11. Моделі аналізу заінтересованих сторін.

Теорія зацікавлених сторін пов’язана з виходом роботи Р. Фрімена «Стратегічний менеджмент: концепція зацікавлених сторін». Уже через десять років після виходу в світ монографії кількість статей на цю тему переверщила сотню, а кількість книг – щонайменше десяток. У подальшому інтерес до теми збільшувався, що можна побачити у зростанні кількості та якості публікацій. На основі цієї теорії були розроблені моделі для її

практичного використання, а саме модель Мітчелла, сітьова модель Т. Роулі, система показників відповідальності ASC, балансова модель ресурсних відношень та інші.

Модель Мітчела орієнтована на створення практичного інструментарію, який допоможе раціоналізувати роботу із зацікавленими сторонами. Модель грунтується на твердженні, що керівники будуть турбуватись про інтереси

зацікавлених сторін тільки в тому випадку, якщо це приведе до покращення результатів фірми [1]. Ця

Согласно сетевой модели, плотность сети (характеристика всей сети) оказывает влияние на возможность манипулирования заинтересованными сторонами. Чем ниже плотность, тем сильнее ограничены потоки ресурсов (в том числе информационных) и тем большее влияние имеет элемент, способный их контролировать, и наоборот. Эта способность оказывается величиной, напрямую зависящей от центральности (характеристика положения в сети относительно других). Чем сильнее заинтересованная сторона связана с другими и чем большие у нее возможности для посредничества, тем выше вероятность, что потоки ре­сурсов будут проходить через нее, а она будет получать большую компенса­цию за транзит и иметь доступ к большему объему информации.

Система показників відповідальності (ASC- Accountability Scorecard) призначена для пошуку своєрідного “балансу інтересів” між самим підприємством і різними зацікавленими сторонами, вивчення взаємозв'язків і взаємовідносин між різними зацікавленими сторонами. Ці взаємовідносини називаються “зв'язком контрактів”.

Согласно балансовой модели ресурсных отношений, заинтересованные стороны образуют сеть, вступая в ресурсный обмен. Связи между элементами сети означают наличие ресурсного обмена. Со­держание обмена двух сторон безотноси­тельно к характеристикам самого ресурса может быть трех типов: асиммет­ричным в пользу целевого элемента, эквивалентным и асимметричным в ущерб целевому элементу.

11. Основні міжнародні ініціативи як чинник формування і розвитку ксв.

Міжнародні ініціативи:

- Звіт Міжнародної комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку (1987 р.)

- Конференція ООН (1992 р., Ріо-де-Жанейро)

- Принципи корпоративного управління (1999, ОЕСР)

- Глобальний договір (1999)

- ISO 26000.

До найавторитетніших та найпоширеніших у світі стандартів соціально відповідального бізнесу належать такі.

1. Стандарт SA8000, або «Соціальна відповідальність 8000» (Social. A.. A.. Accauntability International)

Свого часу цей стандарт став першим кроком у напрямі виміру соціальної відповідальності бізнесу. Його розроблено в 1996 році як стандарт сертифікації компаній у сфері дотримання прав працівників, прав людини, побудови добропорядної та надійної системи управління «людським капіталом».

Стандарт SA8000 містить показники, що підлягають перевірці, та необхідні для її здійснення процедури сертифікації. Аудитор, який працює в системі SA8000, зазвичай контактує з громадськими організаціями, профспілками та іншими представниками місцевої громади: адже верифікація соціальної відповідальності не може базуватися лише на вивченні документів фірми та на розмовах з її менеджерами.

Компанія, що добровільно проходить таку перевірку й отримує сертифікат, має у всьому світі підтверджену характеристику фірми, яка на всіх етапах створення вартості продукції чи послуг враховує права працівників.

2. Стандарт серії AA1000 (AccountAbility 1000)

Розробником цього стандарту є Інститут соціальної та етичної звітності (Лондон, 1999 р.). АА1000 дає основу для комплексної верифікації всієї соціальної звітності компанії. Він визначає вимоги щодо розкриття інформації про соціальну ефективність компанії на всіх ділянках її діяльності, а також встановлює тверді вимоги щодо звітності та вимірів, проведених усередині компанії.

Важливо, що цей стандарт дає можливість врахувати в системі управління соціальними аспектами діяльності компанії запити й очікування всіх ключових груп інтересантів: це підвищує його практичну та прогностичну цінність.

