Тема 5. Форми держави

Ключові поняття та терміни: форма держави, форма державного правління, форма державного устрою, форма державного режиму, республіка, монархія, федерація, конфедерація, унітарна держава, автономія, президент, парламент, тоталітаризм.

Кожна держава, яка станом на сьогодні існує характеризується певною формою, тобто зовнішнім вираженням процесу організації та здійснення державної влади. Форма держави є складним соціальним явищем, що дає можливість визначити характер існування держави, напрямки її розвитку, а також властивості її устрою, правління та режиму.

Форма держави визначається, в тому числі, за національним складом населення, територіальними розмірами країни, історичними чинниками і культурними традиціями народу. Вона не є фіксованою, може трансформуватись. Також постійно змінюються уявлення про неї.

Станом на сьогодні, не існує єдиного підходу щодо визначення поняття та чіткого змісту форми держави. Нерідко зустрічаються випадки, коли держава у своїх нормативно-правових актах визначає себе за однією формою, а де-факто має іншу. Це може стосуватись як форми територіального устрою, так і державного режиму.

Традиційно під формою держави прийнято розуміти порядок організації і здійснення державної влади в країні, взяту в єдності взаємозалежних елементів: форми державного правління, форми державного устрою та форми державного режиму.

Форма державного правління – це спосіб організації вищих органів державної влади, порядок їх утворення, характер взаємозв’язку з іншими органами держави, з політичними партіями і соціальними групами, населенням. Основними історичними формами правління є: республіка та монархія.

Республіка – це така форма державного правління, за якої вища державна влада здійснюється колегіальним органом, який обирається населенням країни (або його частиною) на певний строк. Різновидами республіки є: президентська (наприклад: США, Росія, Бразилія, Мексика), парламентська (наприклад: Італія, Австрія, Словаччина) та змішана (парламентсько-президентська та президентсько-парламентська).

Президентська республіка – це форма правління, де глава держави – президент - одноособове або з наступним схваленням (США, Росія, Бразилія, Мексика).

У сучасний період змішана форма республіки є найпоширенішою. Прикладом такої форми республіки є Франція, Австрія, Польща, Румунія тощо.

Монархія – форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи – монарха і , як правило передається у спадок серед представників правлячої династії або формується іншим шляхом.

Монархії бувають необмежені (абсолютні) та обмежені.

В абсолютних монархіях влада монарха ніким іншим не обмежена. В країні не існує ні державних органів, ні інших організацій, ні законів, які могли б якоюсь мірою змінити або скасувати волю монарха.

Види необмежених монархій: деспотична, абсолютна.

Обмежена (конституційна монархія) характеризується тим, що влада монарха обмежується приписами законів і повноваженнями відповідних державних органів.

Види обмеженої монархії: конституційна, парламентська, дуалістична.

Наступний елемент форми держави – форма державного (територіального) устрою.

Форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.

Унітарна держава – проста, єдина держава, яка характеризується відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету.

Виділяють централізовані і децентралізовані складні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.

Федерація – складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом. Будується на розподілі функцій управління між центром і суб'єктами федерації.

За змістом на: територіальні, національні та змішані.

За способом утворення федеративні держави класифікуються на: договірні, конституційні та конституційно-договірні.

За способом здійснення владних повноважень на: централізовані та децентралізовані.

За характером владних повноважень на: симетричні (усі суб’єкти мають однаковий політико-правовий статус) та асиметричні (суб’єкти мають різний політико-правовий статус).

Конфедерація – тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення політичних, економічних, культурних та інших цілей. Не володіє самостійним суверенітетом, відсутня єдина система законодавства.

Особливими формами об'єднання сучасних держав є співдружність (Британська співдружність націй, Ліга арабських держав, Співдружність незалежних держав) та співтовариство (Європейський союз, Рада Європи, ООН, Організація Північноатлантичного договору — НАТО), тобто союзи держав, що виступають як асоційовані члени при збереженні ними повного суверенітету, з метою спрощення візової системи та митних кордонів, підвищення економічних показників тощо. В основу цих об’єднань покладені міждержавні договори, статути, декларації, угоди, інші нормативно-правові акти, які мають перехідний характер.

Державний режим – це сукупність способів та методів здійснення державної влади у суспільстві.

Поняття "державний режим" не тотожне поняттю "політичний режим", хоча за значенням вони близькі одне до одного. Державний режим – це різновид політичного режиму, який має ширше значення ніж державний режим. До поняття "політичний режим" входять не тільки методи діяльності державних органів, а й форми діяльності всіх елементів політичної системи суспільства: політичних партій, громадських організацій та інших об'єднань громадян.

Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії, державний режим поділяють на демократичний та антидемократичний.

Демократичний режим – це вид державного режиму, при якому державна влада здійснюється на основі рівної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні й діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини

Демократичний режим існує у наступних формах:

1) ліберальнодемократичний, який заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визнанні свобод і прав людини, забезпеченні рівності всіх перед законом;

2) консервативнодемократичний, який заснований переважно на демократичних принципах державного управління, що склалися історично та є характерними саме для цієї держави, яка не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;

3) радикальнодемократичний, який здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, використання рішучих заходів щодо підвищення ефективності державного управління.

Антидемократичний режим – це вид державного режиму, при якому державна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи і здійснюється більш жорсткими методами шляхом порушення прав і свобод лю­дини та усуненням можливостей для вільного волевиявлення інтересів різних груп населення.

Антидемократичний режим існує у наступних формах: деспотичний, тиранічний, тоталітарний та авторитарний.

Рекомендована література:

1. Теорія права і держави: підручник / О. Ф. Скакун // Правова єдність. – 2010. – 525 с.

2. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні / Тацій В., Тодика Ю. // Право України. – 2001

3. Унітарна форма територіального устрою України та окремих країн Європи (порівняльно-правовий аналіз): [монографія] / А. Є. Шевченко, В. В. Міщук - К.: «МП Леся», 2013. – 248 с.

4. Теорія держави: [навчальний посібник] / А. В. Старостюк, М. В. Кармаліта. - Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь: 2013. - 152 с.