2.3. Риси креативної особистості

Головною рисою креативних особистостей є розвинена здібність до дивергентного мислення. Такі люди схильні утворювати нові комбінації із елементів, які більшість людей знають і використовують лише певним чином, або формувати зв'язки між двома елементами, що не мають на перший погляд нічого спільного.

Особливості творчого мислення :

Творче мислення, по-перше, пластичне. Творчі люди пропонують безліч рішень в тих випадках, коли звичайна людина може знайти лише одне або два.

Творче мислення гнучке. Для нього не складає труднощів перейти від одного аспекту проблеми до іншого, не обмежуючись однією єдиною точкою зору.

І нарешті, головне – творче мислення оригінальне. Воно породжує несподівані, небанальні і незвичні рішення ( Дж. Гілфорд, 1967).

Однак більша частина людей з дитинства і особливо при навчанні в школі звикла використовувати майже винятково конвергентне мислення. Подібний ухил в шкільній педагогіці завжди був бичем для дітей із творчим мисленням. Відомо, що Ейнштейнові і Черчиллю було важко вчитися в школі, але| не тому, що вони були розсіяними і недисциплінованими, як вважали вчителі. Насправді, викладачів просто дратувала їхня манера не відповідати прямо на поставлене питання, а замість цього ставити якісь «недоречні» питання на кшталт: «А якби трикутник був перевернутим?», «А якщо замінити воду ...?», «А якщо подивитися з іншого боку?», «А якби час не був часом» і тому подібне.

Риси креативної особистості

Дж. Гілфорд виділив 6 інтелектуальних здібностей, що характеризують креативність:

1. здібність до виявлення і постановки проблем;

2. «швидкість думки»– кількість ідей, що виникають в одиницю часу, легкість генерування ідей. Не обов'язково, щоб кожна ідея була правильною: чим більше ідей висуває людина, тим більше вірогідність, що серед них будуть хороші ідеї. Причому кращі ідеї приходять в голову не відразу.

3. оригінальність (здатність продукувати віддалені асоціації та ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих поглядів, відповідати на подразники нестандартно);

4. гнучкість – здатність продукувати різноманітні ідеї;

5. здатність удосконалити об'єкт, додаючи деталі; ( розробленість в термінах П. Торренса);

6. здатність вирішувати проблеми, тобто здібність до аналізу і синтезу.

Показано, що оригінальність і швидкість тісно корелюють між собою: чим більше відповідей, тим вони оригінальніші, і навпаки.

В даний час більшість дослідників за допомогою тесту П. Торренса вимірюють чотири показники креативності: швидкість, гнучкість, оригінальність і розробленість.

У ряді досліджень показано, що між цими характеристиками є досить тісні зв'язки (виключенням є показник «розробленість», що виявив зв'язки із іншими характеристиками лише у дітей).

Латеральне мислення

Цей термін був запропонований Едвардом де Боно, який вважав розвинуте латеральне мислення, або «мислення в шир», головною характеристикою творчих особистостей.

Латеральне мислення означає пошук вирішення проблем і аналіз можливостей в напрямах, не очевидних для звичного мислення. Традиційне, або вертикальне, логічне мислення означає перехід від одного рівня знань до іншого і є безперервним за своїм характером, тоді як визначальною рисою латерального, або нестандартного мислення є його переривчастість і стрибкоподібність.

В думках ми прагнемо побачити в предметі лише те, що ми вже про нього знаємо. А подивитися на нього треба з різних сторін. Як говорить Е. Боно, потрібно одягнути різні «капелюхи».

Те, що шукається, виявляє себе при розгляді об’єкта з нового боку, але часто нове не лежить на поверхні, і його не так легко розгледіти при безпосередньому спостереженні.

Порівняльна характеристика вертикального і латерального видів мислення

Вертикальне мислення:

• Відбирає і оцінює явища, виходячи з їх відповідності нормі

• Зосереджено на пошуку рішень

• В ухваленні рішень орієнтовано на однозначність відповідей – так або ні

• Кожен розумовий крок логічно обумовлений попереднім кроком

• Висновок слідує за доказом

• Зосереджено лишена тому, що має відношення до проблеми.

Латеральне мислення:

• Породжує зміни ради змін

• Зосереджено на пошуку питань

• В прийняті рішень орієнтоване на «і…», «а також»

• Провокаційне і націлене на майбутнє

• Розумові ходи логічно не зв'язані

• Висновок може випереджати доказ

• Використовує щасливі випадковості.

Вертикальне мислення має своїм результатом| створення моделей і стереотипів. Його перевагою є швидкість пізнання, стабільність і структурованість орієнтації в навколишньому оточенні. В той же час воно має і негативні наслідки. Створювані з його допомогою моделі-кліше володіють властивостями фіксованості, важко змінюються і тому гальмують розвиток. Вичерпавши свої ресурси, створені таким чином моделі стають пастками і стримують рух вперед. Мета латерального мислення – вносити зміни, генерувати нові ідеї, позбавлятися від старих, а не шукати доказу. Де Боно не протиставляє вертикальне і латеральне мислення, а відзначає, що латеральне мислення розширює можливості вертикального мислення, роблячи його високоефективним.

