1.2. Поняття про креативний менеджмент
Необхідність підвищення ефективності процесу генерації нових знань призвело до появи окремої дисципліни, яка носить назву «Креативний менеджмент».
Креативний менеджмент – це система управлінських заходів, спрямована на максимальну мобілізацію творчого потенціалу працівників з метою стимуляції креативного процесу і утворення нових конкурентоздатних ідей, які можуть бути використані в інноваційній діяльності організації.
В сучасній науковій літературі креативний менеджмент розглядається як:
самостійна галузь знань
практична діяльність з управління інноваційно-креативними процесами в організації.
Головна мета креативного менеджменту – створення системи організаційних заходів, що призводять до максимального розкриття і використання творчого потенціалу працівників і організації, прискорюють процес генерування, оцінки і відбору нових ідей, що можуть бути впроваджені у вигляді інновацій.
Креативний менеджмент виокремився з інноваційного менеджменту через потребу більш глибокого і системного дослідження процесу створення нових ідей, визначення чинників, що на нього впливають і, врешт решт, підвищення ефективності цього процесу. Це відносно нова дисципліна, яка тісно повязана з іншими дисциплінами менеджерського блоку, в першу чергу з управлінням персоналом та організаційною поведінкою, а також із психологією творчості. Знання з креативного менеджменту є передумовою для успішного оволодіння інноваційним менеджментом (рис 1.1).
Інноваційний менеджмент
Рис 1.1. Зв'язок креативного менеджменту з іншими дисциплінами.
«Сфера дії» креативного менеджменту – передпроектна стадія інноваційного циклу, пов’язана з генеруванням і відбором нових ідей для їх подальшої практичної реалізації в інноваційних проектах. Сформована нова ідея перетворюється на інновацію, «запускаючи» інноваційний процес, коли вона реалізується у вигляді нового продукту, технології чи управлінського рішення.
Основні цілі креативного менеджменту
аналіз факторів, що впливають на креативність в організаціях
активізація творчих здібностей працівників, груп і організації до продукування нових ідей
дослідження процесу генерації, оцінки і відбору нових ідей в організації
формування адекватного креативного середовища
координація і мотивація креативної діяльності окремих працівників, груп і організації в цілому.
Суб’єктом креативного менеджменту в організації є вище керівництво, керівники підрозділів і проектних груп – ті особи, які впливають на ефективність процесів креативності шляхом постановки цілей, наданням всіх видів ресурсів, організуванням, створенням відповідних стимулів до активізації креативних здібностей, лідерством.
Об’єктом креативного менеджменту є творчий потенціал окремих працівників, груп і організації, процес продукування нових ідей і механізми управління креативністю організації.
1.3. Поняття про креативність
Термін «креативність», який зараз став загальновживаним, в перекладі з англійської мови означає творчі здібності.
Поняття «творчість» і «креативність» диференціюються. За думкою Т.А. Баришевої і Ю.А. Жигалова «перше виступає як процес і результат, друге – як суб’єктивна детермінанта творчості».
В сучасній науковій літературі робляться спроби «розвести» поняття «креативний» і «творчий», виявивши семантичні відмінності між ними. Зокрема, пропонується термін «креативний» застосовувати по відношенню до корисних ідей, що можуть бути реалізовані на практиці, а термін «творчий» використовувати по відношенню до всіх нових і нетривіальних ідей безвідносно до їх практичної значущості.
Таке розмежування навряд чи є доцільним, оскільки, по-перше, в багатьох випадках встановити критерії практичності тієї чи іншої ідеї буває дуже складно; по-друге, слова «творчий» і «креативний» в англійській мові повністю тотожні.
