2.5. Глобалізм

Виходимо з того, що глобалізація (від англ. global — світо­вий, всесвітній) — загальноцивілізаційний процес, який справляє величезний вплив на політичні та інші сфери люд­ського буття. Вищеназваний термін у 60-х роках XX ст. запро­вадили в науку відомі теоретики Римського клубу Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Мисарович, А. Леччет та ін.

У визначенні терміна "глобалізація" намітилися чотири ос­новні його тлумачення:

як процесу зміцнення зв'язків між найвіддаленішими ку­точками планети;

як процесу поширення на всій планеті єдиних, спільних для всього людства технологій, культур, ідей, ціннісних орі­єнтацій, способу життя, поведінки тощо;

як виникнення спільних для всього світового співтоварис­тва проблем (економічних, політичних, воєнних, екологічних та ін.);

як процесу зростання вселюдських інтересів у всіх сферах суспільного буття, породжуваних поглибленням взаємозв'яз­ків і взаємозалежності країн і народів.

Глобалізація, як правило, поділяється на фінансово-еконо­мічну, технологічну, політичну, культурну та ідеологічну.

Процес глобалізації сприяє взаємозв'язку всіх країн і етно- національних спільнот, "спресовує" світ у єдине ціле, впливає на континенти і цивілізації.

Глобальні проблеми сучасності — сукупність суперечливих процесів, які складають зміст сучасної кризи цивілізації. Це поглиблення суперечностей між людиною і природою; поглиб­лення суперечностей між людьми (проблеми війни і миру, де­мографії, боротьби зі злочинністю та ін.).

Глобалізація обумовлена взаємозв'язком світу та інформа­ційною революцією, розвитком світових телекомунікацій і цифрових електронних мереж. Зростає інтернаціоналізація ін­новаційних процесів і загострюється конкуренція технологій. Використання інноваційних знань перетворилося на важливу умову ділового успіху.

У зв'язку з об'єднанням національних компаній у міжна­родні корпорації і розвитком складальних виробництв у тре­тіх країнах посилюються тенденції деконцентрації виробниц­тва. Відбувається криза моделі соціально орієнтованої еконо­міки, переважають країни з низькою зарплатою, де створені сприятливі умови для розміщення виробництв і збуту, що сприяє припливу зарубіжних інвестицій. Азійсько-Тихоокеан­ський регіон стає реальним світовим полюсом виробництва ма­сових виробів.

На рубежі третього тисячоліття на місце постіндустріаль- ної приходить неекономічна (етноекономічна) модель розвит­ку. Стає можливою не тільки територіальна, а й глобальна консолідація нації, яка об'єднує діаспору по всьому світу. Глобалізація посилює вплив зовнішніх факторів розвитку. Особливо підпадають під зовнішній вплив держави перехідної економіки. В умовах відкритості високорозвинені країни без перепон проникають на ринок малорозвинених країн, розви­ваючи місцеву промисловість і експортуючи чужі соціокуль- турні цінності.

Глобалізація економіки веде до лібералізації суспільних відносин, що являє собою виклик політичній еліті. Підвищу­ється мобільність громадян, що наочно демонструють темпи розвитку міжнародного туризму та міграційних процесів.

Після падіння "залізної завіси" держави опинились на­чебто під молотом глобалізації і регіоналізації економіки. Тут перемагає той, хто здатний створити найбільш сприят­ливі умови для господарювання у відповідному місці і соці­альному часі.

Як результат глобалізації і регіоналізації сучасного світу формуються інтерполіси або світові міста (Нью-Йорк, Гонконг, Сінгапур, Стамбул, Москва та ін.). На основі використання найновітніших інформаційних і комунікаційних технологій інтерполіси сконцентрували величезні капітали і ноу-хау. У XXI ст. інтерполіси за аналогією із середньовічними вільни­ми містами, можливо, будуть правити світом.

В основу формування єдиної Європи нині покладена атлан­тична модель. Ідея атлантичного федералізму стала соціо- культурною стратегією Західної Європи. Тут пріоритет відда­ється об'єднанню не національних держав, а громадянському суспільству, поетапному переходу до Європи регіонів. У цьо­му процесі Рада Європи йде начебто попереду Європейського союзу.

