28. Стан розвитку залізничної мережі.

У ХХ ст. розвиток залізничної трансп. мережі відбувався уповільненими темпами. Але в цей період здійснювалось активне вдосконалення транспортних засобів. Почали використовувати електровози-локомотиви, а з 1924 р. з’явилися тепловози-локомотиви з двигунами внутр. згорання. Проте перехід залізн. транспорту на електричну тягу відбувся в 1950-х рр.

На поч. ХХІ ст. довжина залізн. мережі сягнула 1,18 млн. км, залізниці були побуд. у 140 кр. світу. Стан світової залізн. мережі є відносно стабільним. Але за такою стабільністю приховані два протилежних процеси, що компенсують один одного. З одного боку, відбувалося швидке скороч. залізн. мережі у США, Великобританії, ФРН, Франції та ін. економічно розвинених країнах, що пов’язано з конкуренцією з боку автомоб. транспорту. Напр., довж. залізниць скоротилась: у Великобританії з 31 до 16 тис. км, у Франції з 41 до 32 тис. км, у США з 397 до 175 тис. км. З ін. боку, відбувався швидкий приріст залізниць у СРСР, Китаї, Канаді, Індії.

Залізниця у наші дні є у 140 країнах світу. Розвиток зд пішо активно з середини 19 ст із Захід Європи Інтенсивність мережі вимірюється у кількості кілометрів залізниці на 100 квадратних км площі. Найгустіша мережа у Японії – 11 км на 100 км площі. У Німеччині – 7 км на 100 км площі. В Україні 3.7 км. Найгірший цей показник у країнах Африкпи. Менше 1 км на 100 км квадратних площі. В Укп сиан колій і залізничного парку не відповідає Євростандартам. Поїзди застарілі а ширина колій відрізняється від Європейської, тому це створює труднощі при подорожах зд транспортом у Європу.

Залізничний транспорт залишається видом транспорту, що обслуговує внутрішньорегіональні перевезення. Але і в межах одного регіону залізниці не завжди складають єдину систему, бо дуже часто мають колії різної ширини.

У світі побудовані залізниці, що мають різні колії за шириною. На більшості залізниць світу (75%) використ. стефенсонівська колія шириною 1435 мм. Більш широку колію мають 11% існуюч. доріг (1524, 1600, 2135 мм), а вузьку колію – 14% (1067 або 1087 мм).

В Україні та Росії колія у порівнянні з європ. більш широка. При організації трансєвроп. маршрутів потрібна зміна колісних візків залізничних вагонів.

Почали використовувати і монорельсові дороги для доставки туристів на невеликі відстані. Напр., від готелю до парку атракціонів у Діснейленді (Каліфорнія), в аеропортах із віддалених терміналів до трансп. вузлів.

Залиш. неоднорідним рівень електрифікації залізниць. Електрифіковано лише 17% існуючої мережі, що складає бл. 200 тис. км.

Головна європейська трансконтинентальна магістраль пов’язує Ліссабон – Мадрид – Берлін (далі на Варшаву й Москву). Важливі меридіональні шляхи: Лондон – Кале – Париж – Марсель, Гамбург – Мюнхен – Рим. Побуд. тунель під Ла-Маншем, що з'єднує залізниці Великобританії та Європи. Серед міжнар. пасаж. експресів виділяють 20 осн.. Вони мають власні імена: експрес № 2 Амстердам – Мюнхен (“Рембрандт”), експрес № 5 Франкфурт – Париж (“Гете”) тощо.

Конфігурація залізничної мережі України сформувалася, в основному, на початку ХХ ст. Після Другої світової війни темпи будування залізниць знизились, було прокладено лише 5 тис. км, а деякі магістралі взагалі перестали існувати. Основна увага приділялась технічній реконструкції діючих магістралей, переведенню з парової на електровозну та тепловозну тягу. З 1957 р. випуск паровозів в Україні було припинено. Побудовано та реконструйовано багато вокзалів. Перевезення в Україні здійснюються по 6 основних залізницях: Львівській, Пд.-Західній, Одеській, Південній, Донецькій, Придніпровській.

Найважлив. залізничн. магістралями в Україні є: Київ – Фастів – Казатин – Здолбунів – Львів; Казатин – Жмеринка – Одеса; Київ – Конотоп – Шостка; Київ – Полтава – Харків – Дебальцево; Фастів – Сміла – Днепропетровськ; Кривий Ріг – Дніпропетр. – Донецьк; Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Сімфер. – Севастополь; Львів – Мукачево – Чоп.

Головний держ. орган, що координує здійсн. перевезень в Україні – Держ. адміністрація залізн. транспорту України – Укрзалізниця вважає своїм пріоритетним напрямом діяльн. розв. нац. мережі міжнар. трансп. коридорів, інтеграцію у загальноєвроп. та світову трансп. с-ми. Урядом Укр. затвердж. Програму створ. і функціонув. Нац. мережі трансп. коридорів.

Залізниці України являють собою стратегічний центр декількох пан-європейських транспортних коридорів, визначених Європ. Союзом. З 9 трансп. коридорів 3 проходять територією України: № 3 Берлін / Дрезден – Катовіце – Львів – Красне – Тернопіль – Жмеринка – Казатин – Київ; № 5 Трієст – Любляна – Загреб – (Будапешт – Чоп – Львів) / (Братислава – Чоп – Львів); № 9 Олександруполіс – Пловдив – Бухарест – Кишинів – Київ – Вітебськ – Санкт-Петербург (з відгалуженнями Роздольне – Одеса та далі на Ізмаїл та Ніжин – Хутір Михайлівський – Зерново – Москва).