30. Принципи добросовісної конкуренції

З огляду на засоби, які застосовують суперники в конкурентній боротьбі конкуренцію можна умовно поділити на добросовісну й недобросовісну.

Основними методами добросовісної конкуренції є:

зниження цін ("війна цін");

підвищення якості продукції;

розвиток до- й після продажного обслуговування;

створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо.

Законом України «Про захист від недобpосовiсної конкуpенцiї» визначено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у пiдприємницькiй діяльності, а саме:

1) непpавомipне використання ділової репутації суб’єкта господарювання (пiдпpиємця):

• неправомірне використання чужих позначень, рекламних матерiалiв, упаковки;

• неправомірне використання товару іншого виробника;

• копіювання зовнішнього вигляду виробу;

• порівняльна реклама;

2) ствоpення пеpешкод суб’єктам господарювання (пiдпpиємцям) у пpоцесi конкуpенцiї та досягнення непpавомipних переваг у конкуренції:

• дискредитація суб’єкта господарювання (підприємця);

• купiвля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг iз примусовим асортиментом;

• схиляння до бойкоту суб’єкта господарювання (підприємця);

• схиляння постачальника до дискримiнацiї покупця (замовника);

• схиляння суб’єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

• підкуп працівника постачальника;

• підкуп працівника покупця (замовника);

• досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

3) непpавомipне збирання, розголошення та використання комеpцiйної таємниці:

• неправомірне збирання комерційної таємниці;

• розголошення комерційної таємниці;

• схиляння до розголошення комерційної таємниці;

• неправомірне використання комерційної таємниці.

Вагому роль у регулюванні конкуренції у всьому світі відіграють галузеві асоціації, об’єднання та спілки. Саме діяльність таких органів сприяє тому, що конкуренція переводиться із сфери суперництва та змагання у сферу співробітництва та партнерства.

Отже, основними завданнями корпоративної соціальної відповідальності при формуванні взаємин із конкурентами є:

• дотримання конкурентного законодавства;

• запобігання таємним угодам на ринках;

• використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки

привабливості та конкурентоспроможності товару;

• вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

31. Відповідальність компаній щодо партнерів по бізнесу

Працюючи в тісному співробітництві з бізнес-партнерами, компанії можуть зменшувати складність і вартість продукції та підвищувати її якість. Вибір постачальників не завжди відбувається виключно через конкурсні тендерні процедури. Взаємини з партнерами з бізнес-об’єднань, спільних та торговельних підприємств, які зайняті збутом товарів компанії за франшизною угодою, не менш важливі. Врешті-решт, результатом установлення партнерських відносин можуть стати справедливі ціни, очікування й умови, а також якість і надійність постачання. Втім, запроваджуючи практики соціальної й екологічної відповідальності, всі підприємства повинні дотримуватися відповідних правил ЄС та національних законів про захист економічної конкуренції.

Великі компанії є водночас бізнес-партнерами для менших підприємств, які виступають у ролі їхніх клієнтів, постачальників, субпідрядників або конкурентів. Компанії мають усвідомлювати, що на показники їх соціальної відповідальності можуть впливати дії всіх партнерів, які увійшли в постачальницькі та збутові ланцюги компанії. Ефект від заходів корпоративної соціальної відповідальності не обмежується межами самої компанії, він також поширюється й на її економічних партнерів. Це особливо характерно для великих компаній, які частину своєї діяльності – виготовлення продукції чи надання послуг – віддають зовнішнім підрядним організаціям і в такий спосіб можуть набувати додаткової відповідальності щодо цих постачальників та їх персоналу, розуміючи, що іноді економічний добробут таких постачальників здебільшого або повністю залежить від однієї великої компанії.

Деякі великі компанії демонструють корпоративну соціальну відповідальність бізнесу, підтримуючи підприємницькі ініціативи в регіоні, де вони здійснюють діяльність. Прикладами таких практик є: програми наставництва, впроваджені великими компаніями для новостворених малих підприємств і місцевого малого та середнього бізнесу, або допомога невеликим фірмам з питань соціального звітування та інформування про заходи у сфері соціальної відповідальності бізнесу.

Венчурні операції (Corporate venturing) – це ще одна можливість для великих компаній сприяти розвитку нових інноваційних підприємств. Венчурні операції означають, що велике підприємство купує неконтрольний пакет акцій новоствореного підприємства, що подає надії, і підтримує його розвиток. Це дає різноманітні переваги обом партнерам, зокрема краще практичне розуміння інноваційного розвитку для великої компанії та простіший доступ до фінансових ресурсів і ринку для невеликої компанії.

Від соціально відповідальних компаній очікують, серед іншого, що вони надаватимуть ті продукти і послуги, яких споживачі потребують і хочуть в ефективний, етичний та екологічно свідомий спосіб. Очікується, що більш прибутковими є компанії, котрі будують міцні взаємовідносини з клієнтами, зосереджуючи увагу всієї своєї організації на прагненні зрозуміти, чого потребують і хочуть клієнти, та надаючи їм найвищу якість, безпечність, надійність і сервіс. Застосування принципу «продукція доступна кожному» (вироблення продуктів і послуг, придатних для якомога більшої кількості людей, зокрема й споживачів з особливими потребами) – це важливий приклад корпоративної соціальної відповідальності.