- •1. Міжнародна система, міжнародні відносини і міжнародне право
- •3. Функції міжнародного публічного права
- •4. Міжнародне та внутрішньодержавне право
- •5 Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •6. Зовнішня політика і дипломатія, їх співвідношення з міжнародним правом
- •11. Норми міжнародного права
- •12. Розвиток міжнародного права
- •2. Функції основних принципів міжнародного права. Класифікація основних принципів міжнародного права.
- •3. Нормативно-правовий зміст основних принципів міжнародного права:
- •25. Суб’єктом міжнародного права
- •26. Поняття міжнародної правосуб'єктності
- •27. Держави – основні суб'єкти міжнародного публічного права.
- •28. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй, які борються за своє визволення.
- •29. Правосуб’єктність міжнародних (міжурядових, міждержавних) організацій
- •30. Основні категорії території за видами правового режиму.
- •31. Державна територія. Склад і юридична природа державної території
- •32. Державні кордони та. Їх правовий режим.
- •33. Міжнародно-правова регламентація становища населення.
- •4. Право притулку
- •39.Поняття міжнародного спору
- •45.Поняття, джерела і кодифікація інституту міжнародно-правової відповідальності
- •46.Суб'єкти міжнародної відповідальності
- •47.Підстави виникнення міжнародно-правової відповідальності
- •49.Поняття і юридична природа міжнародного договору
- •54.Юридична дійсність, дія і застосування міжнародних договорів
- •56.Припинення дії міжнародних договорів.
- •57.Поняття та джерела дипломатичного і консульського права
- •61.Поняття та загальна характеристика консульських установ
- •66.Захист жертв війни
- •73. Організація Об'єднаних Націй (оон)
- •74.Регіональні міжнародні організації
- •76.Поняття та класифікація міжнародних конференцій
- •77.Поняття і джерела міжнародного морського права
- •78.Класифікація морських просторів
- •80.Територіальне море
- •83.Відкрите море
- •85.Міжнародні морські протоки
- •86.Міжнародні канали
- •81.Континентальний шельф
- •87.Міжнародний район морського дна («Район»)
- •89.Правовий режим повітряного простору Україн
- •92.Правовий статус космонавтів і космічних об'єктів
- •93.Міжнародно-правове регулювання прикладних видів космічної діяльності
- •94.Поняття й суть міжнародного права навколишнього середовища, його місце в системі міжнародного публічного права
- •96.Поняття міжнародного кримінального права
- •98.Злочини міжнародного характеру: їх склад, форми і методи міжнародно-правового регулювання співробітництва держав у боротьбі з ними
73. Організація Об'єднаних Націй (оон)
Питання про необхідність створення міжнародної організації для забезпечення загального миру ставилось уже починаючи з XV—XVIII ст. в численних проектах і трактатах про «вічний мир» філософів, мислителів, політичних, та державних діячів, зокрема в проектах І. Подебрада, Є. Крюсе, Генріха IV, Яна Амоса Йєменського, Сен-П'єра, Пенна та Інших. Однак, па відміну від попередніх віків, у наш час ідея «вічного» миру пов'язується не з проектами єдиної світової монархії, а із захистом незалежності та суверенітету окремих національних держав.
Першою постійною організацією, основними цілями якої проголошувалось підтримання миру і безпеки, була Ліга Націй, створена в 1919 р. З початком другої світової війни, восени 1939 p., вона фактично припинила свою діяльність, але формально була розпу¬щена тільки в 1946 р.
4.1. Історія створення Організації Об'єднаних Націй (ООН) (United Nations Organization — UNO, UN)Ініціаторами створення нової міжнародної організації миру І безпеки виступили провідні держави антигітлерівської коаліції — Великобританія, СРСР та США. В Атлантичній хартії, підписаній президентом США Ф. Д. Рузвельтом і прем'єр-міністром Великобританії У. Черчілем 14 серпня 1941 p., Декларації уряду СРСР на міжсоюзницькій конференції у вересні 1941 р. в Лондоні вказувалось на необхідність визначити шляхи та засоби післявоєнного устрою світу. Сама ідея створення нової міжнародної організації вперше була висунута в Декларації уряду Радянського Союзу і уряду Польської Республіки про дружбу і взаємодопомогу від 4 грудня 1941 р. У ній, зокрема, підкреслювалось, що забезпечення міцного і справедливого миру «може бути досягнуто тільки новою організацією міжнародних відносин, побудованою на об'єднанні демократичних країн у міцний союз. При утворенні такої організації вирішальним моментом повинна бути повага до міжнародного права, підтримана колективною збройною силою всіх Союзних Держав» .
Першим практичним кроком на шляху створення всесвітньої організації безпеки стала прийнята ЗО жовтня 1943 р. на конференції в Москві Декларація чотирьох держав — СРСР, США, Великобританії та Китаю з питань загальної безпеки. В ній відзначалась «необхідність заснування в можливо короткий строк всесвітньої міжнародної організації для підтримання міжнародного миру і безпеки» . На цій конференції була утворена комісія в складі представників СРСР, США і Великобританії для попередньої розробки питань, пов'язаних із заснуванням Загальної міжнародної організації. Ухвали Московської конференції були підтверджені на Тегеранській конференції у листопаді-грудні 1943 р.
