80.Територіальне море

Територіальне море (або територіальні води) — це смуга морських прибережних вод шириною до 12 морських миль, що прилягає до сухопутної території держави або її внутрішніх вод, увіходить до складу території держави і знаходиться під її суверенітетом, який здійснюється з урахуванням і дотриманням загальновизнаних норм міжнародного права .

Наведене визначення поняття «територіальне море» і міжнародна практика свідчать про наявність вельми важливої та гострої проблеми: увіходження територіального моря до складу території прибережної держави з підкоренням її суверенітету, з одного боку, і широка зацікавленість багатьох інших держав і світового співтовариства в цілому у використанні морських районів прибережних морських, просторів — з іншого . У першу чергу мова йде про їх використання для цілей судноплавства. Як відомо, умови плавання у відкритому морі істотно відрізняються .під умов, які існують в територіальному морі. Тому розвиток судноплавства і призвів до встановлення обмеженої просторової сфери територіальних вод вздовж берегів держави. Прибережні держави, зрозуміло, не можуть і не бажають того, щоб іноземні судна, особливо військові кораблі, вільно, підступали близько до їх берегів. Як бачимо, багатовікова боротьба навколо питання про ліміт ширини територіального моря була обумовлена-досить серйозними факторами.

Аналіз практики морських держав показує, що переважна більшість з них (125) встановили ширину територіальних вод від З до 12 морських миль і тільки 20 країн претендували в тій чи іншій формі на смугу територіальних вод більшою шириною . Між тим, в Конвенції 1982 р. чітко зафіксована договірна норма про межі ширини територіального моря. Так, ст. З передбачає, що «кожна держава має право встановлювати ширину свого територіального моря у межах, які не перевищують дванадцяти морських миль...».

Правовий режим територіального моря. Загальновизнано, що певні частини моря уздовж узбережжя держави є продовженням території держави з її юрисдикцією над цим морським простором. Існування такої морської території пояснюється різними міркуваннями. Фахівці в галузі міжнародного морського права вважають, що підставами для виправдовування розширення суверенітету держави за межами її сухопутної території є: 1) безпека держави вимагає, щоб береги знаходились в її винятковому володінні і щоб їй була надана можливість захищати свої підступи з моря; 2) з метою сприяння своїм комерційним, податковим і політичним інтересам держава повинна мати можливість нагляду над усіма суднами, що заходять у його територіальні води; 3) виняткове право на експлуатацію ресурсів моря в межах територіальних вод держави необхідно для існування і благополуччя населення, що проживає на її території.

Як уже зазначалось, територіальне море є частиною території прибережної держави. Зовнішня межа територіального моря є державним морським кордоном прибережної держави. Так, у ст. З Закону України «Про державний кордон України» зафіксована норма, згідно з якою державний кордон. України на морі встановлюється по зовнішній межі її територіального моря. Отже, територіальне море перебуває під суверенітетом прибережної держави. Виходячи із цього, можна стверджувати, що юридичною підставою правового режиму територіального моря є передусім суверенітет прибережної держави.

Саме в силу суверенітету прибережна держава має в своєму територіальному морі виключні права на регламентацію режиму судноплавства, на освоєння природних ресурсів, на здійснення каботажних перевезень між будь-якими пунктами свого узбережжя, на прикордонний, митний, санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль; визначає умови морського вшанування; здійснює заходи, пов'язані із забезпеченням своєї безпеки і недоторканності морських кордонів.

Специфічним для територіального моря є те, що суверенітет над ним здійснюється з дотриманням положень Конвенції 1982 р. та інших норм міжнародного права, тобто із дотриманням передусім так званого права мирного проходу іноземних невійськових суден, здійснення якого не потребує дозволу прибережної держави: Це передбачає як Женевська конвенція 1958 р. про територіальне море і прилеглу зону, так і Конвенція 1982 р. Право мирного проходу згідно з Женевською конвенцією 1958 р. (статті 14—17) передбачає плавання через територіальне море з метою його перетинання без заходження у внутрішні води або з метою проходу у внутрішні води і порти чи виходу з них у відкрите море. Конвенція 1982 р. розширює зміст поняття мирного проходу. Прохід включає зупинку і стоянку на якорі у випадку, коли необхідні «з метою падання допомоги особам, суднам або літальним апаратам, які знаходяться в небезпеці або зазнають лиха».

Тут варто звернути увагу на такий момент. Зміст норм права мирного проходу спрямований на забезпечення такого проходу і такого перетинання територіального моря, який скорочує сам прохід як по відстані, так і за часом. У ст. 18 Конвенції говориться, що прохід повинен бути безперервним і швидким.

При цьому прохід повинен бути мирним. Прохід вважається мирним, якщо при цьому не порушується мир, а також правопорядок або безпека прибережної держави, Конвенція 1982 р. на відміну від Конвенції 1958 р. деталізує поняття мирного характеру проходу, висуваючи ряд вимог, які повинні виконуватися судном,, що здійснює мирний прохід (п. 2 ст. 19) . Невиконання бодай однієї з. цих вимог означатиме порушення мирного характеру проходу.

