8.2 Кошторис витрат та калькуляція собівартості продукції

Для спрощення планування, обліку та аналізу собівартості продукції витрати на виробництво розраховують за економічними елементами та статтями витрат.

Класифікація й розрахунок за економічними елементами потрібні для визначення планових та фактичних витрат з усіх видів виробничої діяльності підприємства, а за калькуляційними статтями – для визначення планової та звітної собівартості одиниці продукції. За одиницю продукції приймається 1 т, 1 кВттод, 1 ГДж та ін.

Економічні елементи у кошторисі групуються в такій послідовності:

допоміжні матеріали – 5,2%;
паливо – 51%;
енергія – 0,5%;
амортизація – 25,5%;
фонд заробітної плати – 11,4%;
інші витрати – 6,4%.

Наведена структура витрат типова для теплових електростанцій. Вона може змінюватися залежно від виду палива, потужності ТЕС та рівня її використання.

У елементі «Допоміжні матеріали» враховується вартість матеріалів, які використовуються у виробничому процесі для забезпечення його нормального функціонування або витрати на інші виробничі та господарські цілі, а також вартість запасних частин для ремонту обладнання, спецодягу та малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШЗП).

У елементі «Паливо» враховуються витрати на придбання усіх видів палива, яке використовується у виробничому процесі, для опалення приміщень, продажу своїм працівникам за пільговими цінами, а також паливо для транспорту.

У елементі «Енергія» розраховується вартість усіх видів енергії, яку купує підприємство для виробничих та невиробничих потреб. У елементі «Амортизація» визначається річна сума амортизації основних виробничих фондів підприємства у відповідності до норм амортизаційних відрахувань.

У елементі «Заробітна плата» визначається заробітна плата промислово-виробничого персоналу з урахуванням премій із фонду заробітної плати.

У елементі «Інші витрати» враховуються витрати на відрядження, орендну плату, податки, стипендії працівникам підприємства, винагороди за рацпропозиції, оплата послуг підприємствам зв'язку, пошти та ін.

За калькуляційними статтями витрати групуються в такій послідовності:

1. Матеріальні витрати, в тому числі:

сировина на технологічні потреби;
основні матеріали на технологічні потреби;
паливо на технологічні потреби;
електроенергія на технологічні потреби;
теплова енергія на технологічні потреби;
відходи, що підлягають реалізації (вираховуються);
технологічні втрати;
втрати внаслідок браку;

2. Операційні витрати, в тому числі:

фонд заробітної плати робітників та змінних ІТП;
відрахування на соціальні заходи;
адміністративні витрати;
витрати на НДР;
витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури;
цехові витрати;
загальновиробничі витрати;
витрати на реалізацію продукції;
витрати на експлуатаційне обслуговування обладнання;
витрати на освоєння виробництва;
витрати на утримання та експлуатацію нематеріальних активів;
короткостроковий кредит;
відсотки за кредити;
інші фінансові витрати;

3. Амортизаційні відрахування.

За структурою витрати за калькуляційними статтями розподіляються на прості та комплексні.

До простих витрат відносять ті, які неможливо розподілити на складові частини (заробітна плата, сировина, матеріали, паливо, амортизація).

До комплексних відносять ті, які складаються із кількох однорідних елементів (витрати на експлуатацію та утримання обладнання, цехові та загально виробничі витрати).

За способом віднесення витрат на одиницю продукції вони розподіляються на прямі та опосередковані. Прямі витрати безпосередньо відносяться на певний вид продукції.

Опосередковані витрати неможливо віднести на певний вид продукції (витрати на допоміжні матеріали для утримання приміщень та обладнання, ремонт машин, фонд зарплати ІТП).

Витрати, які залежать від обсягів виробництва, розподіляють на умовно-постійні та пропорційні. Умовно-постійні витрати не змінюються при зміні обсягів виробництва, але суттєво змінюються на одиницю продукції (цехові та загальновиробничі витрати, витрати на освітлення, опалення та ремонт приміщень). Пропорційні витрати змінюються пропорційно змінам обсягів виробництва продукції ( сировина, матеріали, паливо).

Планування кошторису витрат

Кошторис витрат складається з метою визначення усіх планових витрат підприємства та встановлення взаємозв'язку цього розділу з іншими розділами плану. У загальному кошторисі враховуються усі витрати підрозділів підприємства, які виникають при виробленні продукції. У випадках, коли промислово-виробничий персонал не бере участі у виробництві або виконує роботи з капітального ремонту приміщень та споруд, об'єктів житлово-комунального господарства, з власного капітального будівництва, ці витрати враховуються у кошторисі.

У кошторисі враховуються також витрати, пов'язані з розробкою та освоєнням нової продукції, які відносять на витрати майбутніх періодів. У цих витратах не враховують вартість продукції власного виробництва, яка споживається підрозділами підприємства на промислово-виробничі потреби (внутрішньовиробничий оборот).

Винятком є підприємства текстильної, шкіряно-взуттєвої, хутрової, м'ясної, цукрової, олійножирової, борошняної, тютюнової галузей, де напівфабрикати передаються з цеху в цех не за собівартістю, а за розрахунковими цінами. На цих підприємствах у кошторисі враховують внутрішньозаводський оборот, тобто вартість напівфабрикатів і продукції власного виробництва, які потребують подальшого оброблення на підприємстві.

Для складання зведеного кошторису виконуються такі розрахунки:

розрахунок витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на потреби основного виробництва згідно норм витрат та цін;
розрахунок фонду заробітної плати робітників основного виробництва;
кошториси витрат допоміжних цехів;
кошториси витрат на підготовку та освоєння виробництва;
кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання;
кошториси цехових та загальновиробничих витрат;
кошториси транспортно-заготівельних цехів;
кошториси позавиробничих витрат.

Розрахунки здійснюються з урахуванням обсягів виробництва та технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних, енергетичних та трудових ресурсів. Ці норми використовуються як при складанні зведеного кошторису, так і при розрахунку планових калькуляцій.

Планові калькуляції

Після розрахунку зведеного кошторису складаються планові калькуляції з окремих видів продукції. Планування собівартості методом калькулювання ґрунтується на нормативних розрахунках прямих витрат на відповідний вид продукції і розподілу умовно-постійних витрат та амортизації між ними.

Приклад. Плановий обсяг вироблення електроенергії на електростанції ( ) – 19819 тис. кВт год, плановий обсяг теплової енергії для теплових потреб ( ) – 340 тис. Гкал, витрати палива на 1 кВт год ( ) – 180 г, витрати палива на 1 Гкал ( ) – 200 кг. Розрахувати коефіцієнти розподілу умовно-постійних витрат між електричною та тепловою енергією.