2. Системи і принципи фінансового планування

Фінансове планування – це процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників, що забезпечують розвиток підприємства необхідними фінансовими ресурсами з метою підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому.

За змістом фінансове планування охоплює управління грошовими потоками, дебіторською і кредиторською заборгованістю, кредитними ресурсами, дивідендною політикою, інвестиційною діяльністю, емісійною діяльністю, регулювання структури активів і капіталу підприємства.

Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних його систем:

• прогнозування фінансової діяльності;

• поточне планування фінансової діяльності;

• оперативне планування фінансової діяльності.

Кожній із цих систем фінансового планування притаманні певний період і свої форми реалізації його результатів (табл.11.1)

Таблиця 11.1.

Системи фінансового планування і форми реалізації його результатів

Системи фінансового планування	Форми реалізації результатів фінансового планування	Період планування
Прогнозування фінансової діяльності	Розробка загальної фінансової стратегії і фінансової політики з основних напрямів фінансової діяльності підприємства	До трьох років
Поточне планування фінансової діяльності	Розробка поточних фінансових планів за окремими аспектами фінансової діяльності	Один рік
Оперативне планування фінансової діяльності	Розробка і доведення до виконавців бюджетів, платіжних календарів та інших форм оперативних планових завдань за всіма основними питаннями фінансової діяльності	Місяць, квартал

Усі системи фінансового планування знаходяться у взаємозв’язку і реалізуються в певній послідовності. Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка визначає завдання і параметри поточного фінансового планування. В свою чергу, поточне фінансове планування створює основу для розробки та доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів за всіма основними аспектами фінансової діяльності підприємства.

Втім між ними є певні відмінності. Якщо фінансове прогнозування визначає найважливіші пропорції і темпи розширеного відтворення, розглядає можливі альтернативи розробки фінансової стратегії, яка забезпечує стабільний фінансовий стан підприємства у майбутньому, то поточне планування здійснюється на більш короткі строки і відзначається конкретністю завдань та шляхів їх реалізації.

Початковим етапом фінансового планування є детальний аналіз і оцінка як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації, які можуть вплинути на фінансові показники діяльності підприємства.

До внутрішньої інформації розробки фінансових планів відносять:

• виробничу програму підприємства;

• розрахунки потреби у виробничо-матеріальних запасах, трудових ресурсах і кошториси відповідних витрат;

• план продажу продукції;

• розрахунки платежів до бюджету і позабюджетні фонди;

• план технічного розвитку та обсяги інвестицій;

• план соціального розвитку підприємства тощо.

До зовнішньої інформації відносять:

• інформацію щодо змін у грошово-кредитній, податковій, бюджетній політиці;

• прогноз кон'юнктури ринку;

• стан розвитку страхового та валютного ринків;

• інвестиційний клімат та ін.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємства в основу фінансового планування закладають такі принципи:

• приймати такі фінансові рішення і розраховувати фінансові показники таким чином, щоб у будь-який момент були забезпечені платоспроможність і ліквідність підприємства;

• строки використання коштів необхідно співвідносити зі строками, на які залучені джерела їх фінансування (так зване золоте банківське правило). З цього випливає, що капітальні вкладення з тривалими строками окупності необхідно фінансувати тільки за рахунок довгострокових джерел коштів;

• особливо ризикові інвестиції фінансувати тільки за рахунок власних коштів;

• позичковий капітал залучати тільки тоді, коли це забезпечить підвищення рентабельності власного капіталу;

• вибирати найдешевші способи фінансування;

• вибирати інвестиційні проекти, що можуть забезпечити максимальну рентабельність.

У ринкових умовах немає єдиних вимог щодо змісту, форми та видів фінансових планів, які розробляють підприємства. Тому на кожному з них можуть бути свої особливості у фінансовому плануванні.