12.4.4. Дії України: глибинна сутність

політики чи зовнішня демонстрація?

Для України, її зовнішньої політики нова ситуація супро­воджується появою відповідного блоку суперечностей, які бу­дуть підштовхувати нашу державу до вибору або між тісним союзом із Москвою і тим самим підключенням до осі Берлін — Париж, або до активізації зв'язків із Вашингтоном (а отже, з Варшавою та іншими партнерами США).

Україна, скоріше за все, буде прагнути продовжувати так­тику, яка стала вже традиційною: тактику балансування між принциповими гравцями світової безпеки.

Із самого початку воєнних дій в Іраку Україна направила до Кувейту батальйон радіаційно-хімічного бактеріологічного захисту. У червні 2003 р. Верховна Рада України дала дозвіл на направлення до Іраку 1800 українських військовослужбов­ців для участі в міжнародних стабілізаційних силах. Україн­ська бригада направлена в польський сектор відповідальності.

Рішення владних органів про направлення військовослуж­бовців до Іраку політичними силами суспільства в Україні сприйнято неоднозначно.

Ті, хто за. Шанси, які дає Україні ситуація навколо Іраку: довгострокові бізнес-контракти, диверсифікація поставок наф­ти, розвиток транспортних коридорів, підвищення боєздатнос­ті елітних військових частин, їх сумісність з військами країн НАТО, нарешті, поліпшення іміджу держави, зростання її ав­торитету в системі міжнародних відносин. Вважається також, що у зв'язку з участю у стабілізаційному процесі в Іраку Ук­раїні належить поставити перед США, країнами Західної Єв­ропи, міжнародними фінансовими організаціями ряд важли­вих запитань. Йдеться, зокрема, про реструктуризацію чи час­ткове списання зовнішнього боргу, визнання України за статусом як країни з ринковою економікою, сприяння при вступі у ВТО і відмову від інших дій дискримінаційного ха­рактеру.

Ті, хто проти. Програє наша держава в морально-етичному плані. Свого часу Україна рішуче виступила проти застосуван­ня військової сили в Іраку, а нині по суті стала членом амери- кано-англійської коаліції. Не все бездоганно й з політико-пра- вового погляду. Згадана резолюція ООН не встановлює формат миротворчої місії, а тільки рекомендує брати участь в стабілі­заційних силах. Операція не має мандата ООН, а тому за ук­раїнським законом не може трактуватися як миротворча, не кажучи вже про можливість трагічних випадків. Поки це хо­ча і правильний шлях, але більше зовнішня демонстрація, ніж глибинна сутність політики нашої держави. Україна не може не рахуватися з позицією такої розвиненої і впливової держави, як Сполучені Штати Америки. А тому вимушена ввійти до коаліції спірних переможців і отримати химерні привілеї.

На запитання чи було рішення про направлення україн­ського військового контингенту в Ірак виправданим, К. Гри­щенко, міністр закордонних справ України після повернення з Іраку в інтерв'ю газеті "День" (18.12.2003) відповів: "У нас є потенціал, ми спроможні його використати, ми можемо бу­ти разом з тими, хто володіє таким самим потужним потенці­алом, у нас є достатньо ресурсів, щоб бути поряд з тими, кого ми вважаємо друзями. Все це ми продемонстрували в дуже складний період. Ми зуміли довести і американцям, і британ­цям, і полякам — всім, хто повсякденно стикається з пробле­мами в Іраку, що наш контингент високопрофесійний, що він здатний виконувати не тільки військові, але й більш широкі завдання, що ми добре підготовлені, що ми можемо передба­чити небезпечні ситуації".

До речі, уряди Німеччини та Франції заявили, що без но­вого рішення Ради Безпеки ООН про участь країн — членів НАТО та Європейського союзу в стабілізації ситуації в Іраку вони не мають наміру брати участь у реалізації планів США. Другою умовою є прохання про допомогу "законного уряду Іраку". Для Німеччини це означає: досі невідомо, що бундес­вер загубив в Іраку, щоб відправляти туди свої підрозділи.

Перед Україною постало складне завдання — вибудувати свою, орієнтовану на національні інтереси зовнішню політику. Україна повинна мати власне політичне обличчя, більш чітку позицію і діяти в інтересах країни, а не в інтересах інших дер­жав. Надто часто наша держава крутить головою — то прис­тосовуючись до Росії, то поглядаючи на Америку. Вироблення й послідовне здійснення орієнтованої на власні інтереси зов­нішньої політики (а шлях до цього — досягти самодостатнос­ті внутрішнього становища, стабільного економічного розвит­ку) буде сприяти тому, що Україна зможе стати впливовим чинником механізму оптимальної безпеки Європи ХХІ ст., від чого залежить перспектива всього геополітичного, а отже, і міжнародного становища держави.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Геополітика і війна: питання взаємозв'язку та взаємодії.

