45.Поняття, джерела і кодифікація інституту міжнародно-правової відповідальності

Як уже зазначалось вище, міжнародна відповідальність завжди вважалась невід'ємним принципом міжнародного права, чимось само собою зрозумілим, і, можливо, саме в силу цього довгий час не здійснювалось спроб дати наукове визначення даному поняттю. Констатуємо, що до цього часу не вироблено загальновизнаної дефініції поняття відповідальності.Багато юристів-міжнародників пропонують свої визначення поняття відповідальності (Д. Анцилотті, Блюнчлі, Бустманте, Ш. Вішер, К. Іглтон, Д. Б. Левін, Ю. М. Колосов, Г. Лаутерпахт, Пелла, Ч.  Хайд,  А.  Фердросс  та  ін. ).Звичайно, найбільш універсальне і точне формулювання поняття міжнародно-правової відповідальності дано Комісією міжнародного права. Відповідальність держав, на думку комісії, охоплює «Усі види нових правовідносин, які можуть виникнути в рамках міжнародного права внаслідок міжнародно-протиправного діяння держави, незалежно від того, обмежуються ці відносини правовідносинами між державою, яка здійснила протиправне діяння, і державою, яка безпосередньо постраждала, або ж розповсюджуються також на інших суб'єктів міжнародного права, і незалежно від того, зосереджується вона на зобов'язанні держави правопорушника відновити права потерпілої держави та здійснити їй відшкодування або ж охоплює також право потерпілої держави чи інших суб'єктів міжнародного права застосувати до держави (правопорушника) будь-яку санкцію, яка припускається міжнародним правом» .Разом з тим, у навчальних цілях можна користуватися визначенням, яке дається в підручнику з міжнародного права за редакцією Г. І. Тункіна. В ньому під міжнародно-правовою відповідальністю розуміють юридичні наслідки, які настають для суб'єкта міжнародного права внаслідок порушення ним міжнародно-правового зобов'язання .Історія міжнародних відносин свідчить, що розвиток інституту відповідальності йде шляхом розробки та укладання міжнародних конвенцій про відповідальність у різних галузях міжнародного права. Окремі норми загального характеру, які регулюють питання відповідальності, закріплені в міжнародних договорах, а також підтверджені в резолюціях ООН та інших міжнародних організацій. Статті 39, 41 і 42 Статуту ООН встановлюють процедури реалізації відповідальності за здійснення міжнародних злочинів проти міжнародного миру і безпеки .З 1972 року діє Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами.Проголошується міжнародна відповідальність за порушення цілого ряду міжнародних договорів (міжнародна конвенція про запобігання злочинів апартеїду та покарання за нього 1973 p., Конвенція про попередження злочинів геноциду та покарання за нього 1948 p.). У 1974 році Генеральна Асамблея ООН дала визначення агресії, яке встановлює, що агресивна війна є злочином проти міжнародного миру, а агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Особливе місце в міжнародному праві посідають питання відповідальності фізичних осіб, які виступають від імені держави і здійснюють дії, що кваліфікуються як військові злочини і злочини проти людства.Практика показує, що інститут відповідальності застосовується досить часто, хоча до цього часу немає однакового його розуміння й тлумачення. Крім цього, з-поміж норм міжнародного права, які регулюють відповідальність держави, в даний час переважають норми звичаєвого походження, судові прецеденти, а також судові ухвали.  Тому вельми  актуально  постає завдання їх  кодифікації.Зауважимо, що спроби кодифікації норм і принципів публічно-правової відповідальності робилися ще в період діяльності Ліги Націй. Переважна більшість проектів конвенцій про відповідальність обмежувалася розглядом відповідальності за порушення прав іноземців. Проблема відповідальності розглядалась на Конференції з кодифікації, яка проходила з 13 березня по 12 квітня 1930 р. в Гаазі. Проте на ній не вдалося прийняти ніякої узгодженої ухвали . В цьому ж напрямку йшла розробка норм, що регулюють відповідальність держав, спеціальним доповідачем Комісії міжнародного права ООН Ф. В. Гарсіа-Амадором в 1956—1961 pp. Нова програма роботи Комісії міжнародного права, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН в 1963 p., орієнтувала Комісію па першочергове визначення норм, які регулюють міжнародну відповідальність держав . У 1969—1980 pp. Комісія, розглянувши вісім доповідей свого спеціального доповідача проф. Р. Аго, прийняла першу частину проекту «Походження міжнародної відповідальності» (35 статей). З 1981 по 1986 рік Комісія розглянула сім доповідей спеціального доповідача проф. В. Ріфагена, присвячених другій частіші проекту статей «Зміст, форми і обсяг міжнародної відповідальності» та третьої частини проекту статей «Здійснення міжнародної відповідальності та врегулювання спорів». У даний час сформульовані п'ять статей другої частини. Комісія продовжує свою роботу над проектом на базі двох доповідей свого нового доповідача — проф. Т. Аранджіо-Руїса .