2. Перехресна еластичність попиту. Еластичність попиту за доходом

Перехресна еластичність попиту визначає ступінь чутливості споживчого попиту на один товар (х) залежно від ціни на інший товар (у).

або

де - перехресна еластичність попиту;

- зміна обсягу попиту товару х;

- зміна ціни товару у.

Якщо > 0, - це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється в прямій залежності від ціни на товар у, і товари х і у можуть бути взаємозамінні у вжитку, тобто є товарами-субститутами.

Якщо < 0, - це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється у від'ємній залежності від ціни на товар у, тобто коефіцієнт перехресної еластичності має від'ємне значення, а товари х і у є товарами-комплементами, тобто доповнюють один одного.

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності дорівнюватиме 0 ( = 0), тоді товар х і товар у виступають на ринку як незалежні, невзаємопов'язані товари.

Еластичність попиту за доходом показує рівень зміни обсягу попиту на товар, що досягається внаслідок зміни величини доходу споживача.

Еластичність попиту на товар за доходом споживача визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни доходу споживача.

або

де - еластичність попиту за доходом;

- зміна доходу (Іncomе);

I - доход;

- зміна обсягу попиту.

Для нормальних товарів

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом > 0.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом < 0.

Для нижчих товарів

3. Еластичність пропозиції. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції.

Еластичність пропозиції показує зв’язок між зміною ціни товару і обсягом його пропозиції.

Цінова еластичність пропозиції визначається співвідношенням відсоткової зміни обсягу пропозиції відносно відсоткової зміни ціни:

:

Цінова еластичність пропозиції також, як і цінова еластичність попиту, буває еластичною, нееластичною, одинично-еластичною, абсолютно еластичною та абсолютно нееластичною.

Чутливість обсягу пропозиції до зміни ціни позитивна, в той час як чутливість обсягу попиту до зміни ціни на товар - від'ємна.

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:

• можливості заміщення факторів виробництва;

• фактор часу (чим довший період часу, який може бути використаний для зміни обсягу пропозиції, тим більша її еластичність).

Тема 4. Теорія корисності та оптимальний вибір споживача

1. Основи теорії поведінки споживача.

2. Корисність. Функція корисності.

3. Крива байдужості. Карта кривих байдужості.

4. Гранична норма заміщення.

5. Бюджетне обмеження.

6. Визначення рівноваги споживача.

1. Основи теорії поведінки споживача

Мета споживацького вибору - максимізація задоволення потреб споживача, але ресурси споживача, як і будь-якого іншого суб’єкта, обмежені відносно його бажань.

Поведінка споживача – це процес формування попиту споживачів на різноманітні товари та послуги.

Фактори, що визначають поведінку споживача:

• уподобання;

• доход (бюджет);

• ціни на товари.

Споживча рівновага – це ситуація, в якій споживач не може збільшити загальну корисність, що отримує за даного бюджету, використовуючи менше грошей на купівлю одного блага й більше – на купівлю іншого.

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи:

• визначення індивідуальних смаків та уподобань;

• визначення його можливостей виходячи з його доходу та ринкових цін на блага;

• суміщення бажань споживача з його можливостями, тобто визначення імовірного вибору , що максимізує добробут споживача.

Для моделювання першого етапу теорії вводиться поняття корисності як суб’єктивної цінності певного товару для споживача у певний момент часу. Відомі два підходи до вимірювання корисності – кількісний та порядковий.

Кількісний (кардиналістський) підхід до корисності передбачає, що корисність може мати кількісний вимір, тобто визначається функціонально. Функція корисності показує залежність від загальної кількості споживаних благ:

U = ƒ (X,Y),

де U – рівень корисності;

X,Y – кількості спожитих благ.

Порядковий (ординалістський) підхід до корисності передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності. Тобто споживач упорядковує різні набори благ відповідно до власних смаків. В основу ординалістського підходу лежать такі умови, за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам.

Система переваг споживача включає:

1) Здібність до ранжування альтернатив.

* Це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання.

* Якщо є дві альтернативи, споживач може або віддати перевагу одній з них, або не розрізняти їх між собою.

2) Транзитивність потреб споживача.

* Це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв'язок між різними ступенями задоволення потреб.

* Якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, це означає, що набір А має перевагу перед набором С.

* Транзитивність означає узгодженість у відданні переваги.

3) Ненасичуваність, тобто більша кількість товару має перевагу над меншою.

* Споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні.

* Потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими.

4) Субституціональність, тобто споживач згоден відмовитись від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують замінити більшою кількістю блага-субститута.

5) Спадна гранична корисність. Гранична корисність будь-якого блага зменшується зі збільшенням загальної кількості , яку споживач має.

За ординалістською теорією поведінка споживача визначається за допомогою кривої байдужості.