Ключові аспекти креативності
В проблемі управління організаційною креативністю можна виділити чотири ключові аспекти:
управління креативною особистістю, тобто людиною, здатною до створення нових ідей;
управління креативним процесом, тобто процесом створення нових ідей;
управління креативним середовищем, тобто сферою, структурою, соціальним контекстом, що формують вимоги до креативного продукту і в різній мірі сприяють його утворенню;
управління креативним продуктом – кінцевим результатом творчого процесу, що за думкою дослідників П. Джексон і С. Мессік відповідає таким вимогам: 1) оригінальність (статистична рідкість); 2) доцільність (практична значущість); 3) трансформація (ступінь перетворення початкового матеріалу); 4) цілісність (створення єдності структурних елементів).
Вивчення дисципліни «Креативний менеджмент» побудовано таким чином, щоб послідовно і системно дослідити ці аспекти.
Креативність і організація
Без творчості історичний розвиток суспільства був би неможливим. Найважливіші досягнення творчої думки призводили до революційних зрушень у всіх сферах людського буття. Однак, сторіччями творчі процеси відбувалися поза межами організації. У процесі «входження» творчості в організацію можна виділити декілька етапів.
Креативність индивідуалів (аматорська креативність). Довгі сторіччя креативність не мала попиту з боку виробництва і майже з ним не перетиналась. Нові знання, що накопичувалися людством в процесі пізнання дійсності, носили суто теоретичний характер і дуже повільно змінювали суспільну практику. Це був період чистої науки, коли наука розвивалася завдяки творцям – ентузіастам, які не належали до будь-яких організацій і займалися творчістю за власною ініціативою, цілком покладаючись на власний розсуд. Продукт творчості відповідав уявленням творців про те, що треба створити.
Жодних ресурсів тогочасні організації (ремісничі майстерні, мануфактурні виробництва) творцям не надавали. Наукова творчість не приносила матеріальних зисків. Творцями рухала невпинна жага до знань, допитливість і пізнавальні інтереси.
Креативність наукових колективів. Лише починаючи зі створення перших університетів, творчість стає прерогативою більш широкого кола людей – науковців, для яких генерація нових знань перетворюється на один з найважливіших видів діяльності. Коло людей, що професійно займаються розробкою нових ідей, розширюється. Хоча прискорення суспільного розвитку і науково-технічного прогресу призвели до скорочення шляху від наукових відкриттів до впровадження нових технологій і продуктів у виробництво, проте наука залишається відірваною від виробництва. Вона «творилася» в університетах, інститутах, наукових центрах і шлях до практичної реалізації її досягнень розтягувався на роки.
Креативність організацій. Тільки у другій половині ХХ століття право на творчість визнається за широким колом організацій, що працюють фактично у всіх сферах економіки. Спочатку цим правом себе наділяють менеджери вищих рівнів, відводячи працівникам роль простих виконавців.
Реалії сьогодення такі, що креативне мислення має стати загальним для більшості працівників організації. Це уможливить генерацію нового знання в стінах самої організації і відповідно значно прискорить інноваційний процес. Цю тезу як керівництво до дій вже сприйняли найінноваційніші організації світу і практика повністю виправдовує найсміливіші сподівання. Так, корпорація «Дженерал Електрік» після проведення дворічного курсу розвитку творчого потенціалу свого персоналу отримала результат у вигляді 60-відсоткового збільшення патентоспроможних ідей.
Традиційна схема творчої діяльності має такий вигляд (рис.1.2):
Креативна особистість
Креативний
процес
Креативний
продукт
Рис.1.2. Традиційна схема творчої діяльності.
Для
сучасних організацій ця схема
трансформується, оскільки творчий
процес переноситься в креативне
організаційне середовище, яке активно
впливає на всі складові акту творчості
(рис. 1.3).
Рис. 1.3. Схема творчої діяльності в сучасних організаціях.
Креативне середовище:
створює умови для стимулювання творчих здібностей персоналу;
створює умови для прискорення творчого процесу:
впливає на формування вимог до креативного продукту.
Результатом такої трансформації має стати активізація творчих здібностей працюючих і прискорення креативно-інноваційних процесів.