Наукова комунікація як складник фахової діяльності

Тема 9. Українська термінологія в професійному спілкуванні

Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів певного фаху. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.

Тема 10. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

Становлення і розвиток наукового стилю української мови.

Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.

Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.

Науковий етикет.

Тема 11. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів

Суть і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів. Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань.

МОДУЛЬ ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ).

2. Завдання та методичні рекомендації до самостійної роботи

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-СТИЛЬОВІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ

Тема 1. Державна мова — мова професійного спілкування

План вивчення теми

1. Поняття національної та літературної мови.

1.1. Найістотніші ознаки літературної мови.

2. Мовні норми.

3. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Навчальні цілі: з’ясувати зміст і завдання дисципліни “Українська словесність”, у тому числі значення знання державної мови для майбутніх фахівців, державних службовців.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Поняття національної та літературної мови

Конкретно-історичною формою спільності людей, об’єднаних єдиною мовою, територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами характеру, є нація. Саме в нації, передусім державній, створюються умови для повного розкриття життєвих сил і можливостей окремої людини.

Народ може мати мову, навіть не маючи державності (не всі мови світу мають статус державних). Проте лише народ з високорозвиненою культурою може мати свою літературу, яка, у свою чергу, знайомить увесь світ з цим народом – його світоглядом, думами і сподіваннями. Саме мова і культура, а отже і література, допомагають людині стати людиною, відчувати нерозривний зв’язок зі своїм народом, бути частинкою його.

Відомо, як боровся царат з українською мовою і літературою: знищення зазнали система національної освіти, книгодрукування, залишки національної духовності та культури. На початку ХІХ століття українська нація стояла на межі повного занепаду і зникнення, а благодатна українська земля мала поринути в темряву повного забуття…

Проте, як пише А. Губар, “Саме тоді милосердний Господь, за біблійною аналогією, послав на українську землю нового Пророка. Справдилися євангельські слова, що “… сила зрождається в немочі” і “не в силі Бог, а в правді”! Ним став Тарас Шевченко – поет і філософ, мислитель і художник, який лише СИЛОЮ ВЛАСНОГО СЛОВА розбудив українців до нового національного буття та відродження, перш за все, духовного. Під впливом його безсмертного слова кожен тодішній малорос: від простого кріпака, “вільного селянина”, до інтелігента і “духовної особи”, почав відчувати себе часткою великого народу, нащадком “славних прадідів великих…”¹.

Отже, мова є основою формування націоцентричного світогляду особистості.