Згідно з ст. 22 Конвенції 1982 p., прибережна держава може вимагати від іноземних суден користуватися морськими коридорами і схемами поділу руху, які встановлюються з урахуванням рекомендацій компетентної міжнародної організації.

На відміну від Конвенції 1958 р. Конвенція 1982 р. (ст. 23) містить вимогу про те, щоб судна з ядерними двигунами при здійсненні права мирного проходу мали на борту документи і додержували особливі запобіжні заходи, встановлені міжнародними угодами. Таким суднам, а також танкерам і суднам, які Перевозять ядерні та інші небезпечні або. отруйні за своєю природою речовини або матеріали, прибережна держава може запропонувати прямувати морськими коридорами . Як бачимо, Конвенція 1982 р. містить положення, які роблять навігаційний режим у територіальному морі більш жорстким. Разом із тим, вони в значній мірі враховують інтереси судноплавства, висуваючи з ряду питань таку важливу умову, як відповідність заходів, які вживаються прибережними державами, вимогам компетентних міжнародних організацій.Мирний прохід через територіальне морс України іноземних невійськових суден та військових кораблів регламентується Законом про державний кордон України3. Так, ст. 13 цього Закону з Відомості Верховної Ради України. —1992,—№ 2.—С. 22. встановила, що іноземні невійськові судна та військові кораблі користуються правом мирного проходу через територіальне море України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Іноземні невійськові судна повинні прямувати звичайним навігаційним або курсом, рекомендованим компетентними органами України, а також морським коридором або відповідно до схем поділу руху. Військові ж кораблі і підводні транспортні засоби іноземних держав здійснюють мирний прохід в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому підводні човни, інші підводні транспортні засоби повинні йти на поверхні і під своїм прапором.Правовий статус іноземних суден у територіальному морі. Він визначається як нормами міжнародного морського права (Женевською конвенцією 1958 р. про територіальне море та Конвенцією ООН з морського права 1982 р.), так і національним законодавством прибережних держав. Відповідно до ст. 1,7 Женевської конвенції 1958 p., іноземні судна, здійснюючи право мирного проходу, повинні додержувати законів і правил прибережної держави. Особливо це стосується невійськових суден. Прибережна держава може вживати у своїх територіальних водах відповідних заходів щодо суден, прохід яких відбувається з порушенням встановленого режиму судноплавства і не є мирним. У разі недодержання законодавства компетентні органи прибережної держави вправі. зажадати від судна (корабля) негайно залишити її територіальне море. Кримінальне юрисдикція стосовно злочину, здійсненого на борту судна під час мирного проходу через територіальне море, відповідно до ст. 19 Женевської конвенції 1958 р. здійснюється у випадках, якщо: 1) наслідки злочину поширюються на прибережну державу; 2) злочин порушує спокій у країні або добрий порядок у територіальному морі; 3) капітан судна, дипломатичний агент або консул країни, під прапором якої плаває це судно, звертаються до місцевих властей з проханням про надання Допомоги; 4) заходи, що вживаються, необхідні для припинення незаконної торгівлі наркотиками або психотропними речовинами. Разом із тим, це не зачіпає права прибережної держави приймати будь-які заходи для арешту або розслідування на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море після виходу з внутрішніх вод. Для цього досить того, щоб Місцеві власті сповістили дипломатичного агента або консульську посадову особу держави прапора, до прийняття заходів та сприяти встановленню контакту між цими особами та екіпажем судна. Водночас власті повинні , враховувати інтереси судноплавства, вирішуючи питання про арешт.

Якщо злочин здійснено на борту судна до входу в територіальне море, а судно проходить без заходження у внутрішні води, прибережна держава не може здійснити втручання. Проте, Конвенція 1982 р. передбачає умови втручання у. виняткових випадках, пов'язаних із заподіянням шкоди морському середовищу .

Щодо цивільної юрисдикції прибережної держави ст. 28 Конвенції 1982 р. передбачає, що не можна зупиняти іноземне судно, .яке не проходить через територіальне море, або змінювати його курс для здійснення цивільної юрисдикції стосовно особи, яка перебуває на борту судна. Прибережна держава може застосувати щодо такого судна заходів стягнення чи вдаватись до арешту в будь-якій цивільній справі, якщо зобов'язання або відповідальність було взято або викликано щодо себе самим судном під час або його проходження через води прибережної держави. Обмеження в застосуванні заходів, передбачених цією статтею, не відносяться до випадків, коли іноземне судно знаходиться на стоянці у територіальному морі або проходить через територіальне море після виходу з внутрішніх вод. Проте, арешт будь-яких суден, що належить державі без її згоди, є неправомірним у відповідності з принципом суверенної рівності держав і з принципом імунітету державної власності, що випливає з першого.

Уперше в міжнародному морському праві Конвенція 1982 р. (ст. 31) встановила міжнародну відповідальність держави прапора за міжнародним договором за будь-яку шкоду, заподіяну прибережній державі внаслідок недотримання військовим кораблем або іншим державним судном, який експлуатується в по-комерційних цілях, законів і правил прибережної держави стосовно проходу через територіальне море, або норм міжнародного права.