- •1. Поняття транспортної системи і стратегія сталого розвитку туризму.
- •2.Розвиток транспортної системи у період давніх цивілізацій.
- •3. Розвиток транспортної системи у період Середньовіччя
- •4. Розвиток трансп. Системи у період Великих географічних відкриттів.
- •5. Розвиток трансп. Системи у період промислової і трансп. Революції.
- •6. Загальні особлив. Трансп. С-ми періоду її Інтенсивного розв. (хх ст.)
- •7. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище.
- •8.Види забрудн. Під час трансп. Турів та політика екобезпеки транспорту.
- •10. Регіональні особливості систем автомобільних перевезень
- •11.Основні види автотнранспорту
- •9. Розвиток автоперевезень у світі
- •12. Нормативно – правова база організації автобусних перевезень.
- •13. Організація перевезення туристів на рейсових автобусних маршрутах
- •14.Особливості організації спеціалізованого автобусного маршруту.
- •15. Особливості організації роботи гіда на автобусних маршрутах.
- •16. Організація прокату автомобілів.
- •17. Вимоги до безпеки автотранспорту. Еколог. Пробл. Автотранспорту
- •18. Виникнення та розвиток повітряного транспорту.
- •19. Сучасний стан ринку авіаперевезень у світі та Україні.
- •20. Основні типи літаків для перевезення пасажирів:
- •21. Правове забезпеч. Авіац. Перевезень у міжнар. І внутр. Сполученні.
- •22. Організація взаємодії туристичної фірми з авіакомпанією.
- •23. Резервування авіаквитків на регулярних лініях.
- •24. Система тарифів та пільг при авіаперевезеннях.
- •25. Організація обслуговування пасажирів на регулярних авіалініях:
- •26. Організація роботи гіда на авіаційному маршруті.
- •27. Забезпечення безпеки на авіарейсах. Екологічні проблеми авіатранспорту.
- •28. Стан розвитку залізничної мережі.
- •29. Розвиток швидкісних перевезень залізничним транспортом.
- •30.Рухомий склад залізн. Пасаж. Транспорту. Правове регулюв. Залізн. Перевезень пасажирів.
- •31 Організація спецфальних залізничних турів (турпоїздів):
- •32. Організація обслуговування туристів під час спеціального залізничного туру:
- •33. Організація первезень на міжнар. Регулярних залізничних лініях:
- •34. Організація перевезення туристів на регулярних залізничними лініях в Україні.
- •35. Особлив. Роботи гіда та забезп. Безпеки на лінійному залізн. Маршр..
- •36. Флот водного транспорту та види водних рейсів.
- •37. Стан розв. Внутр. Водної мережі та основні річкові круїзні території:
- •38. Стан розвитку морської транспортної мережі та формування круїзних територій.
- •39. Особливості сучасного стану розвитку ринку водних подорожей
- •40. Нормативно – правова база організації водних перевезень:
- •41. Організація обслуговування туристів при лінійному перевезенні судном:
- •42. Особливості організації обслуг. Туристів під час водного круїзу.
- •43.Організація обслуговування туристів під час водного круїзу.
- •44 Забезпечення безпеки пасажирів під час водних подорожей:
- •45 Безпека природокористування під час водних подорожей:
- •46. Суть і структура транспортних подорожей.
- •47. Транспортні тури та їх особливості
- •1. Поняття транспортної системи і стратегія сталого розвитку туризму.
- •2.Розвиток транспортної системи у період давніх цивілізацій.
22. Організація взаємодії туристичної фірми з авіакомпанією.
Для організації авіаційних подорожей тур. фірмі необхідно спланувати маршрут та укласти угоди з авіакомпаніями на перевезення туристів.
Договори з авіакомпаніями бувають трьох видів: агентська угода; договір на квоту місць на регулярних авіарейсах; чартер (оренда літака).
Агентська угода з авіакомпанією – це робота з реалізації авіаквитків, коли тур. фірма отримує можливість самостійно виступати як агентство авіакомпанії з продажу авіаквитків. Це спрощує та прискорює процедуру бронюв. та оформл. проїзн. докум.ів. Тур. фірма сама виступає як каса з продажу квитків авіакомпанії. Вона сама виписує квитки та має відповідне комп’ютерне обладн. та право доступу до мережі бронюв. цієї авіакомпанії. У такому випадку в особі турфірми авіакомпанія має додатк. місце продажу.
