 0 депутатів, з «Батьківщини» — 90, з «Удару» — 42, зі «Свободи» — 36, позафракційних — 17. Таким чином рішення про відставку прийняте не було.

4 грудня

Прихильники Партії регіонів встановили перед будівлею Верховної Ради шість великих наметів. В акції беруть участь близько 2 тисяч осіб[39]. Табір отримав назви «Тітушбург» та «вольєр з тітушками»[40]. Цього ж дня в Донецьку був зібраний провладний мітинг, учасників якого звозили автобусами. Мітинг розійшовся, щойно була проголошена резолюція[41].

Цього ж дня Перший віце-прем'єр України Сергій Арбузов заявив, що влада готова обговорити дострокові президентські вибори[42]. 5 грудня ця заява була спростована.

6 грудня

Мітингувальники з організації Демократичний Альянс почали лежачий протест під Генпрокуратурою. Протест проводиться на підтримку вимоги звільнити дев'ятьох хлопців, заарештованих Шевченківським районним судом 3 грудня на 60 днів за підозрою в організації масових заворушень у Києві 1 грудня, шляхом зняття з них підозри, на що генпрокурор має право згідно з пунктами 7, 9, 13 та 15 статті 36 Кримінального Кодексу України.

Від 8-ї години ранку активісти з Майдану лежать на всіх входах до ГПУ таким чином, що зайти в будівлю можна було, лише переступивши через них. «Переступили через закон — переступайте через українських громадян», — такий меседж Демократичного Альянсу. Протестувальники пропонують працівникам ГПУ підписати петицію про звільнення заарештованих активістів.

8 грудня

Починаючи з 12 години, в Києві відбувся «Марш мільйонів» — Народне Віче з чисельністю учасників, за різними

оцінками, понад мільйон учасників[43]. Було прийнято рішення про розширення мітингу та початок блокування Адміністрації Президента, будівлі Уряду та інших установ. В. Януковичу висунуто ультиматум з загрозою розпочати блокаду його резиденції «Межигір'я».

Цього ж дня відбувся нечисленний (до 15 тисяч чоловік) мітинг на підтримку Президента Януковича. При цьому, державний 1-й канал відмовився виконувати трансляцію цього мітингу[44]. Частина держслужбовців, звезених на мітинг намагалася втекти, але охорона мітингу — озброєні люди в чорному — відловлювала втікачів і повертала назад[45]. Цього ж дня стало відомо, що через нестачу бажаючих, тому вербувальники тітушок підняли розцінки до 100 доларів США за день «стояння»[46].

Цього ж дня в Києві був знесений пам'ятник Леніну. Очільники Єврореволюції прокоментували цю подію з гумором: Яценюк заявив, що «Ленін впав від заздрощів. Тому що Ленін скликав одну революцію, а Янукович — дві.»[47].

В урядовому кварталі міста почали зводити барикади.

9 грудня

Загін кримського спецназу «Тигр», який з 4 числа був заблокований в Василькові, вирвався з блокади з частиною машин (15 одиниць техніки) і переважно пішим маршем рушив на Київ[48][49]. Під час деблокування мав місце силовий контакт з мітингувальниками.

Об 11:30 загони внутрішніх військ почали оточення урядового кварталу та Майдану Незалежності. Після 12-ї години проти мітингувальників почали розгортати водомети та пожежні машини, підігнали «автозаки», перекрили метро в центрі міста. У відповідь лідери опозиції закликали жінок та дітей покинути Майдан та контрольовані протестантами будівлі. Віталій Кличко та інші опозиційні депутати почали перемовини з командирами підрозділів внутрішніх військ.

Близько 13 години між барикадами Євромайдану та силовиками стали священики[50]. Також в притул до силовиків — спинами до військовиків та «спецназу» — вишикувалася молодь «для захисту силовиків від провокацій».

Біля 14-ї години Олег Тягнибок повідомив, що сил для оборони Майдану вистачає, а влада проводить акцію психологічного тиску. На цей час серед мітингувальників перебувало досить багато жінок.

О 14:30 на Євромайдан вийшли посли та дипломати з посольств країн ЄС — «захищати»[51].В ніч проти 11 грудня, незважаючи на завірення Президента України, які він виголосив перед спеціальним представником ЄС Кетрін Ештон, спецназ та внутрішні війська розпочали масову акцію на витіснення мітингувальників з зайнятих ними позицій. Груба сила та спецзасоби, в основному, не застосовувались. На заклик про допомогу до Майдану з міста почали підтягуватись добровольці. В результаті, для уникнення оточення з боку Майдану та міських добровольцыв, спецназ та внутрішні війська змушені були відступити.

Порошенко Взяв участь у президентських виборах 2014 року; за їхніми результатами отримав більше ніж половину (54,7%) голосів виборців, здобувши таким чином перемогу в першому турі й уникнувши другого. На виборах виступав в альянсі з Віталієм Кличком (про це було проголошено 29 березня 2014 — на з'їзді «УДАРу»). Слоган передвиборчої кампанії Порошенка — «Жити по-новому».