Ідеї філософської антропології як течії західної філософії XX ст.

"Те, що робить людину людиною, є принципом, протилежним усьому життю взагалі... - екзистенціальна незалежність від органічного, свобода, звільнення від примусу і тиску, від "життя" та усього, що належить "життю", включаючи її власний, пов'язаний із потягами інтелект. Така "духовна " істота більше не прив'язана до потягів та зовнішнього світу, а "вільна від зовнішнього світу " і, як ми будемо це називати, "відкрита світові". У такої істоти с "світ". Одвічна надані їй центри "опору " та реакції навколишнього світу вона здатна піднести до "предметів", здатна в принципі осягати власне "так-буття" цих "предметів", без тих обмежень, яких зазнає цей предметний світ або його даність через вітальну систему потягів та її чуттєвих функції... Тому дух є предметність, визначеність так-буттям самих речей. І носієм духу є істота, у якої принципове відношення до зовнішньої дійсності є прямо протилежним порівняно із тваринним".

(М.Шелер)

Як ви розумієте вислів "свобода від усього, що належить "життю"? Спробуйте поінтерпретувати цей вислів, навести певні приклади такої свободи. Якими є і можуть бути наслідки подібної свободи? У чому полягає предметне ставлення людини до світу? Чому та в якому сенсі людина, на відміну від тварини, "відкрита світу"?

Психоаналітична концепція з.Фрейда; ідеї неофрейдизму.

"У нашій психіці, що розуміється нами як апарат, утворений із кількох... областей, ми відокремлюємо область, яку називаємо власне Я, від іншої, що називається Воно. Ось це Воно є старшим за віком, а Я формувалось із нього під впливом зовнішнього світу... У Воно зосереджені наші первинні спонуки; усі процеси відбуваються у ньому несвідомо... Відносно руху між: двома психічними областями ми припускаємо, що, з одного боку, несвідомий процесу Воно підноситься на рівень передсвідомого та приєднується до Я, а, з іншого боку, передсвідоме в Я здійснює зворотний шлях і здатне зміститися у Воно... У ході індивідуального розвитку частина стримуючих сил із зовнішнього світу переноситься всередину, що утворює в Я інстанцію, яка протистоїть в якості споглядаючої, критикуючої та заборонної іншому Я. Ми називаємо цю інстанцію Над-Я... Якщо в людині Воно підсилює прагнення потягів еротичного або агресивного плану, то ...Я повинно задовольняти їх шляхом дії. Проте Я, перш ніж виконати таку вимогу задоволення, повинно враховувати тепер не лише загрози зовнішнього світу, а й протести Над-Я... ".

(З. Фрейд)

Визначте ті сфери психіки людини, які виділяє 3.Фрейд, поясніть їх співвідношення. Який, на ваш погляд, філософський зміст присутній у даних міркуваннях засновника психоаналізу? Чи може така структура психіки грати роль у поясненні явищ творчості, немотивованої агресії?

Дати оцінку теорії З. Фрейда та тенденцій її розвитку (неофрейдизму) допоможуть уривки з праці Е.Фрома (послідовника 3. Фрейда):

"... У чому полягає головна відмінність між: психологічним підходом, розвинутим нами, і точкою зору Фрейда? Перша відмінність полягає в тому, що ми вважаємо людську природу обумовленою головним чином історично, хоча і не применшуємо значення біологічних факторів... Друга відмінність полягає в тому, що Фрейд вважав, начебто людина є... закрита система; начебто природа наділила її певними, біологічно обумовленими потягами, і розвиток особи с лише реакцією на задоволення або фрустрацію цих потягів. Ми ук вважаємо, що основний підхід до вивчення людської особистості повинен полягати у розумінні відношення людини до всесвіту, до інших людей, до природи і самої себе... Людина одвічна є соціальною істотою, тому потреби і поривання, що виникають із стосунків індивіда з іншими людьми, такі, як любов, ненависть, ніжність, симбіоз-це основні психічні явища; за Фрейдом, вони лише вторинні явища, результат фрустрації або задоволення інстинктивних потреб. Третя важлива відмінність тісно пов'язана з попередніми. Фрейд, виходячи із своєї орієнтації на інстинкти і свого глибокого переконання у порочності людської природи, схильний пояснювати всі ідеальні мотиви людини як породження чогось «негідного". Ми вважаємо, що такі ідеали, як істина, справедливість, свобода можуть бути дійсними прагненнями людини. Ці ідеали не метафізичного характеру, а коріняться в умовах людського життя, і їх можна аналізувати з цієї точки зору ".

(Е.Фром)

Як вирішується проблема співвідношення біологічного і соціального в людині в психоаналізі і неофрейдизмі? Як розглядається ними природа несвідомого? В чому можна вбачати найбільші вади фрейдизму? Якою мірою, на вашу думку, слід враховувати та використовувати вчення 3.Фрейда в поясненнях явищ людського життя? - Наведіть конкретні приклади.