9.5. Прийняття рішень в умовах конфлікту.

Це найбільш складний і мало розроблений з практичної точки зору аналіз. Подібні ситуації розглядаються в теорії ігор. Безумовно, на практиці ця і попередня ситуації зустрічаються часто. У такому разі їх намагаються звести до однієї з перших двох ситуацій або використовують для прийняття рішень неформалізовані методи.

Результати, отримані з використанням формалізованих методів, є базою для ухвалення остаточного рішення; при цьому можуть прийматися в увагу додаткові критерії, в тому числі неформалізованого характеру.

Ми розглянули найбільш загальні підходи до формалізації процесу прийняття управлінських рішень на основі аналізу ситуацій, по-перше, зробивши акцент на використанні моделей, і, по-друге, безвідносно до того, чи приймаються ці рішення по відношенню інвестиційних проектів чи у якійсь іншій області. Зокрема, метод побудови дерева рішень дуже корисний в управлінському обліку і особливо при аналізі на ринку цінних паперів. Більш докладно з можливостями цього методу як у теоретичному, так і в практичному аспектах, можна ознайомитися за наявною оригінальною і перекладною літературою.

ТЕМА 10. МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ.

10.1. Сутність та зміст фінансового управління.

10.2. Базові концепції фінансового управління.

10.3. Моделі параметрів фінансової діяльності підприємства.

10.4. Моделі реальної ринкової оцінки окремих фінансових інструментів інвестування.

10.5. Моделі інформаційного забезпечення учасників фінансового ринку і формуванням ринкових цін.

10.1. Сутність та зміст фінансового управління.

Поняття "фінансове управління" поєднує в собі два поняття – управління та фінанси.

Поєднуючи категорії "фінанси" та "управління" можна визначити, що фінансове управління – це свідоме спрямування фінансових процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності.

При цьому визначальними є такі фактори:

- дія об'єктивних та суб'єктивних економічних законів, вплив державних, колективних, приватних інтересів та необхідність їх поєднання;

- потреби суспільства та окремого господарюючого суб'єкта.

Фінансове управління передбачає використання форм і методів впливу на об'єкт господарювання – фінансові ресурси та фінансові відносини. У цьому процесі зайняті всі фінансові підрозділи суб'єкта управління. Метою фінансового управління є забезпечення необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності фінансової діяльності. Суб'єктом фінансового управління є господарський та фінансовий апарати

системи органів управління в державі, галузі, на підприємстві, тобто на всіх рівнях.

Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків. При цьому об'єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері товарно-грошового обігу, фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються на підприємстві.

У практичному плані фінансове управління – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на формування і використання фінансових ресурсів.

Ефективне фінансове управління, дозволяє забезпечити постійний ріст власного капіталу підприємства, істотно підвищувати його конкурентну позицію на товарному і фінансовому ринках, забезпечувати стабільний економічний розвиток в стратегічній перспективі.

Виходячи із розуміння поняття фінансового управління можна визначити його основні завдання на підприємстві. А саме:

1) забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до задач розвитку підприємства;

2) забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів в розрізі основних напрямів діяльності підприємства;

3) оптимізація фінансового потоку;

4) забезпечення прибуткової діяльності підприємства при прийнятному рівні фінансового ризику;

5) оптимізація структури капіталу підприємства;

6) розробка й реалізація кредитної та інвестиційної політики;

7) інформаційне забезпечення шляхом складання й аналізу фінансової звітності підприємства;

8) моделювання фінансових процесів на підприємстві.

Фінансове управління повинне реалізувати свою головну мету і основні задачі шляхом забезпечення реалізації відповідних функцій.

Ці функції діляться на дві основні групи:

1) функції фінансового управління, як управляючої системи;

2) функції фінансового управління, як спеціальної області управління підприємством.

До групи функцій фінансового управління як управляючої системи відносяться:

1) розробка фінансової стратегії підприємства;

3) формування інформаційних систем;

4) аналіз фінансової діяльності підприємства;

5) планування фінансової діяльності підприємства;

6) стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень;

7) контроль за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності;

8) створення фінансових моделей.

Таким чином, роль фінансового управління полягає у науковій обґрунтованості процесу управління фінансовою діяльністю підприємства. Ця наукова основа фінансового управління дає можливість опрацьовувати джерела фінансової інформації, на основі чого можна розробляти шляхи прийняття оптимальних управлінських рішень у сфері фінансів.

Фінансове управління здійснюється за допомогою спеціальних методів. Методами фінансового управління є: фінансове прогнозування; фінансове планування; фінансове регулювання, фінансове стимулювання; фінансовий контроль.

Фінансове прогнозування – це передбачення імовірного фінансового стану держави, галузі, підприємства, обґрунтування показників фінансових планів. Прогнози можуть бути середньостроковими (5-10 років) і довгостроковими (більше 10 років). Фінансове прогнозування передує стадії складання фінансових планів, розробляє концепцію фінансової політики на певний період.

Фінансове планування – це діяльність по збалансуванню і забезпечення пропорційності фінансових ресурсів. При цьому "збалансування" означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, джерелами їх формування та обсягами використання. А "пропорційність" - раціональне співвідношення між розміром доходу до сплати податку і після сплати податку та дивідендних виплат.

Фінансове регулювання – це діяльність, спрямована на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці (державі, галузі, підприємства) через механізм надання або вилучення фінансових ресурсів. Підприємство підпадає під вплив трьох підсистем фінансового регулювання: підсистеми державного регулювання; підсистеми саморегулювання; підсистеми ринкового регулювання.

Фінансове стимулювання – це вплив на спонукальні дії суб'єктів фінансових відносин за допомогою важелів фінансового механізму та встановлення залежності винагороди від результатів праці. На рівні підприємства застосовуються такі спонукальні дії, як надбавки до заробітної плати, винагороди, присвоєння відповідного рівня кваліфікації, штрафи, відшкодування тощо.

Сутність фінансового контролю зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх розв'язання, усунення порушень, попередження в подальшому. Необхідно відмітити, що фінансовий контроль необхідно розглядати як систему, якою є контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та контрольні дії.

Отже, фінансове управління є складним процесом впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів фінансових відносин, здійснюється за допомогою відповідних методів та у визначених цілях.