81.Континентальний шельф

Поняття «континентального шельфу. З міжнародно-правової точки зору під континентальним шельфом треба розуміти морське дно, включаючи його надра, що сягає від зовнішнього кордону територіального моря прибережної держави до встановлених міжнародним правом меж.

Конвенція ООН з морського права 1982 р. в п. 1 ст. 76 дає таке визначення цього поняття: «Континентальний шельф прибережної держави охоплює морське дно і надра підводних районів, які сягають за межі її територіального моря на всьому просторі природного продовження її сухопутної території до зовнішнього кордону підводного краю материка або на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких йде відлік ширини територіального моря, коли зовнішній кордон підводного краю материка не сягає на таку відстань».

Зауважимо, що визначення належності, режиму і меж порівняно мілководних районів дна Світового океану, які примикають до берега, перетворилось у другій половині XX ст. у важливу політичну і правову проблему в зв'язку з появою практичної можливості розвідки і розробки природних багатств континентального шельфу (зокрема, є припущення, що на ньому зосереджено понад 1/3 світових-запасів нафти). Конвенція 1982 p., як відомо, передбачає створення на основі справедливого географічного представництва Комісії з питань визначення меж континентального шельфу. Межі, встановлені прибережною державою на основі рекомендацій Комісії, є остаточними і обов'язковими для всіх.

Міжнародно-правовий режим континентального шельфу. Першим документом, який регулює питання використання континентального шельфу, стала Женевська конвенція про континентальний шельф 1958 р. Положення Конвенції 1982 р. сформульовані таким чином, що уточнюють і розвивають відповідні статті згаданої Женевської конвенції у напрямку розширення прав прибережної держави. Так, ст. ст. 77—82, 85 Конвенції 1982 р. закріплюють суверенні Права прибережної держави над континентальним шельфом щодо розвідки і розробки його природних багатств. Ці права є виключними, адже жодна з держав не може робити нього без згоди прибережної держави. Разом із тим, як зазначаюся в її. 2 ст. 78, здійснення прав прибережної держави стосовно континентального шельфу не повинно створювати невиправданих перешкод для судноплавства, рибальства та інших прав і свобод інших держав. Ряд положень Конвенції 1982 p., і, зокрема, п. 1 ст. 79, передбачає, що усі держави мають право прокладати підводні кабелі і трубопроводи на континентальному шельфі.

Важливий елемент правового режиму шельфу — правовий режим штучних островів, установок і споруд на континентальному шельфі — регулюється положеннями ст. 60, ст. 81, ст. 82. їх зміст зводиться до того, що прибережна держава має виняткове право дозволяти або регулювати на свій розсуд проведення на шельфі бурильних робіт або створення штучних споруд з будь-якою метою.

Юридичний статус суден, що плавають у зоні над континентальним шельфом, нічим на відрізняється від правового положення їх у відкритому морі. Проте обладнання, яке використовується для розробки шельфу, знаходиться під юрисдикцією прибережної держави. Навколо споруд та установок, побудованих для експлуатації шельфу, можуть створюватися зони безпеки, які не мають бути ширші ніж 500 м,