Агентська угода з авіакомпанією визначає:
- хто і на яких умовах забезпечує наявність обладнання для оформлення авіаквитків та їх бланків;
- питання про підготовку кадрів для обслуговування цього обладнання;
- обсяги продажу (найчастіше встановлюються індивідуально – за кількістю квитків у місяць або за обсягами продажу);
- межі можливого продажу (регіонально або за сегментами споживачів );
- за чиєю ціною продаються авіаквитки – за ціною авіакомпанії або за ціною турагенства (найчастіше за ціною авіакомпанії);
- ціна та тарифи продажу авіаквитків;
- умови оплати авіаквитків – попередня або оплата після продажу (для деяких сток-агентів у компаніях установл. попередня оплата за групи туристів);
- розмір комісійн. винагор. за продаж авіаквитків (до 9% від продажн. тарифу);
- термін та регулярність надання звітів авіакомпанії, їх форма та необхідна докум.ація у додатку;
- розміри банківських гарантій на користь авіакомпанії або Міжнар. Асоціації повітряного транспорту (ІАТА) (від 20 тис. дол.);
- членство в ІАТА.
Взаємодія турфірми і авіакомпанії проявляється у наступних аспектах:
Бронь місць і викуп квитків через системи бронювання;
Договори на квоту місць на авіарейсах;
Агентств аз продажу квитків
Організація туристичних чартерів
23. Резервування авіаквитків на регулярних лініях.
бронь авіаквитків на літак: Проходить через електронні системи бронювання (Амадеус, Галілео) , та агентства з продажу квитків. Як оптом (викуп квот на рейси ) так і в роздріб.
Осн. робота турагента полягає у складанні маршрутів поїздок для туристів у відповідності до замовлення та організ. бронювання авіаквитків на регулярних лініях. Бронювання місця є необхідною умовою при перевезенні пасажирів. Якщо пасажиру не видано оформленого квитка, бронюв. вваж. попереднім і може бути анульовано у випадку необхідності. Для здійсн. бронюв. квитка турагенту потрібно отрим. від клієнта наступну інформ.:
номер потрібного рейсу; клас польоту (перший, бізнес, економ); дата відправлення; місце (місто, аеропорт) відправлення; необхідна к-сть місць; прізвище та ім’я пасажира; номер домашнього та робочого телефону.
При склад. маршруту поїздки турагент повинен зробити стикування (замовити для клієнта) усі рейси на маршруті таким чином, щоб у пасажира було достатньо часу для пересадки та отримання багажу. Тур. організ. повинна мати домовлен. з авіап-мством, трансагентством про те, що у випадку зміни розкладу руху літака агентство повідомить про це тур. фірму за 30 діб до введення у дію змін. Турагент несе відповід. за повідомлення пасажирів про зміни в розкладі.
Замовлення подається на бланку тур. організації. Її підписує керівник та головний бухгалтер тур. організації, завіряють печаткою.
Перевізник гарантує перевез. пасажира та його багажу за виключенням випадків, пов’язаних із загрозою небезпеки для пасажирів. Крім того, зміни розкладу або відміна рейсу відбув. у випадках форс-мажору (причини непереборної сили), що знаход. поза сф. впливу перевізника. При цьому перевізник переносить або відміняє політ, пропонуючи пасажиру ін. умови перевез., за якими не гарантує надання раніше замовлен. місця, зупинку під час руху або в місці признач.. У цих умовах перевізник не несе відповідальн. за зміни умов контракту і здійснені матер. або моральні збитки. Це полож. закріплено у Варшавській конвенції та навод. у кожному авіац. квитку. Існ. рекомендації Міжнар. асоціації авіакомпаній (ІАТА) безпосер. для випадків, коли відбув. затримка рейсу. У відповідності до них, якщо політ перенос. на термін до 3 год. включно, авіакомпанії необх. організувати для пасажирів безкошт. гаряче харчув.. У випадку переносу вильоту на 6 год. у нічний час або 8 год. удень потрібно розмістити людей у готелі та нагодув.. У номерах вони будуть чекати на посадку. Ці норми стос. тих пасаж., які пройшли обов’язк. реєстрацію на час оголош. затримки. Але ІАТА компетентна лише рекомендув., вона не має право зобов’яз. авіакомпанії робити саме так.
Якщо форс-мажорні обставини призвели до запізнення пасажира на рейс або на пересадку, перевізник повинен доставити його до місця призначення ін. рейсом, на якому є вільні місця, або доставити його іншими засобами, у т. ч. за допомогою іншого авіаперевізника або наземним транспортом.
При здійсненні міжнар. перевезень перевізник повинен виконувати Правила та обмеження Варшавської конвенції. Перевізник не відповідає за травми, фізичне ушкодження та смерть пасажира, якщо перевізник, його агенти (структури), службовці вжили усі необхідні заходи, щоб запобігти цьому.
