Тема 7. Витрати виробництва

1. Доход та витрати: визначення, їх сукупні, середні та граничні показники.

2. Витрати у короткостроковому та довгостроковому періодах. Ефект масштабу.

3. Оптимальна виробнича потужність та мінімально ефективний розмір виробництва.

1. Доход та витрати: визначення, їх сукупні, середні та граничні показники

Сукупний (валовий) дохід визначається як вся сума виручки від продажу продукції.

TR=P·Q,

де TR - валовий дохід;

Р - ціна;

Q - кількість продукції.

Середній дохід - визначається діленням валового доходу на кількість продукції.

.

В умовах досконалої конкуренції AR=P.

Граничний дохід - додатковий дохід, який є результатом продажу ще одної одиниці продукції:

В умовах досконалої конкуренції MR=AR=P.

Постійні витрати - ТFC (Fixed Cost) - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається.

С

ТFC

С₁

0 Q

Графік 7.1. Графік постійних витрат

Q - обсяг випуску продукції

C – витрати

C

C₁

C₂

AFC

0 Q₁ Q₂ Q

Граф. 7.2. Крива середніх постійних витрат

Середні постійні витрати AFC (Average Fixed Cost) - це кількість постійних витрат виробництва (ТFC), що припадає в середньому на одиницю випуску продукції (Q)

AFC=ТFC/Q.

При збільшенні обсягів продукції з Q₁ до Q₂ середні постійні витрати зменшуються.

Амортизація основного капіталу - це процес перенесення вартості основного капіталу по мірі зносу на продукцію, що виробляється з його допомогою, та використання цієї вартості для послідуючого відтворення основного капіталу.

Амортизаційний фонд - це сума зносу основного капіталу, що призначена для заміщення його вартості.

Види зносу:

1. Фізичний – повне перенесення вартості основного капіталу на виготовлену продукцію.

2. Моральний - втрата основним капіталом частини вартості, яка не переноситься на вартість продукту, що створюється. Основна причина морального зносу - високі темпи науково-технічного прогресу.

Види морального зносу:

• Здешевлення елементів основного капіталу на основі зростання продуктивності праці.

• Поява нових, більш ефективних засобів праці, використання яких здешевлює виготовлення продукції.

Таким чином, функціонуючий основний капітал частково знецінюється.

Основні методи амортизації:

Метод рівномірного прямолінійного списання вартості, коли вартість елементів основного капіталу списується рівними частками протягом всього періоду експлуатації.

Недолік цього методу - нейтральність щодо НТП, в умовах якого основний капітал швидко старіє морально.

Метод прискореної амортизації, коли в перші роки експлуатації нових засобів праці на амортизацію списується частина їх вартості, значно вищу за ту, що пропорційна строку служби. Якщо в перший рік вона відноситься до повної вартості основного капіталу, то в наступні роки - до залишкової вартості.

Основні переваги від методу прискореної амортизації:

1. Страхування від втрат внаслідок знецінення основного капіталу під впливом НТП.

2. Зростання конкурентоспроможності, тому що прискорене нагромадження більшої частки амортизаційного фонду в перші два роки дозволяє отримати більш ефективне устаткування. Отже, з підвищенням продуктивності праці знижуються витрати виробництва, покращується якість товарів, що випускаються.

3. Амортизаційні відрахування - гроші, які можуть принести додатковий дохід чи відсоток на вкладений капітал, чи при розміщенні у той чи іншій сфері бізнесу як підприємницький дохід.

4. Прискорене списання основного капіталу на поточні витрати виробництва в початковий період експлуатації сприяє більш швидкому перетворенню виробничого капіталу в грошовий.

5. Скорочуються розміри оподаткованого прибутку та відповідно зменшуються податкові платежі підприємств державі. Суми, що включаються у амортизаційний фонд, не оподатковуються та залишаються у розпорядженні підприємств.

Змінні витрати ТVC (Variable Cost) - це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

С

ТVC

0 Q₁ Q

Графік.7.3. Крива сукупних змінних витрат

При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q₁) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва. Це виходить з закону спадної граничної дохідності.

Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) - це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

AVC=ТVC/Q

AVC - середні змінні витрати

ТVC - змінні витрати

Q - випуск продукції

Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального значення у випадку досягнення оптимального випуску продукції.

C

AVC

0 Q₁ Q

Графік. 7.4. Крива середніх змінних витрат

Сукупні витрати TC (Total Cost) - це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірмою у короткостроковому періоді при виробництві продукції.

Сукупні витрати (TC) є функцією від випуску продукції (Q):

TC=f(Q)

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:

TC=ТFC+ТVC,

де TC - сукупні витрати;

ТFC – сукупні (валові) постійні витрати;

ТVC – сукупні (валові) зміні витрати.

Для того щоб побудувати графік сукупних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих сукупних постійних та сукупних змінних витрат.

C TC

ТVC

ТFC

0 Q

Графік. 7.5. Криві сукупних витрат

Середні сукупні витрати ATC (Average Total Cost) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

ATC=TC/Q,

де ATC - сукупні середні витрати;

TC - сукупні витрати

Q - випуск продукції

чи ATC = AFC+AVC = (ТFC+ТVC)/Q

C ATC

AVC

AFC

0 Q

Граф. 7.6. Криві середніх витрат

Граничні витрати MC (Marginal Cost) - це приріст сукупних витрат фірми, пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції.

де - граничні витрати

- приріст сукупних витрат

- приріст випуску продукції

.

Із цього рівняння видно, що постійні витрати не впливають на величину граничних витрат. Граничні витрати є похідною функцією в короткостроковому періоді тільки від змінних витрат:

Граничні витрати показують: на яку величину зростуть витрати фірми у зв’язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю продукції.

C

MC

0 Q

Графік. 7.7. Крива граничних витрат

Крива граничних витрат у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат, необхідних для випуску додаткової одиниці продукції. Форма кривої граничних витрат обумовлена законом спадної дохідності.