Проблема спрямування історичного процесу

"Яка користь людині в усій її праці, яку вона робить під сонцем? Немає нічого нового під сонцем! Покоління відходять й покоління приходять, а земля віковічно стоїть! І сонце сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно. Віє вітер на південь, і на північ вертається; крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер... Всі речі - у праці: не може людина переповісти всього; не сповниться око баченням, не сповниться вухо слуханням. Що було, то воно й буде, і що робилось, буде робитьсь, і немає нічого нового під сонцем... ".

(Книга Еклезіаста, 1)

Як ви вважаєте, чим було викликане стійке в давні часи уявлення про неодмінне повторення всього, що відбувалось в історії? Чи можете ви окреслити саме світоглядні аспекти такого твердження?

Спробуйте вдуматись у наведені міркування й вилучити із них деякі важливі аспекти здійснення історичного процесу. Чи приймаєте ви тезу автора про те, що повторення надає історичному процесу стабільності й постає основою відчуття новизни? Як співвідноситься повторення із часом?

"Саме число віків, нібито днів, якщо ми будемо їх рахувати за тими періодами часу, що вказані у Писанні, буде сім... Так перший вік, як би перший день, триває від Адама до потопу. Другий - від потопу до Авраама; вони є рівними не за тривалістю часу, а за числом поколінь... Потім від Авраама до пришестя Христового... слідує три віки, а саме: від Авраама до Давида, від Давида до переселення у Вавилон, від переселення у Вавилон до різдва Христового. Всього виходить п'ять віків. Тепер йде шостий, якого не варто вимірювати ніяким числом поколінь... Опісля цього віку Господь нібито відпочиває у сьомий день... Тоді ми вивільнимось, побачимо та возлюбимо, возлюбимо та восхвалимо! Ось те, чим ми будемо без кінця!".

(Аврелій Августин)

Яка концепція історії подана у даному міркуванні? Чим вона відрізняється від античного бачення історії? Чи набуває в даній версії історії вона свого спрямування? Які критерії руху історії постають тут найпершими та найважливішими?

"Поступ не тримається одного місця, а йде, мов буря, з одного краю до іншого, лишаючи по часах оживленого духу пустоту та занепад... В історії людства бачимо два великі факти, що дивують нас як... надзвичайно важливі для поступу, як, мабуть, жодні інші. Цими фактами є: винайдення письма і винайдення друку. Обидва ті факти стоять, як велетенські верстові стовпи на межах великих епох. Людство споконвіку прагне до однієї мети - до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воєдино, коли всяка наука її буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки".

(І. Франко)

Прокоментуйте наведені міркування. Що кладе І.Я.Франко в основу поступу? Якою мірою сучасні уявлення про розвиток суспільства відповідають його твердженням? Чому відкриття письма та друкарства письменник вважав найважливішими подіями в історії поступу?

"Освіченість, якщо розглядати її з боку індивіда, полягає в тому, що він здобуває собі те, що знаходиться перед ним, для себе. З боку же всесвітнього духу (як субстанції) освіченість (і досвід) означає лише те, що ця субстанція передає собі свою самосвідомість... Наука відтворює цей рух освіченості у його повноті та необхідності... Метою постає проникнення духу у те, що таке знання... З одного боку, потрібно витримати довжину цього шляху, оскільки колений момент його є необхідним. З іншого боку, на кожному із них слід затриматись, бо кожний момент є деяка індивідуальна цілісна форма і розглядається лише остільки абсолютно, оскільки ... ціле розглядається у своєрідності такого визначення".

(Г.Гегель)

Спробуйте вдуматись у зазначене описування причин та засад прогресивного розвитку, з'ясувати, що рухає прогресом, яке значення для його здійснення мають часткові форми, яке значення для розвитку історії мають інтереси окремої людини.

Основна література:

1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

18, 20, 22, 28, 31, 32, 33, 34, 36.

Додаткова література:

12, 20, 27, 37, 45, 56, 90, 91, 92, 93, 94, 115.

Т. 15.: Філософія суспільства

Мета: Розглянути природу, закони та принципи розвитку суспільства. З’ясувати форми організації, джерела та спонукальні сили суспільного розвитку. Проаналізувати соціальну структуру, основні характеристики малих, середніх та великих соціальних груп, принципи соціальної стратифікації та мобільності соціуму. Встановити основні теоретичні підходи до розуміння суспільства. Розглянути суспільство як єдність природного та соціального. Пояснити теорії аграрного, індустріального, постіндустріального суспільств.

Основні поняття: суспільство, велика соціальна група, середня соціальна група, мала соціальна група, стратифікація, страта, клас, нація, народ, етнос, суверенітет, держава.

План лекції:

1. Онтологія соціального.

2. Спрямованість (напрямок) суспільного розвитку.

3. Форми організації суспільного розвитку.

4. Соціальна структура суспільства.