11.4. Нова геополітична ситуація

Нова геополітична ситуація, яка виникла після терористич­них актів у вересні 2001 р. в США, і створення міжнародної антитерористичної коаліції, до якої увійшла і Україна, вно­сить суттєві корективи в концепцію протистояння Захід — Схід. Росія пішла на блискавичне зближення зі Сполученими

Штатами Америки, створена "двадцятка" Росія — НАТО. При цьому Росія, усвідомлюючи втрату впливу на прибалтійські держави, маючи американських солдат в Грузії і періодичне загострення стосунків з останньою, поширення американської присутності в Центральній Азії, прагнутиме не випустити з-під свого впливу Україну. А Захід все менше буде розціню­вати Україну як "козирну карту" у відносинах з Росією, як свого роду буфер між Європою і Росією, проте і далі виходи­тиме з того, що стабільне становище Європи без політично і економічно стабільної України неможливе. У довгостроковому плані Україна, зберігаючи рівень стратегічних відносин (на­самперед економічних) з Росією, прагнутиме інтегруватись у європейські та євроатлантичні структури.

У посланні Президента України Л. Кучми Верховній Раді України "Європейський вибір. Концептуальні основи еконо­мічного і соціального розвитку на 2002-2011 роки" визначені часові рамки євроінтеграції України: 2002-2003 рр. — отри­мання українського членства у СОТ; 2003-2004 рр. — прове­дення переговорного процесу і підписання Угоди про асоціа­цію України і ЄС, проведення переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС; 2002-2007 рр. — приве­дення законодавства України у відповідність до вимог законо­давства ЄС у пріоритетних сферах; 2004-2007 рр. — виконан­ня процедур, необхідних для вступу в силу Угоди про асоціа­цію між Україною і ЄС; 2005-2007 рр. — проведення переговорного процесу і створення Митного союзу між Украї­ною і ЄС; 2007-2011 рр. — повне виконання Угоди про асоці­ацію між Україною і ЄС і копенгагенських критеріїв членства у Євросоюзі; 2011 р. — створення реальних передумов для вступу України в ЄС.

Створення передумов для повноправного членства в Євро­пейському союзі визначається у цьому документі як основний пріоритет, а вступ нашої держави в ЄС — як головне геополі- тичне завдання.

Інтеграція в ЄС, проголошена керівництвом держави як ключовий зовнішньополітичний пріоритет, в цілому підтриму­ється державно-політичною елітою. Як свідчать результати моніторингу, який протягом останніх років проводить Центр Разумкова, серед населення постійно зростає кількість при­хильників вступу України до Європейського союзу. На запи­тання "Чи потрібно Україні вступати до ЄС?" 57,6 відсотка відповіли "так", 16,2 — "ні", "важко відповісти" — 26,2 від­сотка. Відомий американський політолог З. Бжезінський на запитання про те, які фактори стримують просування Украї­ни в напрямі до західних демократій, відповів: "Некомпетен­тність і лінь її політичної еліти". Академік Ю. Пахомов: "Пот­рібно не стільки кричати, що ми європейці, і радіти кожному голосу, поданому за нас на Заході, скільки радикально пере­творювати внутрішнє середовище і змінювати вектор розвит­ку". Йдеться про утвердження в Україні європейських стан­дартів: реальної демократії, не просто ринкової, а соціально- ринкової економіки.

Досвід співробітництва України з ЄС свідчить, що Украї­на має реальні перспективи стати членом об'єднаної Європи. Головна цінність європейської інтеграції не в самому факті вступу до ЄС. Європейська інтеграція дає чіткі критерії того, як повинна розвиватись економіка і демократія. Економічні реформи своєю спрямованістю збігаються із зовнішньополі­тичним курсом на набуття членства в ЄС. Інтеграція в ЄС — важливий реформостимулюючий чинник для економіки Ук­раїни. Вона спроможна значною мірою прискорити економіч­ний розвиток і гарантувати політичну безпеку і стабільність, сприяти розвитку демократії. Безумовно, швидкість збли­ження України з ЄС залежить насамперед від зміцнення де­мократичних засад українського суспільства, розвитку рин­кової економіки, приведення у відповідність до європейської нормативно-правової системи законодавства держави. Інтег­рація в західну цивілізацію можлива лише в результаті над­бання українською державою і українським суспільством ци- вілізаційних якісних характеристик, серед яких: прозорість державної політики, повага до прав людини, жорстка, але чесна конкуренція, вільна преса і вільний доступ до інфор­мації.

