Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка з філософії ГОТОВА3.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Особливості та глобальні проблеми сучасної цивілізації.

"Техніка радикально змінила повсякденне життя людини, насильницьки змістила трудовий процес і суспільство в іншу сферу - масового виробництва... Так відбувся відрив людини від її природного ґрунту. Людина стає мешканцем землі без батьківщини, втрачає традиції... Ця епоха перетворень носить переважно руйнівний характер. Сьогодні ми живемо, відчуваючи неспроможність знайти потрібну нам форму життя. Світ пропонує нам тепер небагато істинного та надійного, на що окрема людина могла би спертися у своїй самосвідомості''.

(К.Ясперс)

Чи згідні ви із тим, що руйнування життєвого середовища супроводжується також руйнуванням надійних засад життя та самоусвідомлення? Наведіть аргументи на користь своєї відповіді, спробуйте додати до наведених міркувань свої приклади та доведення.

Основна література:

1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

15, 16, 18, 20, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 81.

Додаткова література:

23, 27, 37, 40, 42, 44, 47, 62, 66, 67, 72, 84, 90, 91, 92, 93, 94, 96, 102, 115.

Т. 14: Філософія історії

Мета: навчити студентів основам розуміння історіософії. Розглянути історію як форму існування особистості, нації, людства. Проаналізувати проблематику суб’єкта, об’єкта, законів, рушійних сил, спрямованості історії. Розібрати концепції лінійного та нелінійного розвитку історії. Проаналізувати особливості натуралістичної історіософії (Л.Гумільов, М.Данилевський, О.Шпенглер), ідеалістичної історіософії (Гегель, Фукуяма), матеріалістичної історіософії (Маркс) та історіософії теоретиків постіндустріального суспільства. Ознайомитися з видами ідеологій: націоналізм, лібералізм, соціал-демократія. Розглянути дискусійні питання філософського розмежування понять патріотизму, націоналізму, фашизму.

Основні поняття: історія, історіософія, лінійна концепція, циклічна теорія, цивілізаційна концепція, ідеалістична концепція, формаційний підхід, націоналізм, лібералізм, соціал-демократія, суспільно-економічна формація, ідеологія.

План лекції:

        1. Поняття і предмет філософії історії.

        2. Основні концепції історіософії.

        3. Проблема спрямованості історичного процесу.

Семінар: Філософський аналіз історії:

  1. Проблема сутності та філософського сенсу історичного процесу.

  2. Періодизація людської історії. Лінійна та нелінійна теорії розвитку історії.

  3. Концепції «сенсу історії» та «кінця історії».

Методичні рекомендації до семінару:

  1. Для відповіді на перше запитання студент повинен усвідомити суть історичного процесу. В широкому сенсі історія – це походження і формування будь яких речей і процесів. У власному сенсі історія має два значення: процес соціального буття людини, що розгортається в культурному часі й просторі та історична наука. Історія як соціальний процес не може бути одноманітним, адже не існує єдиного в культурному сенсі людства та єдиного культурного простору. Тому історію треба розуміти як динаміку людського буття та його пізнання. Історія починається там і тоді, де і коли виникає людина – розумна особа, що покладає доцільну мету та реалізує суспільні завдання. Філософія історії - сфера філософського знання про загальність і сутнісність історичного процесу, іманентну логіку розвитку суспільства

Історична наука виходить з того, що минулого як самостійної реальності не існує. Соціальна історія є специфічною реальністю, яку ще треба відтворити. Історія – це історична пам'ять минулого, тому вона можлива лише як історична свідомість. Остання являє собою сукупність уявлень, знань, оцінок минулого. Відтворення історії є відновленням історичної пам`яті та історичної свідомості, яка є частиною суспільної свідомості певної епохи. Розуміння історії є розумінням історичної свідомості певного народу чи періоду в минулому, яке постає як його реконструкція.

Завдання історичної науки полягає в науковій реконструкції минулого. Нашому сучаснику дана не цілісна історія, а окремі історичні відомості, що постають з певних історичних джерел. Наше знання історії передбачає мистецтво тлумачення подій минулого, воно є результатом розуміння (герменевтики) певних свідчень (матеріальних чи письмових), які самі по собі ще не дають нам повної картини минулого. В результаті таких тлумачень історичні відомості перетворюються на історичні факти. Історія виникає з тлумачення фактів підданих теоретичному аналізу. Повнота історичних фактів завжди відносна і залежить від кількості історичних відомостей та міри досліджуваності історії. Адекватна реконструкція подій минулого можлива лише в контексті відповідної історичної епохи, тобто факти минулого повинні розумітися як частина цілісної картини минулого. Вміння поєднувати розміння контексту епохи та окремих фактів складає суть історичної реконструкції минулого.

2. Так як існує багато культур, і так як вони мають свою логіку розвитку (початок, довершеність, занепад), то й їх розвиток можна виокремити в періоди. Кожна з епох мала свою історичну картину світу: світогляд, наукові здобутки, уявлення про життя, смерть, людину, тощо. Тому в історії існує проблема періодизації епох розвитку людства. Відомими моделями розвитку історії людства є: лінійна та нелінійна. Лінійна бачить єдину лінію розвитку людської історії, від первісного ладу до майбутнього. Її репрезентують релігійні вчення іудаїзму, християнства та ісламу, теорії Кондорсе, Сен-Сімона, Маркса, позитивізму. Нелінійна пояснює історичний процес як виникнення, зростання та занепад цивілізацій. Вона найповніше представлена у Данилевського, Шпенглера, Тойнбі.

В межах лінійної моделі існують поділи історії на три культурні періоди: «дикість – варварство – цивілізація» (Фергюсон); за стадіями господарського розвитку «збиральництво, мисливство, скотарство, землеробство»; за соціально-економічним ладом: «первісний, азійський, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний» (Маркс). Нарешті зараз поширеним є поділ історії на три епохи: «доіндустрічальна, індустріальна, постіндустріальна» (Арон, Ростоу, Тофлер, Белл).

3. Останнім часом дуже актуальними стають концепції «кінця історії», які виражають ідею глибокої соціальної трансформації, відмову від сталих принципів розвитку історії. Часто кінець історії мислиться, або як перехід до нової історії, до «постісторії», або як завершення історії. В першому випадку постісторія сприймалася як перехід до новітнього етапу розвитку суспільства – постмодерн, постпостмодерн, постсучасність. В другому випадку кінець історії осмислюється як кінець людства. Тут враховуються жахливі наслідки діяльності людства на планеті. Студент повинен назвати ці наслідки і, відповідно, спроектувати майбутнє людства. Можливий кінець історії мислиться, або як зовнішнє втручання (прибульці, метеорит), або як внутрішня криза людства (екологічна катастрофа, бактеріологічна інфекція, планетарна війна).