144) Організація українських націоналістів: виникнення, програмні гасла, діячі

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році[2].У 1940 році ОУН розділилася на дві частини: старші, більш помірковані члени підтримали Андрія Мельника (ОУН-М), тоді як молодші і радикальніші члени — Степана Бандеру (ОУН-б). Остання група отримала контроль над націоналістичним рухом на Західній Україні, в тому числі над військовим крилом ОУН — Української повстанської армії (УПА), яка була найбільшим українським збройним рухом опору.В 2013 році ОУН (б) та ОУН (м) оприлюднили спільну заяву про бажання «консолідувати український націоналістичний рух і передусім відновити єдність ОУН», яку підписали голови організацій Стефан Романів і Богдан Червак[3].

145) Суспільно-політичне життя урср в умовах політики “відлиги”.

Міграція до міст загострила і без того серйозну житлову проблему. М. Хрущов намагався її розв'язати шляхом механізації будівельних робіт та широкого будівництва малогабаритних «п'ятиповерхівок», які за низьку якість архітектурного планування та будівництва у народі назвали «хрущобами».Однак мільйони недавніх мешканців «комуналок» та бараків уперше отримали власні окремі квартири. Порівняно зі сталінським періодом удвічі зросла заробітна плата робітників, у крамницях з'явилися телевізори, холодильники, пральні машини. У вільному продажу були автомобілі «Волга» та «Москвич». Звичайно, ці товари коштували дуже дорого, як на середній рівень зарплати, і мало хто міг їх придбати.Грошова реформа 1961 р. викликала деякі інфляційні тенденції й негативно вплинула на життєвий рівень населення. Формально її метою була зміна масштабу цін і зарплат (зменшення у 10 разів). М. Хрущов обіцяв, що за новою копійкою почнуть нахилятися перехожі на вулицях. Фактично ж реформа призвела до деякого підвищення роздрібних цін на продукти і товари широкого вжитку (у новому масштабі)[Джерело?]. Разом з тим, розуміючи важливість заохочення виробників сільгосппродукції (а нестача продуктів харчування відчувалася дедалі більше), керівництво вирішило підвищити закупівельні ціни. Це дещо полегшило життя колгоспників — найзнедоленішої верстви населення — однак відчутно вдарило по бюджету робітників та службовців, оскільки підвищення закупівельних цін примусило 1962 року підвищити й роздрібні ціни: на масло — на 50%, на м'ясо — на 25-40%. Неврожай 1963 р. викликав розлад у постачанні населення продуктами, особливо хлібом. Його випікали з домішкою горохового борошна, знову з'явилися довгі черги. Радянський Союз уперше змушений був закупити продовольче та фуражне зерно за кордоном, надалі така практика стала звичною.

147) Соціально-економічний розвиток та політичне життя в Україні у другій половині 1960-х — 1980-х рр.

Післяхрущовський період (1964—1984) у житті народів СРСР, у т. ч. й України, увійшов в історію як період "застою" ("розвинутого соціалізму" — за партійною фразеологією), що проявився в економіці, суспільно-політичному та культурному житті країни. Він характеризувався надмірною ідеологізацією суспільної свідомості, посиленням тоталітарних тенденцій в адміністративно-державному управлінні, боротьбою з інакомисленням. Було припинено хрущовські реформи, які, незважаючи на непослідовність, все ж вели до лібералізації та гуманізації суспільства. Почався тотальний наступ на шістдесятників, практично припинився процес реабілітації репресованих сталінським режимом, пройшла хвиля арештів і судових процесів, посилилася русифікація України. Десталінізація поступилася місцем неосталінізму.