2. Геополітика й економіка: політична логіка та логіка то- варопотоків.

3. Геополітика і національна безпека в епоху домінування ядерної зброї.

4. Дайте визначення поняття "геополітичний потенціал держави".

5. Охарактеризуйте інформацію як складову геополітично­го потенціалу держави.

6. Охарактеризуйте дійсні причини війни американсько- англійської коаліції у Перській затоці.

7. Якою бачиться модель світового устрою на нинішньому етапі?

8. Якими мають бути дії України в умовах кризи в Пер­ській затоці?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Аристотель. Политика. Афинская полития. — М.: Мысль, 1997.

2. Баразгова Е. С. Американская социология (традиции и сов­ременность): Курс лекций. — Екатеринбург: Деловая книга; Биш­кек: Одиссей, 1997.

3. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методо­логія, практика. — К.: МАУП, 2000.

4. Бжезінський 3. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. — Львів-Івано-Франківськ, 2000.

5. Братимов О. В., Горский Ю. М., Делягин М. Г., Ковален­ко А. А. Практика глобализации: игры и правила новой эпохи. — М.: ИНФРА-М, 2000.

6. Бродель Ф. Время мира. Материальная цивилизация, эконо­мика и капитализм, ХУ-ХУШ вв. — М.: Прогресс, 1992. — Т. 3.

7. Буркхардт Якоб. Культура Италии в эпоху Возрождения. — М.: Интрада, 1996.

8. Вебер А. Избранное: Кризис европейской культуры. — СПб: Университетская книга, 1998.

9. Вебер Макс. Избранное. Образ общества. — М.: Юрист, 1994.

10. Врублевський В., Хорошковський В. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та її національні інтереси // Демократична Україна. — 1997.

11. Всемирная история: В 10 т. — М.: Изд. соц.-экон. лит., 1958. — Т. 5.

12. Всемирная история: В 10 т. — М.: Изд. соц.-экон. лит., 1958. — Т. 6.

13. Гаджиев К. С. Геополитика. — М.: Межд. отношения, 1997.

14. Глобалізація і безпека розвитку: Кол. монографія / За ред. О. Г. Білоруса. — К., 2001.

15. Головаха Е. Приговор войнам еще не вынесен // День. — 2003. — 4 апр.

16. Дергачев В. Геополитика. — К.: Альтерпресс, 2000.

17. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. — М.: Арктогея, 1997.

18. Дуглас Г. Шеф гестапо Генрих Мюллер. Дневники. — М.: Коллекция "Совершенно секретно", 2000.

19. Емельянов Ю.В. Рождение и гибель цивилизаций. — М.: Вече, 1999.

20. Європейська соціал-демократія. Трансформація у прогресі / За ред. Р. Куперуса, И. Кандела. — К., 2001.

21. Зиновьев А. А. Запад. Феномен западнизма. — М.: Центрпо- лиграф, 1995.

22. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. — Харків: ФОЛІО, 2003.

23. Зюганов Г. География победы. Основы российской геополити­ки. — М., 1997.

24. Зомбарт В. Буржуа. — М.: Наука, 1994.

25. История внешней политики и дипломатии США. 1867-1918. — М.: Наука, 1997.

26. История политических и правовых учений: Учеб. для вузов / Под общ. ред. проф. В. С. Нерсесянца. — М.: Юрид. лит., 1997.

27. Иванов И. Россия и новое мироустройство // День. — 2003. — 17 мая.

28. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. — М.: ГУ-ВШЭ, 2000.

29. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география. — М.: Аспект Пресс, 2001.

30. Копиленко М. Л. Українсько-німецькі відносини: здобутки, проблеми, перспективи. — К., 1996.

31. Кривонос Р. А. Європа XXI століття — "континент Вене­ція"? Спроба футурологічного аналізу // Політика і час. — 1998. — № 1.

32. Кудряченко А. І. Європейська політика Федеративної Респуб­ліки Німеччини 1970-1991 рр. — К.: Наук. думка, 1996.

33. Кудряченко А. І. Нові політичні виміри розвитку ФРН // Трибуна. — 2002. — № 9-10.

34. Кудряченко А. І. Німеччина після виборів. Анфас і профіль. Червоно-зелений — кольори балансу // Віче. — 2002 — № 12.

35. Кудряченко А. І. Європейська стратегія України в епоху глобалізації / Діалог цивілізацій: протиріччя глобалізації. — К.: МАУП, 2003.

36. Кудряченко А І. Об'єднана Німеччина: нові політичні виміри // Віче — 2003. — № 8.

