Тема 12. Правова система, система права і система законодавства
Ключові поняття та терміни: правова система, національна правова система, система права, галузь права, підгалузь права, інститут права, субінститут права, галузі матеріального і процесуального права, публічне і приватне право, система законодавства, галузь законодавства, інститут законодавства.
Правова система - сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв'язаних, соціально однорідних юридичних засобів, методів, процедур, за допомогою яких публічна влада здійснює регулятивно-організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, реалізує заходи юридичної відповідальності.
Іншими словами, правова система - це комплексна категорія, що характеризує правове життя суспільства в межах тієї або іншої цивілізаційної культури.
Поняття «правова система» і «система права» співвідносяться як «ціле» і «частина». Термін «система права» характеризує право з точки зору його внутрішньої будови, а правова система - це комплексна, інтегруюча категорія, що відображає всю правову організацію суспільства, цілісну правову дійсність.
Національна правова система - це конкретно-історична сукупність джерел права, механізмів правової дії, юридичної практики і пануючої правової ідеології, що сформувалася в межах юрисдикційної території держави.
Іншими словами, національна правова система - це реальне «живе» право конкретної держави.
Система права - це об'єктивно існуюча будова права, що характеризується внутрішньою узгодженістю, взаємообумовленістю і взаємодією норм права, об'єднаних в окремі галузі, підгалзі, інститути та субінститути права.
Система права характеризує внутрішню структуру права, визначає основоположні принципи об'єднання і диференціації юридичних норм.
Галузь права - це найбільш велика, відокремлена сукупність юридичних норм, що регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин за допомогою специфічного методу правового регулювання.
Всі галузі права, будучи структурними елементами системи права, взаємозв'язані органічною єдністю, хоча і нерівнозначні за своїм значенням. Утворення нових галузей є закономірним наслідком об'єктивних змін, що відбуваються в соціальному житті суспільства. Ускладнення суспільних відносин, обумовлює необхідність виникнення нових соціально-правових регуляторів. При цьому відбувається поступове накопичення однотипного нормативного матеріалу, що потребує уніфікації і відокремлення. Одним з видів такої уніфікації якраз і є процес створення нових галузей права. В системі права традиційно до основних галузей права відносять конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне. Разом з тим, достатньо часто, як самостійні галузі розглядаються такі галузі як: податкове право, митне право, банківське право і т.д.
Галузі права як структурні елементи включають підгалузі і інститути та субінститути права.
Підгалузь права - відокремлена в межах галузі сукупність юридичних норм, що регулюють великий, відносно самостійний блок однорідних суспільних відносин.
Наприклад,
в цивільному праві - авторське, житлове,
спадкове право; в конституційному -
виборче право, в земельному - водне,
лісове. При певних обставинах підгалузь
може бути перетворена в самостійну
галузь права.
Інститут права - структурний елемент системи права, що об'єднує норми, що регулюють конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин.
Наприклад, інститут державної служби включає правові норми, що регулюють відносини, які складаються в процесі організації і функціонування системи державних органів; встановлюють об'єм повноважень державних службовців, гарантії і процедури їх реалізації іт.д.
Інститути поділяються на галузеві і міжгалузеві. В межах галузевого інституту об'єднуються норми, що регулюють суспільні відносини тільки в межах однієї галузі.
Міжгалузевий інститут включає юридичні норми, що входять до складу різних галузей права, але при цьому регулюють взаємопов'язані споріднені суспільні відносини (інститут власності).
Субінститут права – це сукупність правових норм, що регулюють певний різновид суспільних відносин в межах окремо взятого інституту права (субінститути злочинів проти життя особи).
Первинним елементом системи права є юридична норма - правило поведінки загальнообов'язкового характеру, що приймається від імені держави та забезпечується системою державних гарантій і санкцій.
В системі права існує відмінність між галузями матеріального і процесуального права.
Галузі матеріального права містять норми, які безпосередньо регулюють суспільні відносини ( конституційне право, кримінальне право, цивільне право, трудове право і т.д.).
Галузі процесуального права - це галузі, що мають організаційно-процедурний, управлінський характер, які регламентують порядок реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, вирішення юридичних конфліктів.
Норми процесуального права регламентують процедуру застосування норм матеріального права і похідні від них. За допомогою процесуальних норм визначається коло суб'єктів, які приймають участь в юридичному процесі, визначаються їх права і обов'язки, встановлюються терміни здійснення передбачених законодавцем процесуальних заходів. До галузей процесуального права відносяться: кримінально-процесуальне право, цивільно-процесуальне право і т.п.
Галузі публічного права об'єднують юридичні норми загальнозначущого, загальнообов'язкового характеру, реалізація яких здійснюється незалежно від внутрішнього ставлення суб'єкта до закріпленого в нормі припису ( конституційне, адміністративне, кримінальне право та ін.).
