7.3 Організація і структура оплати праці

Розглядаючи це питання, насамперед потрібно з'ясувати технологію організації оплати праці. Організація заробітної плати передбачає дотримання таких умов:

• найманий працівник отримує заробітну плату у відповідності до витраченої праці, її кількості та якості, з урахуванням виконання підприємством показників господарської діяльності. Форми, системи та розміри оплати праці підприємство визначає самостійно;

• сума заробітної плати за фактично виконану роботу (норму праці) не може бути меншою від рівня мінімальної заробітної плати;

• заробітна плата сплачується готівкою, банківськими чеками через ощадні банки або в натуральному вигляді;

• співвідношення рівня середньої заробітної плати між окремими галузями встановлюється та регулюється Кабміном України;

• працівники, що працюють за сумісництвом, отримують оплату за фактично виконану роботу в кожній організації;

• рівень оплати праці регулюється прибутковим податком.

Фактичний розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання робіт, професійно-ділових якостей та результатів праці працівника.

Заробітну плату класифікують за такими ознаками:

• за видами: основна; додаткова, іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами, що характеризують її структуру;

• за працівниками облікового та не облікового складу;

• за категоріями персоналу:

а) заробітна плата промислово-виробничого персоналу, в тому числі робітників, ІТП, службовців, МОП, учнів;

б) заробітна плата невиробничого персоналу.

Головними функціями заробітної плати є стимулююча, відтворювальна та соціальна.

Структурна побудова системи оплати праці визначається такими критеріями:

• ступенем відтворення робочої сили та рівнем добробуту сім'ї;

• ступенем впливу на посилення інтенсивності виробництва та підвищення якості продукції, робіт та послуг;

• ступенем впливу на підвищення продуктивності праці;

• відповідністю між рівнем витрат праці, її ефективністю та рівнем заробітної плати.

Головним джерелом заробітної плати є доход, отриманий внаслідок господарської діяльності, а для бюджетних організацій – ресурси, що виділяються з бюджету, а також частка доходів, отримана за рахунок їх комерційної діяльності. У складі витрат на оплату праці враховують усі види виплат працівникові, незалежно від джерела їх фінансування. До ресурсів, які спрямовують на споживання, відносять витрати на оплату праці (фонд оплати праці) всіх працівників підприємства, закладів, організацій та установ. Ці витрати складаються з таких елементів:

• фонд основної заробітної плати (відносять на собівартість);

• фонд додаткової заробітної плати (відносять на собівартість).

Основна зарплата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових окладів). Вона розраховується з допомогою тарифних ставок, а при відрядній системі – розцінок на продукцію (для робітників) і посадових окладів для відповідних категорій ІТП, службовців та працівників адміністративно-управлінського персоналу.

Додаткова зарплата – це винагорода за перевиконання норм праці, за трудові успіхи та за особливі умови праці. Додаткова зарплата складається з таких доплат: посадові надбавки; компенсаційні виплати згідно з законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та посадових функцій; винагороди за стаж роботи; оплата праці нештатних працівників, оплата за працю у святкові та вихідні дні; оплата річних та додаткових відпусток; грошові компенсації за невикористану відпустку та ін.

Інші компенсаційні та заохочувальні виплати. До цих виплат відносять виплати у формі винагород за результати роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсації й інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені законодавством, або ті, які сплачуються вище від встановлених норм.

Доходи від акцій та вкладів у майно підприємства тих працівників, які є членами акціонерного товариства та знаходяться в його штатній відомості, не враховуються у фонді заробітної плати. Розглядаючи сутність основної та додаткової заробітної плати, слід мати на увазі, що вони є оплатою за використану працю. У зв'язку з цим виникають два різних поняття: реальна та номінальна заробітна плата.

Номінальна заробітна плата – це грошові кошти, які отримує працівник за витрачену працю.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату або іншими словами – це купівельна спроможність номінальної зарплати. Тобто реальна заробітна плата залежить від номінальної та рівня цін на товари й послуги. Динаміку реальної заробітної плати визначають зіставленням зміни номінальної зарплати та рівня цін у відсотках.

Приклад. Номінальна заробітна плата зросла на 25 %, а ціни підвищилися на 10%. У цьому випадку реальна заробітна плата підвищилася на 15% (25 – 10).

Організація заробітної плати ґрунтується на тарифній системі, яка складається з тарифної ставки, тарифної сітки, тарифно кваліфікаційного довідника та нормативних посадових окладів керівних працівників і спеціалістів. Тарифна система доповнюється різними надбавками та доплатами до тарифних ставок з метою стимулювання підвищення продуктивності праці.

При організації оплати праці враховують розподіл функцій і робіт працівників підприємства, норми виробітку, часу та обслуговування і визначають форми й системи оплати праці.

Тарифна ставка – це складова тарифної системи, за допомогою якої визначають заробітну плату залежно від кваліфікації виконавця та складності робіт. Нині в промисловості діє 6-розрядна система, яка визначає рівень кваліфікації робітників.

У тарифній сітці наводяться тарифні коефіцієнти, які визначають рівень оплати праці робітника згідно з кваліфікаційним розрядом. Коефіцієнт, що визначає, рівень оплати праці, для першого розряду становить 1, а для шостого – 1,6.

У тарифно-кваліфікаційному довіднику вказується, що повинен знати та вміти робітник, і наводяться розряди робіт.

У майбутньому передбачається впровадити уніфіковані тарифні сітки, диференційовані за галузями економіки на 4 групи і за умовами праці – на 3 групи:

• восьмирозрядна тарифна сітка зі співвідношенням тарифних коефіцієнтів 1-8 розрядів 1:2,4 – для оплати робітників основного виробництва в металургійній галузі;

• восьми розрядна тарифна сітка зі співвідношенням тарифних коефіцієнтів 1-8 розрядів 1:2,8 – для робітників галузей машинобудування, електротехнічної промисловості, радіотехнічної та промисловості засобів зв'язку;

• семи розрядна тарифна сітка зі співвідношенням тарифних коефіцієнтів 1-7 розрядів 1:2,08 - для робітників, зайнятих у енергетичних системах;

• шести розрядна тарифна сітка зі співвідношенням тарифних коефіцієнтів 1-6 розрядів 1:1,8 – для всіх інших галузей економіки та виробництв.

У відповідності до Закону мінімальна заробітна плата 2016 рік встановлена в наступних розмірах: — по місяцям: з 1 січня — 1378 грн., з 1 травня – 1450 грн., з 1 грудня — 1550 грн.; — в почасовому вимірі: з 1 січня — 8,29 грн., з 1 травня – 8,69грн., з 1 грудня – 9,29 грн.

Оплата за тарифом є основою державного регулювання заробітної плати. Ця частка повинна бути найбільшою в структурі оплати праці. Проте в дійсності вона постійно скорочується. Якщо в 1990 р. частка тарифної зарплати становила 60%, зараз – 20%.

Керівник державного підприємства самостійно визначає форми та системи оплати праці, встановлює працівникам розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок, керуючись при цьому єдиною тарифною сіткою, а також умовами колективного договору. Підприємства інших форм власності застосовують свої моделі оплати праці.