37. Кудряченко А. І. Геополітичне сходження України // Президент. — 2002. — № 9.

38. Локк Дж. Сочинения: В 3 т. — М.: Мысль, 1988.

39. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. Исторический смысл эс­тетики Возрождения. — М.: Мысль, 1998.

40. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. — М.: Госполитиздат. — 1980. — Т. 1.

41. Маркузе Герберт. Эрос и цивилизация. — К.: ИСА, 1995.

42. Международный терроризм и ЦРУ. — М.: Политиздат, 1982.

43. Михайлов Т. А. История геополитических идей. — М.: Ло- гос,1999.

44. Московичи С. Машина, творящая богов. — М.: Центр психо­логии и психотерапии, 1998.

45. Мэхэн А. Т. Влияние морской силы на историю. 1660-1783. — М.; Л., 1941.

46. Саттон Э. Как Орден организует войны и революции. — М.: Логос, 1995.

47. Тинберг Я. Пересмотр международного порядка. — М.: Меж­дународные отношения, 1980.

48. Тихонравов Ю.В. Геополитика. — М.: Интел-Синтез,1998.

49. Третья мировая (информационно-психологическая) вой­на. — М.: Институт социально-политических исследований, 2000.

50. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: Кол. монографія / За ред. Ф. М. Рудича. — К.: МАУП, 2002.

51. Уткин А.И. Американская стратегия для XXI века. — М.: Логос, 2000.

52. Фридман Томас. После Саддама. Почему весь мир ненавидит Америку? // Зеркало недели. — 2003. — 7 июня.

53. Фриселл Боб. Тайное правительство // Досье секретных служб. — 2000. — № 5.

54. Фромм Э. Бегство от свободы. — М.: Прогресс, 1995.

55. Фромм Э. Иметь или быть? — М.: Прогресс, 1990.

56. Хауз Э. Архив полковника Хауза (Дневники и переписка с президентом Вильсоном и другими политическими деятелями за период 1914-1917 гг.) — М., 1937-1945. — Т. 1-4.

57. Шлезингер-младший А. М. Циклы американской истории. — М.: Прогресс-Академия, 1992.

58. Шпенглер О. Закат Eвpoпы. 0чepки мopфoлoгии миpoвoй и^ тopии. — M.: Mыcль, 1993. — Т. 1.

59. Шпенглер О. Закат Eвpoпы. 0чepки мopфoлoгии миpoвoй и^ тopии. — Mинcк.: Пoпyppи, 1999. — Т. 2.

60. Эпперсон P. Невидимая py^. Введение вo взгляд на иcтopию как на зaгoвop. — Cn^.: Унивepcитeтcкaя книга, 1999.

61. Arnold H. Europa neu denken: Warum und wie weiter. — Boon, 1999.

62. Bracher K. D. Schwarz H. P. Deutsland zwischen Kried und Friden І/ Beitrage zur Politik im 20. Jahrhndert, 1995.

63. Charles Booth. Life and Labour of the peopl in London. — Lon­don, 1989.

64. Delpesh Th. Ein Jahr danach. Vier Reaktoiner auf den 11. Sep­tember І/ Internationale Politik — September. — 2002.

65. Europa 2000. Die Europeische Union und die Wahrungsuni- on. — B. — 2000.

66. Executive Intelligence Review, Бюллетени Шиллepoвcкoгo института науки и кyльтypы. Бюллетень № 4, 1995, "Зooпapк Hapo- дoв" лopдa Пaльмepcтoнa, htt//wvwv. larouchepub. com/russi­an/win/index. hunl, 04. 08. 98.

67. Gerald N. Grob and George Athan Billias Interpretations of American History. — New York: The Free Press, 1972.

68. Gillesen G. Die geopolitisene Lage Deutschlands nach der Zeit- wende І/ Politik un Medien. — Frankfunt / M. — 1995. — S. 46-52.

69. Hellmar J. Deutschland in Europa // Internationale Politik. September. — 2002. — S. l-8.

70. International Herald Tribune. — 28. 09. 1991.

71. Kohl H. Auf dem Weg ins 21. Jahrhundert. Reden zur Regir- nuugspolitik. — B. — 1998.

72. Layne Ch. Rethinking American Grand Strategy. Hegemony or Balance of Power in the Twenty-First Century?// World Policy Jour­nal. Summer. — 1998.

73. Martin Larson. The Federal Reserve and Our Manipulated Dol­lar. — Old Greenwich, Connecticut: The Devin-Adair Company, 1975.

74. Noam Chomski Strategic Arms, the Cold War and the Third World in Edward Thompson et. al. Exterminism and the Cold War. — London: Verso, 1982.

