Філософія Відродження в Україні.

Сутність філософських поглядів діячів руху в певній мірі засвідчують наведені нижче уривки творів:

"... дуже зашкодило Руській державі, що не поширено в ній шкіл і наук, бо якби мала науку, тоді в своїй невідомості не прийшли б до такої погибелі... Не маючи своєї науки, почала своїх дітей давати в науку римську, а ті з наукою призвичаювалися й до віри, і так помалу привели вони через свою науку (школу) до римської віри все панство руське...".

("Перестороги")

"Горе мені, злиденній, ой леле, нещасній, звідусіль в добрі моєму обідраній, ой леле, на ганьбу тіла мого перед світом із шат роздягненій !... Колись гарна й багата, тепер споганіла й убога. Колись королева, всьому світові люба, тепер усіма зневажена і опечалена... Діток народиш і зростила, а вони зреклися мене... привели до занепаду... Священників моїх осліпили, пастирі мої (не бажаючи знати, що про душу йдеться) оніміли, старші мої одуріли, молодь моя здичавіла, дочки мої до розпусти вдались... ".

(Мелетій Смотрицький)

Зверніть увагу на те, як українські мислителі ставляться: а) до знання та освіти; б) до ролі історичної традиції в житті народу.

"Де бо сьогодні в Ляцькій землі віра? Де нація, де любов? Де правда й справедливість суду? Де покора? Де євангельські заповіді, де апостольська проповідь, де закони святих, де зберігання заповідей божих? Де непорочне священство, де хрестоносне життя чернече? Де просте побожне й релігійне християнство? Чи не все перемінилося в життя й безвір'я, далеко не чесніше, німе у всіх народів нечистих ?".

(Іван Вишенський)

"Оповім вам велику таємницю: диявол має таку заздрість до словенської мови, що ледве живий од гніву. Радо би її вигубив дощенту, і усю боротьбу свою на те подвигнув, щоб викликати до неї омерзіння... А то через те диявол підняв боротьбу супроти словенської мови, що вона є найплідніша з усіх мов та наймиліша богові, оскільки без поганських хитрощів, тобто без граматик, риторик, діалектик, ...а через просте старанне читання... підносить святий дух... Отож, знайте, що словенська мова перед богом більшу честь має, ніж: еллінська та латинська ".

(Іван Вишенський)

Які мотиви рухають полемічним запалом І.Вишенського? Чим він опікується найбільше? З ким із мислителів Західної Європи споріднює його прагнення повернутись до звичайної народної мови?

Філософія в Києво-Могилянській академії.

Аналізуючи філософську спадщину професорів Києво-Могилянської колегії (Академія від 1701 року), акцентуємо особливу увагу на значному піднесенні її професійного рівня і виокремленні у самостійну галузь наукових знань.

"Нічого немає на землі великого, крім людини і нічого великого в людині, крім розуму".

(Иосиф Кононович-Горбацький)

"Всі достоїнства, що в природі розділені на частини, в ній одній (в людині) зосередились, і вона є ніби другою природою, якщо не величиною, то повною досконалостей, рівною ціпи природі".

(Феофан Прокопович)

"Найвище людське щастя в цьому житті частково полягає в мудрості й доблесті, частково -у здоров "і тіла й добрій долі".

(Георгій Кониський)

"Бог існував раніше буття світу ...як найдосконаліший розум... Ціле визначення природи збігається з Богом, в якій він із необхідністю існує і якою він рухає... ".

(Феофан Прокопович)

"... етика-наука практична, що стосується вчинків людини, спрямованих на моральне добро або узгоджених із здоровім глуздом ".

(Георгій Кониський)

"Активне ж життя полягає в удосконалені моральних чеснот, а саме - громадянських та військових ".

(Стефан Калиновський)

Яку філософську проблематику цінують та висувають на перший план професори Києво-Могилянської академії? В чому можна побачити в їх міркуваннях збереження давніх традицій філософствування? Яке місце у філософських вченнях київських вчених займає проблема співвідношення віри та розуму, як вона позначилась на новій морально-етичній концепції?