2. Психічний розвиток немовляти

Адаптацiя організму дитини до зовнiшнього середовища, виникнення зорового та слухового зосередження, поява комплексу пожвавлення є основою психiчного розвитку немовляти.

Соцiальна ситуацiя розвитку i провiдна дiяльнiсть немовляти. Вік немовляти охоплює перiод вiд 2 місяців до 1 року. Соцiальна ситуацiя спiльного життя дитини з дорослим зумовлює виникнення нового типу дiяльностi — їхнього безпосереднього емоційного спілкування (встановлення i розвитку соцiальних контактiв). Специфiчна особливiсть цього типу дiяльностi полягає в тому, що її об’єктом є iнша людина. Для дорослого об’єктом впливу є дитина, водночас дитина починає виявляти першi форми впливу на дорослого. Так, дуже швидко її голосовi реакцiї набувають характеру емоцiйно-активного заклику, схлипування перетворюється на поведiнковий акт, спрямований на дорослу людину. Однак це ще не є мовою, а тiльки емоцiйними реакцiями.

Спiлкування в перiод немовляти повинне бути емоцiйно позитивним: чим багатший свiт позитивних емоцiй, тим бiльше вона має можливостей для дiй iз предметом, взаємодiї з дорослими.

Першi прояви спiлкування дитини з мамою починаються без слiв пiд час годування, коли вона кладе ручку на її груди та намагається заглянути в очi. Першi „запитання”, якi задає дитина дорослому, виражаються у формi дiї, погляду, жесту. Зрозумiти їх можна тiльки в ситуацiї дiї. Виконання прохань немовляти, його звернень до дорослого є новою формою дiалогу, яка з’являється наприкiнцi першого півріччя.

Для дитини дiалог:

— це можливiсть бачити свiт очима інших людей, спiвпережавання, співчуття, спрямованiсть на iншу людину, спонукання її до взаємодiї. Вона може домагатися цього найрiзноманiтнiшими доступними засобами: плачем, загляданням в очi, навмисною дiєю, спрямованою на привернення уваги.

— подiлитися з iншою людиною своїм досвiдом, розповiсти про те, що вiдбувається. Спочатку розповiдi дитини про по дiї, в яких вона брала участь, с пантомiмiчними, з оволодiнням мовою з’являються монологи.

Дефект спiлкування, вiдрив дитини вiд матерi у перiод немовляти породжує ефект шпитальності — уповiльнений емоцiйний розвиток дитини. Найнебезпечнiшим i найуразливiшим є вiк вiд 6 до 12 мiсяцiв, оскiльки немовлятi особливо необхiдне спiлкування з дорослим, людське тепло. У цей перiод дитину аж нiяк не можна позбавляти спiлкування з мамою. А якщо це неможливо, необхiдно подбати про спiлкування її з iншою людиною. Здатнiсть дитини любити тих, хто її оточує, залежить вiд того, скiльки любовi i в якiй формi вона отримує.

Отже, сприятливою соцiальною ситуацiєю психiчного розвитку дитини перiоду немовляти є їїй нерозривна єднiсть iз дорослим, емоцiйний комфорт.

3. Пізнавальний розвиток немовляти

Найзагальнiшу картину змiн перiоду немовляти дає вивчення пiзнавального розвитку дитини. Хоч процес пiзнання в цей час надзвичайно багатогранний, найважливiшими психiчними механiзмами у ньому є розвиток сприйняття, розпiзнавання iнформації, виокремлення категорiй, розвиток пам’ятi.

Розвиток сприйняття. Цей пiзнавальний процес полягає у цiлiсному вiдображеннi предметiв i явищ, здатностi дитини отримувати багато наочних, звукових, тактильних i смакових вражень. Привертають і утримують увагу немовлят здебiльшого перемiщення предметiв, кольоровi (наприклад, чорно-бiлi) контрасти, рiзнi за гучнiстю, протяжнiстю та висотою тону звуки, вони придiляють бiльше уваги зображенням концентричної форми, із зiгнутих елементiв, нiж iз прямолiнiйних, цiкавляться переходом прямої лiнiї у криву. Контраст для них привабливiший, нiж однотонне поле. Очевидно, ця здатнiсть є вродженою.

