Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PMK_Istoriya.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
401 Кб
Скачать
☆

77) Радикально-демократичний рух в українських землях у XIX ст.: суть, організації

УТВОРЕННЯ ПЕРШОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ В УКРАЇНІ - РУРП. У другій половині 70-х років у громадське життя Галичини прийшло нове покоління діячів. Його очолювали студенти Львівського університету Іван Франко та Михайло Павлик. Притаманний молоді радикалізм, а також уплив Михайла Драгоманова зумовили критичне ставлення цих діячів не тільки до москвофільства, а й до народовс-тва. Молоді радикали, захоплені соціалістичними ідеями, робили наголос насамперед на соціальних проблемах, прагнули надати українському національному рухові нового, європейського характеру. Через свої часописи «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Світ» вони прагнули залучити до політичної діяльності народні маси Галичини та Буковини. У жовтні 1890 р. радикали утворили першу в Україні політичну партію - Русько-українську радикальну партію (РУРП). Засновниками й лідерами новоствореної партії були І. Франко, М. Павлик, В. Будзиновський, С. Данилович, Є. Левицький та ін. У своїй діяльності РУРП прагнула обстоювати соціальні інтереси українських селян Галичини й водночас захищати національні права українського народу. РУРП належала першість в. аргументації вимоги політичної самостійності України. Один з молодих членів радикальної партії Юліан Бачинський видав публіцистичний твір «Україна ірредента» (1895), у якому з позиції соціалістичних ідей обґрунтовував історичну правомірність домагань українців на окрему незалежну державу

УТВОРЕННЯ УНДП ТА УСДП. Не поділяючи соціалістичних ідеалів молоді, народовці прагнули досягти піднесення українського руху легальним способом, тобто діючи в межах законів Австро-Угорщини. Так, 1890 р. лідери народовців О. Барвінський, Ю. Романчук, галицький митрополит С. Сембратович за підтримки В. Антоновича уклали з польськими політичними колами й австрійським урядом компромісну угоду, яка дістала назву «нової ери». Внаслідок політики «нової ери»- й справді певною мірою було легалізовано українське культурне життя, були виконані майже всі обіцянки уряду. Активно впроваджувався фонетичний правопис, що дало можливість поширювати сфери використання літературної української мови, розгорнуло свою діяльність Наукове товариство їм. Т. Шевченка, яке видавало «Записки НТІП», тощо. Однак ні про яке задоволення політичних прав українців не йшлося. Власне, тому «нова ера» у відносинах з австрійськими урядовими колами тривала недовго. Це змусило ІО. Романчука й «Народну раду» вже 1891 р. відмовитися від новоерівської політики. Вони зблизилися з тим крилом радикальної партії, яке поступово відмовлялося від соціалістичних ідей на користь національної ідеї. Наслідком такої співпраці стало створення у 1899 р. Української Національно-демократичної партії (УНДП), яка перетворилася на провідну політичну силу українства в краї. Соціалістична течія суспільно-політичного руху Галичини також почала спиратися на українську національну ідею. У програмі новоствореної Української соціал-демократичної партії (УСДП), заснованої 1899 р. Миколою Ганкевичем, навіть ішлося про «вільну державу українського люду, вільну республіку», але на практиці ця партія дбала насамперед про розв’язання соціальних питань.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]