Тема 7. Системи активізації творчого мислення

7.1. Етапи творчого спілкування

В креативних організаціях створюються системи активізації творчого мислення, які мають на меті змінити характер спілкування між працівниками і спрямувати його у творче русло.

Творче спілкування може проходити, як відзначають Я. О. Пономарьов і Ч. М. Гаджієв (1986), ряд етапів.

Перший етап. Спілкування носить переважно комунікативний характер і полягає в передачі інформації, яка використовується строго за призначенням. Ніяка другорядна і побічна інформація з неї не витягується, а нечітко виражена і безглузда в даному контексті інформація не приймається (офіційна бесіда).

Другий етап. Спілкування носить той же характер, проте партнери по спілкуванню мимоволі або свідомо «витягують» з інформації, що передається, другорядні і побічні сигнали і можуть використати їх як «підказку» для вирішення своїх завдань. Проте можливості вислову і розуміння ідеї мінімальні.

Третій етап. Спілкування носить комунікативно-творчий характер. Інформація використовується і за прямим призначенням, і як «підказка». Нечітка і безглузда інформація допускається. Вислів і об’єктивізація нових ідей можливі, але нічого не робиться для їх полегшення. На цьому етапі завершується розвиток стихійного творчого спілкування на буденному рівні.

Четвертий етап. Спілкування спеціально організовується і стає творчо-комунікативним. Передача інформації носить допоміжний характер. Головне – вислів нових ідей на основі відомої інформації або нових ідей партнерів. Нечітка і безглузда інформація циркулює нарівні з іншими видами інформації.

На цьому етапі істотного значення набуває розуміння учасниками нової ідеї. Розуміння нової ідеї – це з'ясування сутності висловленої пропозиції. Нерозуміння і ще гірше – неприйняття нової ідеї утрудняє ефективну співпрацю, хоча і не виключає повністю її можливість. Адже навіть в запереченнях людини, що не зрозуміла суть ідеї, можна почерпнути багато цінного: новий напрям думки, інформацію про деякі важливі речі, яким раніше не надавалося значення, можливий напрям аргументації майбутніх серйозніших опонентів (наприклад, керівництва).

Організація творчого спілкування досягається за допомогою спеціальних методів, що розглядаються далі.

7.2. Загальна характеристика методів групової творчості

Ідея групової творчості, як пише Я. О. Пономарьов (1981), багатьма сприймається насторожено: «Одні дослідники принципово відкидають саму можливість такої творчості, інші не знаходять переваг групової творчості в порівнянні з індивідуальною». Багатьма авторами в кінці 1960-х і в 1970-х рр. було експериментально показано, що індивідуальна робота може бути не менш ефективною, ніж групова.

В серії досліджень, виконаних під керівництвом Я.О. Пономарьова, вирішувались творчі завдання індивідуально і в групах з 2-4 осіб. При індивідуальному рішенні задачі досліджувані не могли укластися у відведені їм 30 хвилин.. При об'єднанні ж із іншими близько 70% груп знайшли рішення у відведений час.

Очевидно, однозначної відповіді на питання – ефективніше групове рішення завдання чи ні – бути не може у зв'язку з тим, що на рівень результатів впливають багато суб'єктивних чинників : специфіка вирішуваних завдань , суб'єктивність обраних критеріїв оцінки успішності вирішення, різні способи винагороди членів групи, її склад, тощо.

Можна вважати, що креативне середовище створює контекст, у якому методи активізації можуть виявитися ефективними.

Методи групової творчості діють в організаціях, де креативне середовище вже створене і вони стають частиною цього середовища. Їх роль не треба перебільшувати, частка методів активізації творчого мислення за оцінками фахівців не перебільшує 20%.

З деякою мірою умовності ці методи можна поділити на три групи:

• методи психологічної активізації мислення,

• методи систематизованого пошуку,

• методи спрямованого пошуку.

До методів психологічної активізації мислення можна віднести: мозковий штурм, зворотну мозкову атаку, корабельну раду, аналогії, синектику, конференцію ідей, метод шести шляп до Боно, інноваційну гру, інші.

До методів систематизованого пошуку відносяться: метод контрольних питань, оператор РВС, морфологічний аналіз, функціональний аналіз, функціональний метод проектування Метчетта, метод фокусних об'єктів, метод гірлянд асоціацій і метафор, метод багатократної послідовної класифікації, метод синтезу оптимальних форм.

До методів спрямованого пошуку відносяться: функціонально-вартісний аналіз (ФВА), функціонально-фізичний метод пошукового конструювання Р. Кольору, теорія і алгоритм вирішення винахідницьких завдань Г.С. Альтшуллера (ТРІЗ і АРІЗ).

Кожен з методів має на меті полегшити пошук вирішення творчих завдань в порівнянні з методом «проб і помилок», яким зазвичай користується людина. Доцільність застосування методу, що належить до тієї або іншої групи, залежить від типу і складності вирішуваного завдання, досвіду учасників, їх уподобань і преференцій.

Загальними рисами цих методів є :

• їх емпіричність,

• не пов'язаність ні між собою, ні із законами розвитку об'єкта творчої перебудови,

• універсальність – вони можуть застосовуватися і в науці, і в техніці, і в управлінні, бо принципи, на яких вони базуються, не пов'язані з внутрішньою сутністю об'єктів перетворення,

• загальною вадою методів активізації творчості є порівняно низька їхня ефективність. Навіть найкращі з них – морфологічний аналіз і мозковий штурм – зазвичай лише збільшують кількість ідей чи альтернативних рішень, але не підвищують якості – рівня і швидкості рішень. Вада в сучасних умовах досить суттєва, що підтверджує необхідність наполегливого розвитку методології творчості.

Більшість досліджень по креативності стосувалося методу мозкового штурму і пошуку відмінностей між номінальною групою (учасники працюють індивідуально, їх зусилля агрегуються) з реальними групами. Було показано, що номінальні групи перевершують реальні групи, що використовують мозковий штурм.