По суті, Э. Де Боно фіксує і розробляє два кардинальних для творчості протилежних і взаємозв'язаних напрями творчого процесу: асоціації і дисоціації елементів інформації, створення моделей-стереотипів і їх руйнування. Функції латерального мислення – руйнування стереотипів, створення нових моделей на основі допущення необгрунтованих комбінацій елементів інформації, перегляд старих моделей на основі визволення і руйнувань.

Для того, щоб латеральне мислення стало дієвим, проблема, що хвилює людину, повинна бути стійкою, всепоглинаючою, домінантною. Тоді творча домінанта підкріплюється сторонніми подразниками. Латеральне мислення дозволяє творити за аналогією.

Традиційні показники креативності не завжди добре передбачають рівень творчих досягнень людини в її буденній і професійній діяльності. Тому важливо враховувати і інші психологічні особливості.

Інші риси креативних особистостей:

Метафоричність – готовність працювати у фантастичному, «неможливому» контексті, схильність використовувати символічні, асоціативні засоби| для вираження своїх думок, а також уміння в простому бачити складне і, навпаки, в складному – просте.

Здібність до подолання функціональної фіксованості

Гнучкість мислення – це здатність швидко і легко переходити від одного класу явищ до іншого, далекого за змістом . Відсутність такої здатності називають інертністю, ригідністю або застійністю мислення. Однак, що таке близький або далекий за змістом? Чи можна виміряти смислову відстань? Вважається що це змінна величина, на яку впливає так звана функціональна фіксованість людини. Вона описана американським психологом К. Дункером і показана в такому експерименті.

Випробовуваному пропонується закріпити на дверях три свічки. У числі предметів, якими можна маніпулювати, – молоток, цвяхи в коробочках, плоскогубці і так далі. Рішення полягає в тому, щоб прибити коробочки до дверей і встановити в них свічки. Завдання пропонувалося в двох варіантах. У першому випадку коробочки були порожніми , в другому – наповнені цвяхами. При вирішенні першого варіанту коробочки в якості підставок для свічок використовували всі учасники. У другому варіанті лише половина випробовуваних здогадалася перетворити їх на підставки. Дункер пояснив це тим, що в другому варіанті коробочки сприймалися як тара для цвяхів, саме цю функцію фіксував випробовуваний, тому перехід до інших можливих функцій виявлявся ускладненим.

Психологи намагаються виміряти функціональну фіксованість за допомогою тесту. Досліджуваного просять перерахувати всі можливі способи використання таких предметів, як молоток, банка з-під консервів, цеглина. Одні люди швидко переходять від одного класу явищ до іншого, інші намагаються спочатку вичерпати все застосування об’єкта в даній області чи в даній функції, а вже потім переходять до пошуків в інших областях.

Можна чекати, що люди із вищим показником гнучкості мислення мають більше шансів натрапити на вірну ідею при рішенні певної практичної задачі.

Гнучкість як здатність вчасно відмовитися від неправильної гіпотези|.

Потрібно підкреслити слово «вчасно». Якщо довго упиратися, виходячи з привабливої, але помилкової ідеї, буде втрачено час. А дуже рання відмова від ідеї може привести до того, що буде упущена можливість рішення.

Особливо важко відмовитися від гіпотези, якщо вона своя, придумана самостійно, зусиллями власної думки.

Я. О. Пономарьов (1976) стверджує, що до повноцінної творчої діяльності здатна лише людина, що володіє розвиненим внутрішнім планом дії. І не лише тому, що інакше він не зможе асимілювати потрібним чином суму спеціальних знань. Для творчості в науці вирішальне значення має не сама по собі велика кількість знань, а їх структура, психологічний тип засвоєних знань, що визначається типом діяльності, в якому вони отримувалися. Без розвиненого внутрішнього плану дій здійснення необхідної діяльності неможливо.

Спостережливість як особливість сприйняття

В. Г. Каменська і І. Є. Мельнікова (2008) вважають, що в основі креативності лежить спостережливість як зіркість в пошуку проблем. У потоці зовнішніх подразників люди зазвичай сприймають лише те, що укладається в «координатну сітку вже наявних знань і уявлень; решту інформації несвідомо відкидають. На сприйняття впливають звичні установки, оцінки, відчуття, а також прихильність до загальноприйнятих поглядів і думок. Здатність побачити те, що не укладається в межі вже засвоєного, – це щось більше, ніж просто спостережливість. Ця свіжість погляду і «зіркість» пов'язані не з гостротою зору або особливостями сітківки, а з якістю мислення».(Лук А. Н., 1978).

Відмічено, що творчі особистості володіють і деякими іншими особливостями сприйняття. Перерахуємо їх.

1. Надзвичайна чутливість до субсенсорних підказок.

2. Уміння бачити неточності, дефекти, незвичність і унікальність об'єктів.

3. Здатність бачити частковий перетин ознак предметів, між якими немає очевидного зв'язку («комплексність», «синтетичність» сприйняття, що дозволяє встановити схожість там, де для людей аналітичного типу вона абсолютно відсутня) (Барон, 1972).