75. Ronald Steel Imperialists and Other Heroes. — New York: Vin­tage Books, 1973.

76. Schroder G. Eine Aussenpolitik des "Dritten Weges"? // Ge- werkschaftliche Monatshefte. — № 7-8. — 1999. — S. 392-296.

77. Who brought the Slaves to America, Sons of Liberty. Metairie, 1958.

78. William A. White An Authobiography. — New York, 1946.

79. William Appleman Williams The Tregedy of American Diplo­macy. — New York: Dell Publishing, 1962.

Зміст

ГЕОПОЛІТИКА 2

ПЕРЕДМОВА 4

ГЕОПОЛІТИКА ЯК НАУКА 10

1.1. Предмет геополітики 10

1.2. Планетарний дуалізм Суші й Моря 16

1.3. Джерела геополітики 18

1.4. Категорії та функції геополітики 22

СУЧАСНА 39

ГЕОПОЛІТИЧНА ДУМКА 39

2.1. Атлантизм 39

2.2. Мондіалізм і неомондіалізм 41

2.3. Інші сучасні школи геополітики 43

2.4. Неоєвразійство 44

2.5. Глобалізм 46

ГЕОПОЛІТИКА ЯК ФЕНОМЕН СВІДОМОСТІ 50

3.1. Витоки геополітичної свідомості 50

3.2. Геополітичне усвідомлення простору 52

3.3. Містика геопростору 61

ГЕОПОЛІТИКА 64

КОНТИНЕНТАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ 64

4.1. Німецька геополітика: основні теми 64

4.2. Російська геополітика: головні ідеї 73

ГЕОПОЛІТИКА МОРСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 75

5.1. Геополітика і військова могутність 75

5.2. Heartland і нова світова система 79

США В ГЕОПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ 91

6.1. Геополітика Сполучених Штатів Америки 92

6.2. Континентальна імперія 96

6.3. Світова імперія 104

6.4. Геополітичне майбутнє США очима американців 121

ГЕОПОЛІТИЧНІ ВИМІРИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 129

7.1. Складові прогресу об'єднаної Європи 129

7.2. Інноваційний тип розвитку держав — членів Євросоюзу 138

7.3. Шляхи подальшого геополітичного сходження ЄС 146

ГЕОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ОБ'ЄДНАНОЇ НІМЕЧЧИНИ 156

8.1. Формування нової геополітичної моделі сучасної ФРН 156

8.2. Геостратегія об'єднаної Німеччини щодо Центрально-Східної Європи 166

8.3. Нові світові геополітичні 177

характеристики об'єднаної ФРН 177

8.4. Вектори співпраці Німеччина—Україна 184

ГЕОПОЛІТИКА В СУЧАСНОМУ СВІТІ 189

9.1. Росія в системі геополітичних відносин 189

9.2. Геополітичне поле Європи 193

9.3. Геостратегія Китаю 196

9.4. Геополітика Японії 198

9.5. Геополітика країн Близького Сходу 200

9.6. Геополітика країн Африки і Латинської Америки 204

УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ 208

10.1. Геополітичне становище 208

10.2. Євразійська парадигма геостратегії України 212

10.3. Україна, Європа, Євроатлантика 216

10.4. Україна та держави 223

Центральної і Східної Європи 223

10.5. Геостратегія сходження України 228

11 242

УКРАЇНА І СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВОЇ (2001) ТРАГЕДІЇ У США 242

11.1. Оцінка ситуації 243

11.2. Одинадцяте вересня 2001 року 244

11.3. Гіркий присмак перемоги 250

11.4. Нова геополітична ситуація 254

ГЕОПОЛІТИКА: ВІЙНА, ГЕОГРАФІЯ, ЕКОНОМІКА, ІНФОРМАЦІЯ 259

12.1. Війна, армія та простір 259

12.2. Геополітика і війна: 268

економіка та ядерна зброя 268

12.3. Війна та інформація 272

12.4. Війна у Перській затоці: причини, наслідки. Україна в новій ситуації 275

Список використаної та рекомендованої літератури 287

Зміст 292

The basic themes of normative course "Geopolitics", which is given in Ukrainian higher educational institutions, are considered in the textbook. Themes such as geopolitics as a science, the scientific schools of geopolitics, the­ories and schools of present-day geopolitics are given. The geopolitical dimension of Russia is considered. Geopolitics of the USA, Germany and other countries is analysed. The theme "Ukraine in the system of geopolitical coordinates", partic­ularly "Ukraine and the world after events of September 11, 2001, in the USA and Persian War" is revealed in detail. Test questions are given in the end of each chapter.

It is meant for students, graduate students, lecturers of higher educational institutions and for all interested in the problems of geopolitical science.

Навчальне видання Кудряченко Андрій Іванович Рудич Фелікс Михайлович Храмов Василь Олегович