4. Легітимність влади в різних країнах світу.

Згідно з ліберально-демократичною позицією легітимною потрібно визнавати тільки ту владу, яка сформована в результаті демократичних процедур. Влада, встановлена насильницьким шляхом, не визнається легітимною. Згідно з позицією політичного реалізму легітимність влади полягає не стільки у законності й демократизмі її встановлення, скільки в її здатності оволодіти складною ситуацією в країні, підтримувати в суспільстві стабільність. А це означає, що встановлена незаконним шляхом, наприклад у результаті революції чи воєнного перевороту, влада внаслідок її ефективності з часом може бути визнана громадянами та світовим співтовариством правомірною, тобто стати легітимною. Так було, наприклад, у Бразилії та Чилі, де встановлена в результаті воєнного перевороту державна влада наводила порядок у країні, забезпечувала соціальну й політичну стабільність у суспільстві, економічний прогрес і піднесення добробуту населення. І навпаки, встановлена демократичним шляхом державна влада з часом може втратити підтримку громадян, наприклад у разі проведення нею згубних для суспільства «реформ» чи тотальної корумпованості можновладців, і стати нелегітимною.

Система влади у Японії історично склалася таким чином, що в країні немає соціальної групи або прошарку, що панує над усіма іншими. Ієрархія, звичайно, є, але якщо уявити її у вигляді фігури, то це буде усічена піраміда. Немає верхнього інституту влади, який би мав монопольне право на прийняття остаточних рішень. Уся діяльність системи в країні підпорядкована єдиній меті – легітимації влади, як перед світовою суспільною думкою так і в очах самих японців. Основні принципи виявилися сумісними із західною демократією і в той самий час відображають особливості японського менталітету. По-перше, традиційна система прагне забезпечити участь у прийнятті рішень максимальної кількості народу. По-друге, прагнення приймати рішення на основі згоди усіх громадян, які мають на це право. По-третє, якщо ці обидві умови виконані, то зміст рішення вже не важливий.

Найбільшим потенціалом легітимності володіють демократичні режими, в яких додатковим джерелом легітимності влади є економічна і соціальна ефективність режиму, що виражається високим рівнем життя населення. Існує думка, що вільні, справедливі, регулярні вибори є гарантією легітимності влади, проте самі по собі вони не гарантують легітимність влади.

Країни Західної Європи є прикладом можливості існування в суспільстві легітимності як ознаки всієї політичної системи. Обов’язковою умовою цього є певний рівень консенсусу в суспільстві стосовно базових політичних цінностей, що  безпосередньо втілюються в політичну систему. Незалежно від того, яка політична сила перебуває при владі, є низка писаних чи неписаних правил гри, яких дотримуються всі учасники владних стосунків. За таких умов громадяни можуть довіряти владним структурам незалежно від того, які політичні сили їх очолюють. Свідченням того, що в державі існує достатній рівень загальної легітимності, можуть бути численні приклади стабільного функціонування коаліцій, що мають незначну перевагу над опозицією, і навіть урядів меншості в країнах Західної Європи.

У демократичних країнах світу, де діє чітка система поділу влади на гілки (законодавчу, виконавчу, судову) з відповідною системою противаг під контролем громадянського суспільства, легітимність влади, її керманичів забезпечується передусім правом народного суверенітету, тобто зміни можновладців, які не задовольняють потреби, інтереси громадян.

В європейській практиці демократичних країн процедурна легітимація державної влади та органів місцевого самоврядування не обмежується лише їх формуванням, а обов`язково передбачає можливість громадян, їх об`єднань брати участь у законотворенні, як через своїх обранців, так і безпосередньо, отримавши право законодавчої ініціативи за умови підтримки їх відповідною кількістю підписів, дорадчих опитувань чи народних вето. До того ж, конституційно закріплені права громадян на збори, маніфестації, акції протесту, активна роль засобів масової інформації у висвітленні діяльності посадовців, влади всіх рівні створюють реальні можливості громадського контролю.