- •1. Міжнародна система, міжнародні відносини і міжнародне право
- •3. Функції міжнародного публічного права
- •4. Міжнародне та внутрішньодержавне право
- •5 Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •6. Зовнішня політика і дипломатія, їх співвідношення з міжнародним правом
- •11. Норми міжнародного права
- •12. Розвиток міжнародного права
- •2. Функції основних принципів міжнародного права. Класифікація основних принципів міжнародного права.
- •3. Нормативно-правовий зміст основних принципів міжнародного права:
- •25. Суб’єктом міжнародного права
- •26. Поняття міжнародної правосуб'єктності
- •27. Держави – основні суб'єкти міжнародного публічного права.
- •28. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй, які борються за своє визволення.
- •29. Правосуб’єктність міжнародних (міжурядових, міждержавних) організацій
- •30. Основні категорії території за видами правового режиму.
- •31. Державна територія. Склад і юридична природа державної території
- •32. Державні кордони та. Їх правовий режим.
- •33. Міжнародно-правова регламентація становища населення.
- •4. Право притулку
- •39.Поняття міжнародного спору
- •45.Поняття, джерела і кодифікація інституту міжнародно-правової відповідальності
- •46.Суб'єкти міжнародної відповідальності
- •47.Підстави виникнення міжнародно-правової відповідальності
- •49.Поняття і юридична природа міжнародного договору
- •54.Юридична дійсність, дія і застосування міжнародних договорів
- •56.Припинення дії міжнародних договорів.
- •57.Поняття та джерела дипломатичного і консульського права
- •61.Поняття та загальна характеристика консульських установ
- •66.Захист жертв війни
- •73. Організація Об'єднаних Націй (оон)
- •74.Регіональні міжнародні організації
- •76.Поняття та класифікація міжнародних конференцій
- •77.Поняття і джерела міжнародного морського права
- •78.Класифікація морських просторів
- •80.Територіальне море
- •83.Відкрите море
- •85.Міжнародні морські протоки
- •86.Міжнародні канали
- •81.Континентальний шельф
- •87.Міжнародний район морського дна («Район»)
- •89.Правовий режим повітряного простору Україн
- •92.Правовий статус космонавтів і космічних об'єктів
- •93.Міжнародно-правове регулювання прикладних видів космічної діяльності
- •94.Поняття й суть міжнародного права навколишнього середовища, його місце в системі міжнародного публічного права
- •96.Поняття міжнародного кримінального права
- •98.Злочини міжнародного характеру: їх склад, форми і методи міжнародно-правового регулювання співробітництва держав у боротьбі з ними
85.Міжнародні морські протоки
Морські протоки — це природні шляхи, що з'єднують простори Світового океану. На нашій планеті, як відомо, є близько 300 проток, які в тій чи іншій мірі використовуються для морської та повітряної навігації.
Особливо важливе значення для міжнародного судноплавства мають такі протоки, як Ла-Манш,; Малаккська, Гібралтарська, Магелланова, Балтійські і Чорноморські протоки. Досить згадати широко відомі цифри про те, що через Ла-Манш щорічно проходить понад 40() тис. морських суден, а через Гібралтарську — понад 150 тис.
В доктрині міжнародного права було чимало спроб класифікувати міжнародні протоки. В одному випадку до них зараховували ті протоки, які зв'язують відкриті моря або врегульовані спеціальними угодами, в іншому — міжнародними вважали протоки з інтенсивним рухом суден, що засвідчувала їх важливість для міжнародного судноплавства .
Велике значення для характеристики міжнародних проток має ухвала Міжнародного суду ООН у справі про англо-албанський інцидент у протоці Корфу 1949 р. Суд ухвалив, що вирішальним критерієм для правової кваліфікації протоки, як міжнародної є її «географічне місцеположення, в силу якої вона з'єднує дві частини відкритого моря, і той факт, що вона послуговує для міжнародного судноплавства» .
Новим кроком уперед у визначенні правового режиму морських проток стала Конвенція 1982 р. У ній є спеціальний розділ «Протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства». Його аналіз дозволяє виділити чотири категорії міжнародних проток, для кожної з яких передбачено відповідний правовий режим .
1. Протоки, які використовуються для міжнародного судноплавства між однієї частиною відкритого моря або виключної економічної зони та другою частиною відкритого моря або виключної економічної зони (ст. 37). До цієї категорії відносяться всі найважливіші міжнародні протоки: Гібралтарська, Малаккська та їй, У них «усі судна і літальні апарати користуються правом транзитного проходу, якому не повинно робитися перешкод» (ст. 38).
2. Протоки, ширина яких перевищує подвійну ширину територіального моря, і, в межах яких у відкритому морі або виключній економічній зоні є такий же зручний, з точки зору навігаційних і гідрографічних умов шлях, як і в прилеглому територіальному морі. У відкритому морі і у виключній економічній зоні відповідно до ст. ст. 58 і 87 діє принцип свободи мореплавства та польотів. У територіальному морі застосовується відповідно правовий режим територіального моря.
3. Протоки, які використовуються для міжнародного судноплавства, в яких, згідно з Конвенцією, встановлюється режим мирного проходу. До цієї категорії відносяться такі міжнародні протоки, як Мессіна (між континентальною частиною Італії, та італійським островом Сіцілія), Тирана.
4. Протоки, прохід в які регулюється в цілому або частково спеціальними міжнародними угодами. До цієї категорії відносяться Магелланова протока, Чорноморські та Балтійські протоки..
У даний час режим чорноморських проток (Босфор, Мармурове море і Дарданелли) регулюється багатосторонньою Конвенцією, укладеною в Монтре у 1936 p., а також національним законодавством Туреччини. Згідно зі ст. 2 Конвенції, в мирний час «торговельні судна будуть користуватися правом повної свободи проходу та плавання в протоках, вдень і вночі, незалежно від прапора і вантажу, без будь-яких формальностей».
Щодо проходу через протоки військових кораблів, Конвенція надає перевагу причорноморським державам. Практично ці держави можуть проводити через протоки надводні військові кораблі всіх класів і підводні човни, надіславши турецькому урядові повідомлення про це не пізніше як за 8 діб.
Нечорноморські держави можуть проводити через протоки лише легкі надводні кораблі. Військові кораблі цих держав можуть перебувати в Чорному морі не більше ніж 21 добу. Попереднє повідомлення про прохід іноземних військових кораблів надсилається урядові Туреччини за 15 діб .
