Недоліки ринку

1. Ринок добре працює, коли існує конкуренція, проте ринковий механізм не спроможний самостійно вирішувати проблеми, пов'язані з винятковим положенням на ринку окремих фірм (монополій), що мають можливість не піклуватися про підвищення якості виробленої ними продукції, а також диктувати свої ціни покупцям.

2. Ринкова діяльність може негативно впливати на стан невідтворювальних ресурсів і екологічного середовища в цілому.

3. Ринок не забезпечує виробництво товарів і послуг колективного користування (суспільний транспорт, дороги, мости, парки і т.д.), тобто суспільних благ.

4. Ринок не створює умови для розвитку фундаментальної науки, системи загальної освіти, культури.

5. Ринок не гарантує право на працю, прибуток, відпочинок.

6. Ринок не перешкоджає виникненню соціальної несправедливості і розшаруванню суспільства на багатих і бідних.

Недоліки ринкової економіки можуть бути компенсовані шляхом втручання держави в ринковий механізм.

2. Види ринків:

За економічним призначенням:

• ринок споживчих товарів і послуг,

• ринок засобів виробництва,

• ринок сировини;

• ринок цінних паперів,

• ринок праці,

• грошовий ринок,

• ринок науково-технічних розробок і т.д.

За географічним положенням: місцевий, національний, світовий.

По галузях: ринок комп'ютерів, ринок зерна, ринок бавовни, ринок автомобілів і т.д.

За видами учасників ринкових угод: роздрібний ринок, оптовий ринок, ринок державних закупок.

За ступенями дотримання законності: легальний, тіньовий. Тіньові ринки - це такі ринки, на яких ведеться діяльність, яка заборонена державою.

За ступенями обмеження конкуренції:

• ринок досконалої чистої конкуренції,

• ринок монополістичної конкуренції,

• олігополістичний ринок,

• ринок чистої монополії.

3. Попит. Функція попиту. Зміна обсягу попиту і зміна попиту в цілому.

Попит — це потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця, тобто платоспроможна потреба в товарі.

Попит на певний товар характеризує зміни в поведінці споживача у відповідь на зміну цінових і нецінових факторів. Попит окремого споживача називається індивідуальним попитом.

Графік 2.1. Крива попиту.

D - попит,

Р - ціна,

Q - обсяг попиту.

Закон попиту — це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит, зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах).

Крива попиту (D) — це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв'язок між ціною і кількістю купленого товару. Крива попиту показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час. Крива попиту має від'ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару, тим більша його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки.

Ринковий попит — це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

Крива ринкового попиту характеризує сукупність обсягів товару, на який пред'являється попит при умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару. Крива ринкового попиту визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту (графік 2.2).

Р Р Р

10 10 10

8 а 8 а 8 А = а + а

d d D

q q Q

Графік 2.2. Крива ринкового попиту.

Функція попиту — функція, що визначає величину попиту в залежності від факторів, що впливають на нього.

Найважливіший фактор впливу на попит — ціна на одиницю товару.

Функція попиту може бути виражена рівнянням:

,

де - обсяг попиту, або кількість одиниць товару, яка може бути придбана покупцем.

Р - ціна одиниці товару.

Але крім цінового, на попит впливають й інші, нецінові фактори.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

* доходи споживачів;

* кількість споживачів (місткість ринку);

* ціни і доступність товарів-субститутів;

* ціни і доступність товарів-комплементів;

* смаки і уподобання;

* сподівання щодо майбутніх економічних умов;

* особливі фактори (погода і т. ін.).

Функція попиту з урахуванням всіх факторів має вигляд:

,

де - обсяг попиту на товар;

Р – ціна товару;

I - доход;

- ціна товару-субституту;

- ціна комплементарного блага;

Z - смаки та уподобання;

W - об'єктивні умови споживання;

N - очікування споживача;

В - інші фактори.

Існує принципова різниця між зміною величини попиту (обсягу попиту) і зміною попиту (попиту в цілому).

Якщо при зменшенні ціни від до обсяг попиту збільшується від до (див. графік 2.1), ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути показана динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки а до точки b (а → b). Тобто дія цінових факторів приводить до зміни величини попиту, що спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки кривої попиту (D), яка залишається незмінною. На зміну обсягу попиту впливають цінові фактори попиту: ефект доходу та ефект заміщення.

Попит на товар визначається всією кривою попиту (D).

У процесі розвитку економічного життя попит на різні товари постійно змінюється. Якщо на попит впливають нецінові фактори, то відбувається зміна попиту в цілому, тобто попит на певний товар змінюється (збільшується чи зменшується) при кожному значенні ціни ( ). Геометрично зміна попиту (його збільшення чи зменшення) відображається переміщенням кривої попиту D праворуч ( ) чи ліворуч ( ) (графік 2.3).

Графік 2.3. Зміна попиту