При цьому слід виходити з того, що успіх на шляху інте­грації України до ЄС стане можливим тільки за умови, що це буде дорога з двостороннім рухом. До останнього часу позиція Європейського союзу залишається стриманою. Ринки Європей­ського союзу все ще закриті для України. Навіть економічно вигідні і високотехнологічні спільні проекти відхиляються країнами — членами ЄС з політичних мотивів. Для України поки що не визначені будь-які часові орієнтири не те що всту­пу — навіть приєднання до зони вільної торгівлі або асоційо­ваного членства. Ці фактори не сприяють консолідації народу України навколо ідеї європейського вибору.

Отже, взаємовідносини України з Європейським союзом пе­редбачають, з одного боку, всебічне входження України до Єв­ропейського політичного, правового, економічного простору, а з другого — визначення політики ЄС щодо України, під­тримку державами Європи стратегії інтеграції України до ЄС.

Як уже зазначалося, відносини України з НАТО визначе­ні її участю у Програмі "Партнерство заради миру", Хартії "Про особливе партнерство", підписаної 9 липня 1997 р. у Мадриді, а також державної програми співробітництва Ук­раїни з НАТО до 2004 р., затвердженої Указом Президента України від 27 січня 2001 р. Європейське співтовариство в особі Північноатлантичного союзу — це співтовариство ви- сокорозвинених, економічно багатих, демократичних, добре захищених держав. Всі країни НАТО — це багаті країни з сильними механізмами демократії. Новий напрям співро­бітництва України з НАТО розпочався після подій 11 верес­ня 2001 р. в США. В той час Україна заявила про готовність надати (і надала) повітряний простір американській військо­во-транспортній авіації, задіяній у боротьбі з тероризмом.

Наприкінці травня 2002 р. Рада національної безпеки і обо­рони України під головуванням Президента держави прийня­ла рішення про початок процесу, метою якого є вступ Украї­ни в НАТО. На Празькому саміті Північноатлантичного альян­су (листопад 2002 р.) на засіданні Комісії НАТО — Україна прийнято два документи: План дій НАТО — Україна і цільо­вий двосторонній план дій на 2003 р. Реалізація цих докумен­тів виводить відносини України з Альянсом на новий рівень. Слід мати на увазі, що інертне, а часто негативне ставлення значної частини громадян до проголошеного курсу на збли- женняз НАТО таїть у собі серйозну небезпеку і може суттєво ускладнити його реалізацію. Владним структурам, поряд з енергійними реформами, спрямованими на зміцнення демо­кратії, дотримання прав людини, розвиток соціально орієнто­ваної ринкової економіки, оснащенням Збройних сил сучасни­ми видами техніки і озброєння належить переконати громадян України в доцільності приєднання до Північноатлантичного альянсу.

Не менш важливим є ставлення до курсу України на збли- женняз НАТО членів Альянсу, насамперед Сполучених Шта­тів Америки, а також Росії. Марія Иованович, заступник гла­ви місії США в Україні, підкреслює, що прагнення України відносно вступу до Північноатлантичного альянсу у США роз­глядають як сигнал до реалізації Україною економічних, по­літичних і оборонних реформ. Безумовно, тут немає ніякої не­безпеки ні для України, ні для Росії.

Україна інтегрується в європейські та євроатлантичні струк­тури, насамперед в Європейський союз, паралельно з рівно­правним партнерством з Росією в економічній сфері, поглиб­ленням відносин останньої з Європейським союзом і НАТО. Цей сценарій найбільш раціональний як для України, так і для Росії. При цьому Україні необхідно вибудовувати свою, орієнтовану на власні інтереси зовнішню політику, яка буде сприяти тому, що вона зможе стати впливовим чинником ство­рення механізму нової системи безпеки Європи ХХІ ст., від чо­го залежить перспектива геополітичного, а отже міжнародного становища держави.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. У чому полягає геополітична сутність вересневих (2001) подій у Сполучених Штатах Америки?

2. Охарактеризуйте позитивні й негативні фактори антите­рористичної операції.

3. Які особливості притаманні зовнішній політиці України після вересневих (2001) подій у США?

РОЗДІЛ

ГЕОПОЛІТИКА: ВІЙНА, ГЕОГРАФІЯ, ЕКОНОМІКА, ІНФОРМАЦІЯ

Геополітика вивчає поєднання географічних, економіч­них, інформаційних, політичних, культурних, воєнних та інших факторів, які здійснюють вплив на місце країни у світі та стратегію розвитку держави.