Згідно з вимогами стандарту АА1000 основними етапами процесу соціальної звітності є:

1) планування (ідентифікація всіх груп інтересантів, визначення чи уточнення корпоративно-етичних цінностей компанії);

2) звітність (виявлення найактуальніших питань, визначення індикаторів оцінки, збір та аналіз інформації);

3) підготовка звіту;

4) здійснення аудиту зовнішньою організацією.

Стандарти АА1000 є сумісними з низкою інших стандартів; найчастіше його використовують разом із стандартами SA8000 та GRI. Принципова відмінність стандартів серії АА1000 від стандартів серії SA та ISO полягає в тому, що найважливішим елементом соціально-етичної звітності вважається саме взаємодія (діалог) з інтересантами.

3. GRI – Рекомендації з урахування показників сталого розвитку Глобальної ініціативи у звітності «Глобальну ініціативу звітності» (Global Reporting Initiative) започаткувала в 1997 році Коаліція за екологічно відповідальний бізнес. Першу версію Рекомендацій GRI, що містила набір критеріїв звітності з економічної, екологічної та соціальної результативності компаній, випробували на практиці 20 великих компаній; нині ж GRI використовують понад 2 000 великих комерційних компаній світу. В 2006 році з’явилася нова, третя версія Рекомендацій (G3). Вона містить структуру звіту, а також набір показників та елементів, що демонструють підходи менеджменту. Версія G3 фокусується на результативності, вона дозволяє показати динаміку змін у стратегії й управлінні компанією.

Так само, як і стандарт АА1000, рекомендації GRI передбачають підготовку звіту на основі діалогу з усіма інтересантами. Однак, на відміну від стандарту АА1000, рекомендації GRI містять набір чітких конкретних тем та індикаторів.

Переваги рекомендацій GRI перед іншими стандартами полягають у тому, що їх можна використовувати поетапно. Це означає, що організація, яка щойно розпочала свою корпоративну соціальну відповідальність, може спочатку користуватися лише базовими, загальними принципами документа, а вже пізніше – переходити до оцінки своєї діяльності за більш детальними, поглибленими критеріями.

Рекомендації GRI мають одну цікаву особливість для українського бізнесу: коли компанія складає свій соціальний звіт за вимогами й критеріями GRI, у багатьох керівників буквально «відкриваються очі» на ті переваги й потенціал, про які вони раніше навіть не здогадувалися.

4. Серія стандартів ISO 9000

Цю серію вперше випустила Міжнародна організація стандартизації (ISO) у 80-х роках ХХ століття. У них сформульовано вимоги до підприємства, що виходить на ринок. ISO виходила з того, що 100-відсотковий контроль продукції та послуг підприємства здійснити неможливо; однак можна сформулювати певні вимоги до менеджменту підприємства, щоб бути впевненим, що воно здатне упродовж довшого часу стабільно надавати продукцію із заданою якістю. Запровадження стандартів ISO 9000 є добровільним для кожного підприємства.

Стандарти ISO серії 9000 підкреслюють, що якість спрямовано на задоволення вимог усіх заінтересованих сторін: споживачів, власників, працівників та суспільства – власне кажучи, усіх інтересантів. Ось чому серія стандартів ISO 9000 займає важливе місце в соціально відповідальній звітності.

5. Міжнародний стандарт OHSAS 18000

Цей стандарт орієнтовано на створення системи управління охороною праці та технікою безпеки як складової частини менеджменту будь-якої компанії.

Процес запровадження системи охорони здоров’я і безпеки на виробництві складається з оцінки ризиків та управління ними. Він сприяє зниженню людських втрат (включно із втратою працездатності) і, як наслідок, зменшує фінансові втрати. Сертифікація за стандартами серії OHSAS 18000 знижує можливі судові витрати, прямі та побічні збитки.

Вимоги міжнародних стандартів OHSAS 18000 повністю сумісні з вимогами стандартів ISO 9000 та ISO 14000. Їх виконання підвищує конкурентоспроможність компаній, особливо зараз, коли Україна перебуває на порозі вступу до СОТ.

6. Стандарти серії ISO 26000

Це нові стандарти, що лише запроваджуються; вони покликані стимулювати соціально відповідальну діяльність бізнесу в локальному вимірі – на користь саме малих громад. Очікується, що стандарти серії ISO 26000 зрушать соціальну відповідальність бізнесу (СВБ) у третіх країнах, а також у тих, що «набирають обертів», як і наша Україна.