Розпiзнавання iнформації. Згiдно з гiпотезою вчених, у немовляти з перших днiв життя виникає вiдображення отриманих вражень (перцептивних схем) як абстрактне вiдображення зовнiшнiх елементiв уявлення та їх взаємозв’язкiв. Генетично перцептивнi дії пов’язані з практичними дiями. Подальший розвиток супроводжується скороченням моторних компонентiв перцептивної дії, в результатi чого процес сприймання стає одномоментним актом „споглядання”. Це означає, що дитина оволодiла оперативними одиницями сприймаяня і сенсорними еталонами (еталонами вiдчуттiв).

Виокремлення категорiй.

Категорiя — усвiдомлення вражень про властивості, характернi для подiбних але не iдентичних предметiв, явищ.

Цi властивостi можуть бути фiзичними (статичними) або дiєвими (вмiння істи, кидати). Більшість немовлят розрізняють такі категорії предметів: меблі, тварини, їжа.

Наприкiнцi першого року життя у дiтей з’являються ознаки мислення у формi сенсомоторного iнтелекту.

Розвиток пам’ятi. Немовлята спiввiдносять новi враження з iснуючими у них образами. Цю здiбнiсть називають упiзнаванням — ототожненням об’єкта чи подiї, що сприймається, з одним iз зафiксованих у пам’яті образiв (еталонiв). Наприклад, дитина, отримавши нову ляльку, наступного дня упiзнає.

У другому пiврiччi життя в розвитку пам’ятi немовляти з’являються двi новi особливостi. 1) здатнiсть до вiдтворення — пригадування (вiдновлення у пам’ятi) вигляду об’єкта навiть за вiдсутностi поруч подiбного.

2) приблизно у 8 мiсяців починає розвиватися робоча (оперативна) пам’ять — вид пам’ятi, що охоплюс процеси запам’ятовування, збереження i вiдтворення інформацiї, яка опрацьовується пiд час виконання конкретної дії та необхiдна тiльки для досягнення мети цiєї дії.

Ж.Пiаже виокремив такi стадiї розвитку структур взаємодiї немовляти з предметами й оточуючими людьми:

а) операцiйна консолiдацiя (1—4 мiсяцi). Дитина своїми рухами намагається вiдновити попереднi вiдчуття (наприклад, рух очей у бiк привабливого об’єкта чи рух руки до рота). б) операцiйна координацiя (4—8 мiсяцiв). Зауваживши цiкавий рух будь-чого, немовля майже миттєво схоплює його, вiдтворює, спостерiгаючи з iнтересом за реакцiєю дорослого. в) бiфокальна (одночасна сфокусованiсть дитини на власнiй дії та реакцiях дорослого) координацiя (8—12 мiсяцiв). Виявляється в довiльному повтореннi одного й того самого руху з рiзними частинами об’єкта. г) удосконалена координацiя (8—12 мiсяцiв). Немовля виявляє здатнiсть здiйснювати рухи з об’єктами в рiзних напрямках..

Новоутворення перiоду немовляти:

1) Ходьба, яке свiдчить про подолання дитиною меж попередньої ситуацiї розвитку.

2) Розвиток мовлення, яке, як i iншi новоутворення, має перехiдний характер. Воно автономне, ситуативне, емоцiйно забарвлене, ще не зв’язне.

Криза першого року життя — криза, яка обумовлена руйнуванням необхiдностi емоцiйної взаємодiї дитини з дорослим і проявляється в плаксивостi, похмуростi, iнколи в порушеннi сну, втратi апетиту тощо.

Головною ознакою кризи першого року є рiзке зростання незалежностi дитини вiд дорослих. У рiчному вiцi соцiальна ситуацiя розвитку рiзко змінюється. Нормальне подолання кризи першого року життя спричинює роз’єднання предметної i соцiальної складових безпосереднього оточення дитини, розпад пра-Ми становления пертної форми Я, як основи для розвитку предметної манiпуляції в результатi якої п виникає Я-дiюче.