За пропозицією уряду США. в серпні-жовтні 1944 р. у Думбартон-Оксі, на околиці Вашингтону, відбулась конференція чотирьох держав — СРСР, США, Англії, а також Китаю (з другій стадії переговорів), — де було визначено основні риси майбутньої міжнародної організації, заснованої на демократичних принципах міжнародного права, розроблено рекомендації з широкого кола питань щодо її структури та діяльності. Однак на конференції не було розв'язане питання про процедуру голосування в Раді Безпеки. Воно розв'язалося в ході Ялтинської конференції (лютий 1945 р.) на основі запропонованого Ф. Д. Рузвельтом принципу єдності дій великих держав при розгляді всіх питань у Раді Безпеки. В Ялті також було ухвалено про скликання 25 квітня 1945 р. конференції Об'єднаних Націй для остаточного вироблення Статуту ООН.
Разом з делегаціями інших країн активну участь в роботі конференції в Сан-Франціско взяла Українська РСР. Делегація України переконливо обґрунтувала пропозицію відносно назви «Об'єднані Нації», взяла активну участь у формуванні преамбули Статуту, внесла ряд пропозицій, у тому числі про включення до Статуту положення про право на працю.
26 червня 1945 р. учасники конференції в Сан-Франціско підписали Статут ООН, а 24 жовтня того ж року, після ратифікації його п'ятьма великими державами та більшістю інших держав, Статут ООН набрав чинності. Цей день - 24 жовтня 1945 р. — за ухвалою Генеральної Асамблеї, прийнятою в 1947 p., проголошений «Днем Об'єднаних Націй».
Первісними членами ООН є 51 держава, в тому числі 50 учасників Сан-Франціської конференції 1945 p., які підписали і ратифікували її Статут. Серед первинних членів ООП є й Україна. Польща, яка не була представлена на конференції, одержала також право підписати Статут на правах первинного члена ООН. Станом на 1 травня 1995 р. до складу ООН входять 185 держав. 185-м членом ООН став Палау — держава-архіпелаг, що складається із 200 островів і яка, одержала незалежність 1 жовтня 1994 р.
Наприкінці 1995 р. світова спільнота відзначатиме 50-ту річницю з дня заснування ООН. Згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 46/472 (квітень 1992 р.) було створено Підготовчий комітет на чолі з представником Австралії при ООН Річардом Батлером, до якого увійшли представники усіх країн-членів Організації. Завдання комітету — підготовка та координація планів з відзначення ювілею, а також розгляд пропозицій щодо підвищення ефективності Організації. Головний лозунг ювілею: «Ми, народи Об'єднаних Націй... об'єдналися для покращення світу».
Провідним напрямом програми святкування є науково-теоретична діяльність, що охоплює наукові конференції, засідання, симпозіуми, випуск літератури з актуальних проблем діяльності ООН. Готуються святковий випуск Статуту ООН, монет, поштових марок, календарів. В Україні розпорядженням Президента України створено Національний оргкомітет па чолі з Міністром закордонних справ.
4.2. Цілі й принципи ООН
Основні цілі та принципи ООН викладено в преамбулі та першому розділі Статуту, Зокрема, в ст. 1 Статуту визначено, що основними цілями ООН є: підтримання, миру і безпеки з допомогою колективних заходів до відвернення й усунення загрози мирові і придушення актів агресії або інших порушень миру; розвиток дружніх відносин між націями; здійснення міжнародного співробітництва в розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру; бути центром для погодження дій націй у досягненні цих цілей.
Ст. 2 Статуту визначає принципи, відповідно до яких повинна діяти ООН та її члени для здійснення поставлених перед Організацією цілей та завдань. Такими принципами є: 1) суверенна рівність членів у ООН; 2) сумлінне виконання взятих на себе за Статутом зобов'язань; 3) вирішення міжнародних спорів мирними засобами; 4) утримування в міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування; 5) надання всебічної допомоги ООН кожним її членом в усіх діях, які відповідають Статуту ООН, і утримання від падання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об'єднаних Націй вживає заходів превентивного або примусового характеру; 6) забезпечення Організацією такого становища, щоб держави, які не є її членами, діяли відповідно з принципами Статуту ООН.
Міжнародні організації поділяються на:
1. Універсальні (всесвітні) ММУО (ООН, Ліга Націй).
2. Спеціалізовані установи ООН. До них належать: Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний союз електрозв´язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Організація Об´єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров´я (ВООЗ), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін.
3. Регіональні ММУО, серед яких:
Регіональні економічні ММУО: Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС, 1947 p.), Європейське об´єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейське економічне співтовариство ("Спільний ринок"), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) та ін.;
Регіональні військово-політичні ММУО: Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Союз Таїланду, Філіппін і Пакистану (СЕАТО) та ін.;
Регіональні економічно-політичні ММУО: Організація американських держав (ОАД), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація центральноамериканських держав (ОЦАД), Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР).
За характером повноважень:
міждержавні організації, основне завдання яких полягає у забезпеченні співробітництва держав-членів;
організації наднаціонального характеру, органи яких одержують від держав-членів деякі суверенні повноваження. Зокрема, з визначених питань вони можуть приймати рішення, що прямо зобов´язують фізичних і юридичних осіб держав-членів (Європейський Союз, деякі спеціалізовані установи ООН (MCE, МОЦА), рішення яких, по суті, є обов´язковими для держав-членів. В іншому випадку втрачається сенс діяльності цих організацій.