7. Акт Сарбейнса – Окслі

У 2000 році президент США підписав цей Акт спеціально для відкритих компаній, акції яких котируються у Сполучених Штатах. Акт зобов’язує ці компанії дотримуватися стандартів корпоративної звітності, що містять також і нефінансові аспекти управління ризиками. Метою Акта було реформування звітності компаній з урахуванням захисту акціонерів після низки голосних скандалів у США. Що актуально – невиконання вимог цього стандарту тягне за собою кримінальну відповідальність.

8. Угоди Міжнародної організації праці (МОП).

Стандарти МОП описують базові принципи у сфері трудових відносин (наприклад, свобода зібрань, незалежність профспілок, право на колективне відстоювання, а також низка додаткових угод про безпеку праці, зайнятість інвалідів, роботу вдома і т. д.).

Основна перевага використання ключових стандартів МОП полягає в тому, що за правильної організації їх використання дозволяє уникнути багатьох конфліктів та проблем у сфері права, безпеки працівників та охорони праці.

9. Глобальний договір

Ідею Глобального договору запропонував Генеральний секретар ООН Кофі Аннан на Всесвітньому економічному форумі 1999 року. Дію Глобального договору спрямовано на залучення корпорацій до розв’язання глобальних проблем цивілізації. Ця ініціатива об’єднує компанії, установи ООН, уряди та громадські організації в добровільному дотриманні 10 універсальних принципів у сфері прав людини, стандартів праці, захисту довкілля та в боротьбі з корупцією.

Головною стороною Глобального договору визначено саме бізнес, який має суттєво посилити свою соціальну спрямованість. Участь у Глобальному договорі та дотримання його принципів дозволяє продемонструвати лідерські якості шляхом формування соціально відповідальних корпорацій, сприяння перетворенню глобальної економіки в більш стійку і всеохопну, пошуку та реалізації практичних шляхів розв’язання сучасних проблем глобалізації, спрямованих на забезпечення сталого розвитку з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, поліпшення якості управління компаніями, підвищення морального духу працівників, а також продуктивності та рівня праці.

Глобальний договір не передбачає якогось «нагляду» чи суворої оцінки діяльності компаній. Він базується виключно на добровільних ініціативах бізнесу щодо підтримки принципів сталого розвитку, прозорої діяльності, публічної звітності, втілення принципів Глобальний договір – це універсальний документ: він діє в умовах будь-якої країни, у будь-якій сфері діяльності. У 2006 році до Глобального договору приєдналася Україна. Станом на травень 2007 року майже 3 000 бізнес-компаній зі 100 країн світу підписали Глобальний договір (серед них – 43 комерційні підприємства з України).

Підписанти Договору створили своєрідний «клуб», що має особливу довіру інвесторів та всіх членів міжнародної спільноти. По суті, Глобальний договір дає організації унікальну можливість приєднання до мережі провідних компаній світу та обміну досвідом і успішними бізнес-практиками в соціальній сфері та захисті довкілля. Приєднуючись до Договору, організація стає членом нового бізнес- середовища, що, не порушуючи принципів конкуренції, упроваджує принципи соціальної відповідальності не тільки на національному, а й на регіональному та глобальному рівнях. За допомогою такої сили, як колективні дії, Глобальний договір сприяє розвиткові власної концепції соціальної відповідальності бізнесу та участі ділових кіл у розв’язанні проблем глобалізації.

Отримавши Сертифікат підписанта Глобального договору, організація насамперед бере на себе добровільне зобов’язання про дотримання 10 його базових принципів:

1. Ділові кола мають підтримувати і поважати підхід, що передбачає захист міжнародних прав людини у своїх сферах впливу.

2. Ділові кола не повинні бути причетними до порушень прав людини.

3. Ділові кола мають підтримувати свободу асоціацій та ефективне визнання права на колективний договір.

4. Ділові кола мають підтримувати ліквідацію усіх форм примусової та обов’язкової праці.

5. Ділові кола мають підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці.

6. Ділові кола мають підтримувати ліквідацію дискримінації при найманні на роботу та в професійній діяльності.

7. Ділові кола повинні підтримувати обережний підхід до екологічних питань.

8. Ділові кола мають виступати з ініціативами щодо підтримки посилення екологічної відповідальності.

9. Ділові кола мають заохочувати розробку і поширення екологічно безпечних технологій.

10. Ділові кола повинні боротися з усіма проявами корупції, включаючи здирництво та хабарництво.

Упродовж перших двох років після підписання Глобального договору організація має активізувати свою діяльність у соціально відповідальному бізнесі. Крім цього організація бере на себе зобов’язання складати та оприлюднювати соціальний звіт.