Керівні органи Ради Європи — Комітет міністрів (дирек­тивний орган), Парламентська асамблея (дорадчий орган), Конгрес місцевих і регіональних влад Європи (двопалатний орган), Суд з прав людини і Генеральний секретаріат (забез­печує роботу органів Ради Європи). 1994 р. Рада Європи прийняла Xартію місцевого самоврядування, а 1996 р. Асам­блея європейських регіонів — "Декларацію про регіоналізм у Європі". Нині Асамблея європейських регіонів Ради Європи об'єднує понад 300 регіонів Західної, Центральної і Східної Європи.

Таким чином, формування регіональної політики обумовле­но поєднанням внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку. Як­що завдання державної влади полягає у проведенні макроеко- номічної політики, формуванні ринкової макроструктури і за­безпеченні соціального захисту громадян, то регіональна політика ґрунтується на культурних, програмних, соціально ефективних і економічно допустимих засадах.

У 90-х роках зазнала серйозної кризи модель всезагального добробуту, або соціальної ринкової економіки. Ключовим еле­ментом життєдіяльності оголошується не індивід і не суспіль­ство, а взаємини і комунікації між людьми на різних рівнях соціальної ієрархії. Головний секрет успіху в економіці тепер не завжди залежить від фізичного і фінансового капіталу, а від багатства людського фактора — знань, ідей і творчості. Принцип рівності в розподілі соціальних благ змінюється на новий: "Xто не працює — той не одержує допомоги".

XX ст. по праву називають американським. Сполучені Штати Америки стрімко ввійшли на початку століття до чис­ла світових лідерів і з розпадом СРСР залишились єдиною наддержавою. Політична, економічна і військова могутність країни, розташованої у Західній півкулі, дозволяє говорити про геополітичне розташування, в радіусі якого опинився весь світ.

На рубежі XXI ст. Сполучені Штати Америки виграли економічне змагання із Західною Європою і Японією. Еконо­міка країни стала однією з конкурентоспроможних у світі, а державний бюджет бездефіцитним. Сполучені Штати Аме­рики — країна західноєвропейської цивілізації, країна еміг­рантів, що утворюють маргінальні субкультури з високою енергетикою, діловою активністю. Країна емігрантів, яка до­сягла високого рівня життя, залишається привабливою для іноземців, які прагнуть жити в США з економічних мотивів.

Америка випереджає світ конкурентів у сфері високих тех­нологій і є світовим лідером у галузі інформаційних техноло­гій, підтверджуючи тим самим формулу світового панування: "Хто володіє інформацією — той володіє світом".

Військово-промисловий комплекс США забезпечує не тіль­ки внутрішні потреби, але й понад 50 відсотків світового екс­порту зброї. Основна воєнна доктрина США — максимально мобільна, оснащена сучасною зброєю, нечисленна професійна армія. Чисельність збройних сил США скоротилася за період 1970-1998 рр. з 3,1 млн до 1,4 млн осіб.

Предметом особливої гордості американців є демократія, що ґрунтується на пріоритеті людського суспільства перед державою й індивідуума перед державою, розподілі влад, фе­дералізмі і двопартійній системі. Проте аналітики виділяють різке зниження активності американців. Еліта веде жорстоку боротьбу за владу, використовуючи в цій боротьбі "війну ком- проматів". Спостерігається примітивізація масової культури. Громадяни єдиної світової держави і найбагатшої країни у сві­ті переконані в національній виключності і перевазі над інши­ми народами.

Одним із світових центрів економічної могутності стає Азійсько-Тихоокеанський регіон. Серед провідних індустрі­ально розвинених країн виокремлюється Японія, Китай з Гон­конгом, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Австралія і Нова Зеландія. В Азійсько-Тихоокеанському регіоні сформувався один із світових фінансових центрів, де концентрується знач­ний інвестиційний і фінансовий капітал.

У сучасному світі можна констатувати суперечливість про­цесів глобалізації та регіоналізації. З одного боку, самовпевне- ні Сполучені Штати Америки, які мріють про новий амери­канський вік. З другого — новоявлені центри світової могут­ності, а також реальні тенденції соціальної і економічної маргіналізації в різних регіонах світу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення атлантизму, мондіалізму і неомондіа- лізму.

2. У чому сутність поглядів "нових правих" і прихильни­ків прикладної геополітики?

3. Охарактеризуйте концепцію неоєвразійства.

4. Розкрийте причини глобалізму та антиглобалізму.

РОЗДІЛ

ГЕОПОЛІТИКА ЯК ФЕНОМЕН СВІДОМОСТІ

Геополітика як феномен свідомості відповідно до певного аксіологічного ядра людини структурується рядом понять і категорій та існує у формі геополітичної свідомості.