Тема 4. Планування виробничої програми підприємства

Лекція 6. Поняття виробничої програми та характеристика системи вимірників обсягів реалізації продукції.

4.1 Поняття виробничої програми та необхідність розробки виробничого плану у ринкових умовах.

4.2 Характеристика системи вимірників обсягів виробництва і реалізації продукції.

Лекція 7. Планування обсягів виробництва та реалізації продукції в ринкових умовах.

4.3 Планування обсягу виробленої та реалізованої продукції.

4.4 Аналіз виконання виробничої програми.

4.5 Планування продажу продукції.

4.1 Поняття виробничої програми та необхідність розробки виробничого плану у ринкових умовах

В ринкових умовах господарювання розробка плану виробництва і продажу продукції є центральним завданням комплексного планування техніко-економічного розвитку підприємства. План виробництва визначає генеральний напрям діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, виступає основою поточного внутрішньовиробничого планування.

Ринок вимагає: випуску адресної продукції та виконання різноманітних робіт і послуг; оновлення продукції з ініціативи покупців і, відповідно, частих закупок ресурсів; планування наступальних дій на конкурентів; здійснення продуманих бюджетних витрат і т. д. Гнучка виробнича політика підприємства може входити в конфлікт з цілями окремих підрозділів і служб, які налаштовані на масове виробництво, обмежену кількість видів продукції, стабільні плани, стійкий фінансовий стан, пасивне відношення до конкурентів.

У процесі планування виробництва і продажу продукції повинен досягатися компроміс між можливостями випуску і збуту продукції, здатністю нової продукції повноцінно замінювати стару, витратами і прибутком, потенціалом розвитку і капіталовкладеннями, вигодою від освоєння нової продукції і ризиком. Тому в процесі розробки планів виробництва продукції необхідно визначити множинні цілі і стимулювати погодження дій між окремими підрозділами.

Річні плани виробництва кожного підприємства передбачають взаємопов'язану систему планових показників, які характеризують:

• основну мету виробничої діяльності підприємства та його структур­них підрозділів;

• обсяги і терміни виробництва продукції (робіт, послуг);

• виробничі потужності підприємства, цехів і дільниць та збалансу­вання з ними річних обсягів виробництва;

• розподіл запланованих робіт за основними цехами-виконавцями замовлень;

• вибір засобів і методів досягнення запланованих показників, рівень завантаження технологічного устаткування;

• обґрунтування методів і форм організації виробництва запланованої продукції, контроль за виконанням плану виробництва і реалізації продукції.

Для підприємства обсяг продукції, яку в даний час можна реалізувати і, відповідно, доцільно виробити в плановому періоді, визначає попит.

Пропозиція — це кількість продукції, яку виробник може ви робити і запропонувати до продажу протягом певного період часу на базі наявного економічного потенціалу.

При плануванні виробництва продукції важливо забезпечити рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Сукупним попитом називається сумарна величина попиту н всю продукцію підприємства, яка складається з попиту промислових підприємств і організацій, населення, державних установ.

Сукупний попит, як правило, залежить від характеру товару, пори року, рівня платоспроможності, темпів економічного зростання. Він коливається, що, відповідно, відображається в планах випуску.

Сукупною пропозицією називається сумарна величина пропозиції всіх видів продукції (робіт, послуг), яку може запропонувати підприємство для реалізації (надання) протягом певного період часу за умови ефективного використання наявного економічного потенціалу.

Сукупна пропозиція залежить від технічного рівня виробництва рівня інвестування, ефективності управління тощо. Сукупна пропозиція є більш стабільним параметром діяльності підприємницька структур, аніж сукупний попит. Якщо сукупний попит у значній мірі залежить від чинників зовнішнього середовища, уміння їх прогнозувати та враховувати, то сукупна пропозиція, в основному, залежить від мобілізації внутрішніх факторів, оперативності реагування підприємницьких структур на зміни в зовнішньому середовищі, її коливання є порівняно незначними. Величина сукупної пропозиції може оцінюватися за допомогою показника середньорічної виробничої потужності підприємства, виміряного у вартісній формі.

На конкретні періоди часу з врахуванням коливань попиту розробляються агреговані плани випуску, які, крім обсягу продажу, враховують: можливості зберігання готової продукції; потребу в позаурочній праці або простої робітників; передачу частини роботи підрядникам; найм або звільнення працівників.

З врахуванням сукупної пропозиції та сукупного попиту формуються агреговані плани сукупних обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) відповідної номенклатури та асортименту.

Мета агрегованого планування виробництва полягає в забезпеченні задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації включення тих чи інших замовлень у виробничу програму підприємства.

Для прийняття кінцевого рішення необхідно враховувати показники витрат та обмеження основних ресурсів виробництва, швидкість реалізації продукції, своєчасність поступлення коштів і т. д.

У процесі розробки виробничої програми формуються номенклатурний та асортиментний плани підприємства.

Номенклатура — це класифікований перелік матеріальних цінностей, які створюються на підприємстві і за своїм економічним призначенням відносяться до продукції виробничого споживання (група «А») та особистого споживання (група «Б»).

Асортимент — це перелік і співвідношення окремих видів продукції в складі окремої номенклатурної групи, які відрізняються між собою параметрами, зовнішнім оформленням, призначенням та іншими характеристиками.

Виділення номенклатурних і асортиментних груп продукції в склад виробничої програми дозволяє забезпечити добротну обґрунтованість планових показників та більш оперативне виготовлення продукції на підприємстві, врахувати рівень використання виробничих потужностей.

Виробнича програма промислового підприємства розробляється «ланцюговим методом» за структурними підрозділами в порядку зворотному до ходу технологічного процесу. При цьому обґрунтовуються обсяги і терміни випуску продукції.

Виробнича програма основних цехів підприємства використовується для розробки планових завдань для допоміжних та обслуговуючих підрозділів (ремонтних, транспортних, складських, заготівельних, т. д.) та управлінських служб (маркетингової, технологічної, виробничої, фінансової, постачальницької тощо).

При плануванні обсягів виробництва і реалізації продукції враховуються платні послуги підприємств населенню. Платні послуги населенню можуть здійснювати підприємства, які мають в своєму складі такі підрозділи: будівельний або ремонтно-будівельний; ремонтно-механічний; автогосподарство та авторемонтні служби; житлово-комунальні; дошкільні дитячі установи; об'єкти громадського харчування; будинки культури, клуби, спортивно-оздоровчі та профілактичні заклади; готельне господарство тощо.

Обсяг платних послуг визначається можливостями спеціалізованого підрозділу та попитом на відповідні послуги.