Галузі приватного права - це галузі, що регулюють відносини між юридично рівними суб'єктами, які виникають в результаті волевиявлення цих суб'єктів і передбачають реалізацію кореспондуючих прав і обов'язків.
Реалізація приписів, закріплених нормами приватного права, знаходиться в безпосередній залежності від волевиявлення суб'єктів (не можна в примусовому порядку зобов'язати людину створити сім'ю, влаштуватися на роботу, укласти договір). Поза правовідносинами реалізація приватного права неможлива. До галузей приватного права відносяться цивільне право, сімейне право, трудове право і т.д. У випадку, якщо в процесі реалізації норм приватного права виникає колізія з нормами публічно-правового характеру, то держава вирішуватиме конфліктну ситуацію, що склалася, спираючись на норми публічного права.
В кожній національній системі права, питання про кількість галузей права вирішується по-різному. Враховуючи відносну об'єктивність розподілу суспільних відносин на види виділяють такі основні галузі права:
1. Конституційне право. Предметом цієї галузі права є відносини, що виникають з приводу закріплення основ конституційного ладу, формування державних органів, закріплення природних прав і свобод людини, визначення правового статусу громадян і ін.
2. Адміністративне право. Предмет - суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державного управління, тобто у зв'язку з організацією і функціонуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях держави.
3. Фінансове право. Предмет - грошово-кредитні відносини, банківські операції, формування бюджету, стягнення податків і зборів і т.д.
4. Кримінальне право. Предмет - суспільні відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням злочинів і притягненням винних осіб до кримінальної відповідальності.
5. Цивільне право. Предмет - майнові і особисті немайнові відносини, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників.
Сімейне право. Предмет - особисті немайнові і пов'язані з ними майнові відносини, що виникають у зв'язку з укладенням і розірванням шлюбу і т.д.
7. Трудове право. Предмет - суспільні відносини, що виникають між роботодавцем і працівником (заключення і розірвання трудового договору, робочий час, час відпочинку, гарантії, компенсації і т.д.).
8.
Кримінально-процесуальне
право.
Предмет - відносини, що виникають з
приводу здійснення кримінального
судочинства (розслідування злочинів,
розгляду справи судом).
9. Цивільно-процесуальне право. Предмет - відносини, що виникають при розгляді цивільних справ судами у сфері цивільного судочинства.
Крім зазначених галузей права виділяють як самостійні земельне, торгове, господарське, комерційне, екологічне, інформаційне і ін. галузі права.
Особливе місце в системі права займає міжнародне право.
Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма.
Система законодавства – це система джерел права, насамперед нормативно-правових актів, що є зовнішньою формою існування правових норм, засобом надання їм об’єктивності, визначеності, загальності.
Елементи системи законодавства є матеріальною юридичною формою відповідних елементів системи права, а елементи системи права становлять зміст відповідних елементів системи законодавства.
Для системи законодавства України характерна галузева і субординаційна побудова системи законодавства.
Галузь законодавства – внутрішньо узгоджена сукупність нормативно-правових актів та окремих приписів, що об’єднуються на підставі предмета правового регулювання.
Відмінності між системою права та системою законодавства:
первинним елементом системи права є норма права, а первинним елементом системи законодавства – нормативно-правовий акт;
система законодавства за обсягом поданого в ній матеріалу ширша системи права;
в основу розподілу права на галузі та інститути покладено предмет і метод правового регулювання, а галузі законодавства поділяються тільки за предметом регулювання і не мають єдиного методу;
внутрішня структура системи права не збігається з внутрішньою структурою системи законодавства;
якщо система права має об’єктивний характер, то система законодавства здебільшого зазнає впливу суб’єктивного чинника і багато в чому залежить від волі законодавця.
Систематизація законодавства – це цілеспрямована діяльність компетентних суб’єктів з упорядкування нормативно-правових актів з метою зручності їх використання, усунення можливих суперечностей, неточностей, прогалин і в такий спосіб удосконалення системи законодавства загалом.
У юридичній науці виділяють такі основні форми систематизації законодавства: інкорпорація, кодифікація та консолідація.
Література
1. Теорія держави і права: Підручник/ За ред. С.Л.Лисенкова.-К.:Юрінком Інтер, 2005.-447с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник.- Київ, 2007. – 523с.
Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. - Львів, 2005.- 580с.
Малишев Б.В. Правова система (телеологічний вимір): монографія / Б.В.Малишев. – К.: «ВД «Дакор», 2012. – 364с.
Мірошніченко М. І. Генезис правової системи України: теоретико-методологічний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.01./ М.І. Мірошніченко. – К., 2013. – 40с.
Удовика Л.Г. Правова система України: глобалізаційні трансформації: монографія / Л.Г. Удовика. – Запоріжжя, 2014. – 316с.